Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 2-2251/08
провадження № 61-33290св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Херсонської області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В.,
Радченка С. В., Склярської І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що вона та відповідачі є власниками домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1, загальною площею 1 374,1 кв. м. Зазначала, що добровільно сторони відмовляються визначити порядок користування земельною ділянкою.
ОСОБА_1 просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою площею 1 374,1 кв. м, розташованою на
АДРЕСА_1 , між нею та відповідачами, виділивши їй у користування земельну ділянку відповідно до її частки у домоволодінні - 29/100 частки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 вересня 2008 року, ухваленим у складі судді Заболотного В. М., позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 25 червня 2008 року № 186.
Виділено у користування:
ОСОБА_1 земельну ділянку площею 398,0 кв. м (пропорційно частці
у домоволодінні - 29/100);
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 687,1 кв. м (пропорційно частці у домоволодінні - 50/100);
ОСОБА_2 земельну ділянку площею 289,0 кв. м (пропорційно частці
у домоволодінні - 21/100).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сторони
є співвласниками домоволодіння, на якому розташована земельна ділянка. Суд вважав за можливе встановити порядок користування спірною земельною ділянкою, виходячи з часток у власності сторін та згідно
з висновком судової будівельно-технічної експертизи, що не суперечить технічним, архітектурним, будівельним та санітарним нормам.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 лютого
2009 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 10 березня
2009 року ОСОБА_2 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Дніпровського районного суду м. Херсона від 03 лютого 2009 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 04 листопада
2016 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 вересня 2008 року. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 вересня
2008 року.
Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 04 жовтня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 вересня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою на
АДРЕСА_1 , згідно з варіантом № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 31 липня 2017 року № 17-31
з письмовими роз`ясненнями до нього, виділено у користування:
ОСОБА_1 земельну ділянку площею 345,5 кв. м, відповідно до первісної 1/4 частки у домоволодінні з існуючим окремо в`їздом-виїздом, яка позначена в додатку № 3 до висновку експерта зеленим кольором;
ОСОБА_2 земельну ділянку площею 345, 5 кв. м, відповідно до первісної 1/4 частки у домоволодінні з існуючим окремо в`їздом-виїздом, яка позначена в додатку № 3 до висновку експерта рожевим кольором;
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 687,1 кв. м, відповідно до первісної 1/2 частки у домоволодінні з існуючим окремо в`їздом-виїздом, яка позначена в додатку № 3 до висновку експерта синім кольором.
Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 після набуття права власності на частину будинку, мала право на користування тією частиною земельної ділянки, право на користування якою мали попередні співвласники цієї частки відповідно до її розміру - 1/4, а зміна частки у праві власності, за вищевикладених підстав, не впливає на зміну розміру земельної ділянки, право на користування якою має власник спільної часткової власності.
Суд апеляційної інстанції вказав, що порядок землекористування, який запропонований судовим експертом з урахуванням письмових пояснень до нього, не порушує законні інтереси когось зі співвласників, не позбавляє їх можливості користуватися своєю частиною будинку, не виключає позивача із числа землекористувачів спільної земельної ділянки, не суперечить архітектурно-будівельним чи протипожежним нормам, надає можливість кожному із співвласників користуватися окремо виділеною частиною земельної ділянки, інженерно-технічними комунікаціями, окремим в`їздом-виїздом, тому порядок користування спірною земельною ділянкою підлягає визначенню відповідно до варіанта висновку судової будівельно-технічної експертизи, який відповідає первісним часткам у праві власності на домоволодіння.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати рішення Апеляційного суду Херсонської області від 04 жовтня
2017 року, залишити в силі заочне рішення Дніпровського районного суду
м. Херсона від 24 вересня 2008 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення, яке стосується її права як власника, однак не залучив її до участі у справі.
Заявник вказувала, що 22 березня 2016 року, ще до ухвалення судового рішення апеляційним судом, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_7, вона стала власником 29/100 частки домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_1, яке складалося з: житлового будинку літ. "А", приміщення 1-4 житловою площею 20,1 кв м, гаража літ. "О", огорожі № 6, 8, частини огорожі № 7, що розташовані на земельній ділянці площею 398 кв. м,
а ОСОБА_8 набула його у власність на підставі договору дарування
від 16 жовтня 2012 року, посвідченого нотаріально.
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
05 грудня 2016 року та 20 грудня 2016 року представники ОСОБА_5 зверталися до Апеляційного суду Херсонської області з клопотаннями про її залучення до участі у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 вересня 2008 року щодо визначення порядку користування земельною ділянкою. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотань, справа слухалася за її відсутності та відсутності її представника.
Крім того, заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно та незаконно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 вересня 2008 року, оскільки ОСОБА_2 не надала документів, що підтверджують наявність поважних підстав для поновлення пропущеного строку оскарження.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи після 06 вересня 2017 року незаконно допустив до участі у справі представника ОСОБА_2, повноваження якої посвідчені довіреністю, строк дії якої закінчився 06 вересня 2017 року.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відзив на касаційну скаргу, викладений у вигляді заперечень, в якому вказувала, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, тому просила залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_5 .
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано її матеріали із Дніпровського районного суду м. Херсона.
У листопаді 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Справу передано у провадження судді Верховного Суду Курило В. П.
У червні 2019 року, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Журавель В. І., (суддя-доповідач), Русинчуку М. М., Антоненко Н. О.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).
У листопаді 2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Луспенику Д. Д. (головуючий), Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Лідовцю Р. А., Черняк Ю. В.
14 грудня 2020 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року поновлено касаційне провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Із матеріалів інвентарної справи на будинок АДРЕСА_1, встановлено, що на підставі посвідчення
від 20 жовтня 1932 року право власності на цей будинок перейшло на підставі нотаріальних договорів купівлі-продажу від 28 вересня 1932 року від ОСОБА_9 до ОСОБА_10 та ОСОБА_11, яким у липні 1955 року (на підставі вказаного посвідчення) видані свідоцтва про право власності на 1/2 частки домоволодіння кожному.
Згодом право власності на 1/2 частки домоволодіння, яка належала
ОСОБА_11 , перейшло до ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу. 18 червня 1959 року ОСОБА_12 уклала договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння з ОСОБА_13, яка згодом ця 1/2 частки успадкована
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Інша 1/2 частки домоволодіння, яка належала ОСОБА_10, успадкована спадкоємцями: ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а за договорами від 29 лютого 1996 року та від 18 березня 1996 року відчужена ОСОБА_2 (частка в домоволодінні ОСОБА_2 разом склала 58/400).
23 лютого 2007 року спадкоємці ОСОБА_17, ОСОБА_18 передали у власність ОСОБА_1 свою частку у домоволодінні.
Із матеріалів інвентарної справи також встановлено, що після ухвалення рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 вересня 2008 року, ОСОБА_1 19 вересня 2012 року, належну їй на праві власності частку в домоволодінні подарувала за договором дарування ОСОБА_19, який
16 жовтня 2012 року за договором дарування подарував цю частку ОСОБА_7, а ОСОБА_7 22 березня 2016 року за договором купівлі-продажу продала ОСОБА_5 .
Встановлено, що за вказаною вище адресою земельна ділянка площею 1 374,1 кв. м надана у користування згідно з рішення міськвиконкому
від 17 серпня 1954 року № 869, яка у власність сторін не передавалася, а перебуває у їхньому користуванні відповідно до вимог статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 08 липня
1998 року здійснено реальний поділ домоволодіння із визначенням часток співвласників: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - 1/2 частки,
ОСОБА_2 - 21/100 частки, ОСОБА_18 та ОСОБА_17, правонаступником яких, у зв`язку з послідуючим відчуженням, є
ОСОБА_1 , - 29/100 частки. Суд відійшов від рівності часток та за бажанням сторін компенсація різниці в частках не здійснювалася.
Встановлено, що матеріали інвентарної справи містять документи, які свідчать про наявність спору з приводу користування земельною ділянкою
з 1956 року, який так і не був вирішений, а наявність суперечок з приводу користування земельною ділянкою, звернення до суду з позовами із зазначеним предметом спору в 1998 року, 2008 року, рішення за якими не стали остаточними, свідчать про те, що між співвласниками так і не було досягнуто угоди щодо порядку користування земельною ділянкою і доказів на спростування цього сторони не надали.
Так, рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 08 липня
1998 року, яким встановлювався порядок користування, скасовано ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 27 квітня 2007 року про перегляд рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, оскільки згідно з актом державного виконавця від 19 квітня 2007 року виконати рішення неможливо через невідповідність розмірів земельних ділянок згідно зі схемами плану до висновку судової експертизи, розмірам, зазначеним
у рішенні суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення вказаним вимогам закону не відповідає.
Щодо залучення особи, яка участі у справі не брала, однак судове рішення стосується її прав
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення її стороною у справі, ОСОБА_5 вказувала, що з 22 березня
2016 року, на підставі договору купівлі-продажу, вона є власником 29/100 частки домоволодіння та користувачем земельної ділянки, порядок користування якою визначено заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24 вересня 2008 року. Оскільки їй стало відомо, що співвласник вказаного домоволодіння та суміжний землекористувач ОСОБА_2 коли звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою на вказане заочне рішення, то ОСОБА_5 просила залучити її стороною до участі у розгляді справи, оскільки ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 буде прямо стосуватися прав ОСОБА_5 .
Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718
ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)).
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи