1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова                                                                             

Іменем України                                                       


10 лютого 2021 року

м. Київ


справа № 372/3572/17-ц

провадження № 61-43025св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:


головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,


учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,


розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів:

Сержанюка А. С., Журби С. О., Фінагеєва В. О.,


ВСТАНОВИВ:


Короткий зміст позовних вимог


У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.


Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 18 серпня

2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_2 передав,

а ОСОБА_3 прийняла в дар належну дарувальнику на праві приватної власності земельну ділянку, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: с. Витачів Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223181501:01:040:0020.

Вказувала, що з 09 лютого 1999 року по 13 квітня 2011 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, 05 жовтня 2006 року подружжя на спільні кошти придбало земельну ділянку, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки за реєстровим номером № 4331.


01 жовтня 2016 року до Єдиного реєстру судових рішень було внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті

190 та частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та відкрито кримінальне провадження № 12016100100012317, потерпілою в якому визначено позивача. Розслідування доручено Шевченківському управлінню Національної поліції м. Києва. Згідно з фабулою кримінального провадження, ОСОБА_2 виготовив ряд завідомо підробні офіційні документи від імені позивача, її сина та своєї матері ОСОБА_3, у тому числі спірний договір дарування земельної ділянки.


Вказувала, що ОСОБА_2 розпорядився земельною ділянкою, яка була у спільній власності подружжя, однак на момент укладення договору дарування не мав на те жодних повноважень, тому такий договір

є недійсним, а земельна ділянка, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: с. Витачів Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223181501:01:040:0020, підлягає поверненню подружжю.


Позивач просила суд визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою:

с. Витачів Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223181501:01:040:0020, укладений 18 серпня 2011 року між

ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 4 218.


Короткий зміст рішення суду першої інстанції


Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області

від 25 травня 2018 року, ухваленим у складі судді Потабенко Л. В.,

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.


Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження умов недодержання сторонами вимог, встановлених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).


Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції


Постановою Апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня

2018 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.


Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою: с. Витачів Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223181501:01:040:0020, укладений 18 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 4 218.


Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі по 800 грн з кожного.


Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка

є спільною сумісною власністю подружжя у розумінні статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), а позивач як співвласник майна не надавала свою згоду і не уповноважувала ОСОБА_2 на вчинення спірного правочину.


Короткий зміст вимог касаційної скарги


У серпні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Київської області від 02 серпня

2018 року, а заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 травня 2018 року залишити в силі.


Аргументи учасників справи


Доводи особи, яка подала касаційну скаргу


Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції, допустив ряд процесуальних    порушення. Так, згідно з частиною сьомою статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Вказує, що саме позивач була зобов`язана подати докази на обгунтування позовних вимог, зокрема, що нею не надавалася згода на розпорядження земельною ділянкою. Також позивач мала змогу та повинна була заявити клопотання про витребування судом від нотаріуса оскаржуваний договір дарування, пункт п`ятий якого містить посилання на вказану згоду.

Посилаючись на положення частини шостої статті 82 ЦПК України, вказує, що наявність самого кримінального провадження не може бути підставою для звільнення позивача від доказування обставин, якими вона обґрунтовує свої позовні вимоги (щодо підроблення її підпису на заяві про згоду на укладення оспорюваного правочину чи відсутність такої згоди).

Посилаючись на положення статті 77 ЦПК України, заявник стверджує, що копія висновку експерта від 22 вересня 2017 року № 8-4/2012 не є належним доказом відсутності згоди позивача на укладення оскаржуваного правочину, оскільки в договорі дарування від 18 серпня 2011 року відсутнє посилання на заяву від 05 жовтня 2006 року, видану від імені

ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2, яка, крім того, стосується придбання ОСОБА_2 будь-яких земельних ділянок, а не відчуження земельної ділянки з певним кадастровим номером.   


Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу


У листопаді 2018 року ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити подану касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята без порушень вимог матеріального та процесуального права.


Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції


Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.


Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у складі судді

Журавель В. І. відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано матеріали цивільної справи із Обухівського районного суду Київської області.


У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.


Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2020 року у складі судді

Журавель В. І. справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.


У листопаді 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Луспенику Д. Д. (головуючий), Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Лідовцю Р. А., Черняк Ю. В.


Фактичні обставини справи, встановлені судами


ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 09 лютого 1999 року по 13 квітня 2011 року, перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджено копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району м. Києва, актовий запис № 142, та рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2011 року.


На підставі договору купівлі-продажу від 05 жовтня 2006 року

ОСОБА_2 27 вересня 2007 року видано державний акт серії ЯЕ

596740 на право власності на земельну ділянку площею 0,0738 га, кадастровий номер 3223181501:01:040:0020, яка розташована за адресою:

с. Витачів Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.


18 серпня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір дарування, згідно з яким ОСОБА_3 стала власником земельної ділянки, загальною площею 0,0738 га, яка розташована за адресою:

с. Витачів Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223181501:01:040:0020, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н. Ю.


12 листопада 2013 року позивач змінила прізвище з " ОСОБА_1 " на " ОСОБА_1 ", що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені

серії НОМЕР_2, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 45.


Встановлено, що Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, яке 01 жовтня 2016 року зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі - ЄДРДР) під

12016100100012317, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 190 та частиною третьою статті 358 КК, за фактом заволодіння ОСОБА_2 обманним шляхом грошовими коштами ОСОБА_1 та виготовлення ним завідомо підробних офіційних документів від імені ОСОБА_1, її сина, та своєї матері - ОСОБА_3 .


Встановлено, що на виконання постанови слідчого Слідчого відділу Управління поліції Головного управління національної поліції в м. Києві

від 04 вересня 2017 року у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР від 01 жовтня 2016 року № 12016100100012317, Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром проведено почеркознавчу експертизу та 22 вересня 2017 року складено висновок експерта № 8-4/2012. З експертного висновку встановлено, що підпис та рукописний текст

" ОСОБА_1 " у графі " ОСОБА_1 " у заяві від 05 жовтня 2006 року, виданий від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 на придбання ОСОБА_2 будь-яких земельних ділянок по всій території України, зареєстровану в реєстрі № 4095, виконано не ОСОБА_1,

а ОСОБА_2 .

Підпис у графі "Обдаровувана" та рукописний текст " ОСОБА_3 " в договорі дарування земельної ділянки від 18 серпня

2011 року, укладеному між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, щодо дарування земельної ділянки, кадастровий номер 3223181501:01:040:0020, розташованої в с. Витачів Обухівського району Київської області, виконано не ОСОБА_3, а ОСОБА_2 .

З протоколу допиту ОСОБА_3 від 29 квітня 2017 року у рамках розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄДРДР

від 01 жовтня 2016 року № 12016100100012317, встановлено, що

ОСОБА_3 нічого невідомо про те, що син подарував їй земельну ділянку.


Мотивувальна частина


Позиція Верховного Суду


Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -

в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Касаційна скарга не підлягає задоволенню.


Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права


Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.


................
Перейти до повного тексту