Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 220/522/18
провадження № 61-22614св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", подану представником - адвокатом Легезіним Олексієм Геннадійовичем, та касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2
на постанову Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Попової С. А., Зайцевої С. А., Пономарьової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулося
до Великоновосілківського районного суду Донецької області з позовом
до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просило стягнути
з відповідачів у солідарному порядку на користь банку заборгованість
за кредитним договором від 26 червня 2013 року № 2063/06МСБ-312 у розмірі 270 544,14 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь банку штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки № 312/06МСБ щодо страхування предмета іпотеки в розмірі 4 223,21 грн.
26 червня 2013 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого
є позивач - ПАТ АБ "Укргазбанк", та фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2063/06МСБ-312, за яким позичальнику відкрито кредитну лінію з лімітом 300 000,00 грн на строк
з 26 червня 2013 року до 25 червня 2015 року зі сплатою 19,9 % річних з цільовим використанням на поповнення обігових коштів (пункт 1.2 договору).
Позивач свої обов`язки за кредитним договором виконав: 27 червня 2013 року відповідачеві надано кредитні кошти в сумі 200 000,00 грн та 06 серпня
2013 року - в сумі 75 000,00 грн.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26 червня
2013 року між банком, ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 312/06МСБ-1, відповідно до пункту 1.1 якого, ОСОБА_2 поручилась перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Також на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 312/06МСБ, предметом якого є належна іпотекодавцю на праві власності двокімнатна квартира за адресою:
АДРЕСА_1 , оціночна вартість якої 402 210,00 грн.
Відповідачі, а саме: позичальник ОСОБА_1 і поручитель ОСОБА_2, після внесення позичальником останнього платежу в липні 2014 року грошові зобов`язання за кредитним договором і договором поруки не виконують, через що утворилась заборгованість, яка на 26 лютого 2018 року становить
270 544,14 грн, з яких: заборгованість за кредитом прострочена - 137 500,00 грн, заборгованість за процентами прострочена - 123 930,71 грн, пеня
за несвоєчасну сплату процентів - 9 113,43 грн.
Саме цю суму заборгованості в розмірі 270 544,14 грн й просив банк стягнути
в солідарному порядку з ОСОБА_1 і поручителя ОСОБА_2 .
Крім того, внаслідок невиконання іпотекодавцем ОСОБА_3 умов договору іпотеки щодо укладення договору страхування предмета іпотеки і сплати страхових платежів за останній рік іпотекодержатель нарахував штраф
у розмірі 4 223,21 грн, з яких: 2 011,05 грн (402 210 х 0,5 %) - за перший місяць неналежного виконання зобов`язання; 2 212,16 грн (402 210 х 0,05 % х 11) -
за 11 подальших місяців, починаючи з 2-го місяця, який банк просив стягнути
з іпотекодавця.
Також позивач просив компенсувати за рахунок відповідачів понесені витрати
зі сплати судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області
від 18 липня 2019 року в задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції застосував передбачений статтею 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про яку було заявлено стороною у спорі, та вважав, що банк звернувся до суду у березні 2018 року зі спливом трирічного строку позовної давності, а наведені доводи щодо поновлення цього строку суд оцінив критично, зважаючи на відсутність
у кредитора висновку Торгово-промислової палати про настання для банку форс-мажорних обставин, відмовив у поновленні строку звернення за судовим захистом.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 18 липня
2019 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнено солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2013 року
№ 2063/06МСБ-312 у розмірі 146 949,64 грн, з яких: 137 500 грн - заборгованість за кредитом, 9 449,64 грн - заборгованість за процентами.
Стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки № 312/МСБ щодо страхування предмета іпотеки в розмірі 4 223,21 грн.
У решті позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд дійшов висновку, що у цьому випадку перебіг строку позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права
на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, тому з урахуванням кінцевого терміну кредитування як строку дії кредитного договору позовна давність спливає 25 червня 2018 року, а банк звернувся до суду з позовом 16 березня 2018 року, тобто до спливу цього строку.
Щодо вимоги про сплату заборгованості за процентами, яка виникла станом
на 26 лютого 2018 року, в сумі 123 930,71 грн, апеляційний суд зазначив,
що кінцевий період нарахування банком процентів - 06 лютого 2018 року - перевищує обумовлений кредитним договором (пункт 1.3.1) строк виконання грошового зобов`язання позичальника - 25 червня 2015 року, що суперечить вимогам матеріального права і не узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року
у справі № 444/9519/12. Отже, строк, яким має бути обмежений період нарахування процентів, є 25 червня 2015 року.
Банк звернувся до суду з позовом 16 березня 2018 року, позичальник в суді заявив про застосування строку позовної давності щодо сплати заборгованості за процентами, тому слід вважати обґрунтованими вимоги банку щодо стягнення процентів у період з 16 березня 2015 року до кінцевого строку кредитування (настання строку виконання зобов`язання) - 25 червня 2015 року.
Щодо позовних вимог про стягнення пені апеляційний суд погодився
з висновком суду першої інстанції про застосування у цій частині положень статті 2 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (зі змінами).
У частині позовних вимог щодо поруки апеляційний суд керувався положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин у червні 2013 року, та врахував, що кредитним договором встановлено кінцевий строк виконання зобов`язання - 25 червня 2015 року. Відповідно до пункту 5.2 договору поруки від 26 червня 2013 року
№ 312/06МСБ-1 сторони узгодили, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором не пред`явить вимоги до поручителя. Кредитор звернувся до поручителя з вимогою про сплату заборгованості у формі поданої до суду позовної заяви 16 березня 2018 року, тобто до спливу трьох років, починаючи обчислення з дня настання строку виконання зобов`язання позичальником - з 25 червня 2015 року. Тож порука ОСОБА_2 не припинена
і, враховуючи наведене, поручитель не звільняється від солідарного обов`язку
з позичальником ОСОБА_1 щодо погашення заборгованості
за кредитним договором та договором поруки. Разом з тим обсяг відповідальності поручителя солідаризується з обсягом встановленої в межах апеляційного перегляду справи майнової відповідальності позичальника,
що відповідає пункту 1.3 договору поруки, а саме в межах заборгованості
за кредитом, простроченої в розмірі 137 500,00 грн, поточних і прострочених процентів у розмірі 9 449,64 грн, а всього сумарної заборгованості в розмірі
146 949,64 грн.
Щодо штрафу за несвоєчасне страхування договору іпотеки апеляційний суд зазначив, що пунктом 4.5 договору іпотеки встановлено, що строк позовної давності за цим договором становить три роки відповідно до чинного законодавства України; відповідно до пункту 7.1 цього договору договір іпотеки діє до повного виконання зобов`язань, забезпечених іпотекою, отже, сам факт закінчення строку дії кредитного договору 25 червня 2015 року за наявності заборгованості не є підставою для припинення дії договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання кредитного договору боржником (постанови Верховного Суду України від 22 жовтня 2014 року у справі
№ 6-153цс14 та від 4 грудня 2013 року у справі № 6-125цс13).
Відповідач ОСОБА_3 (іпотекодавець) доказів укладання або дійсності договору страхування предмета іпотеки та сплати страхових платежів не надала, іпотекодержатель унаслідок порушення іпотекодавцем умов договору іпотеки (пункт 3.3.6) щодо страхування предмета іпотеки нарахував відповідно до пункту 4.3, виходячи з вартості іпотечного майна в розмірі 402 210,00 грн (пункт 2.2) штраф за останній рік у розмірі 4 223,21 грн, з яких: 2 011,05 грн (402 210 х 0,5%) - штраф за перший місяць неналежного виконання зобов`язання; 2 212,16 грн (402 210 х 0,05 % х 11) - штраф за одинадцять місяців починаючи з 2-го місяця неналежного виконання зобов`язання.
Строк позовної давності щодо цих вимог не сплинув, і на вимоги щодо стягнення штрафу за нездійснення страхування предмета іпотеки, виходячи з умов договору іпотеки, не поширюються положення статті 2 Закону України
від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У грудні 2019 року Легезін О. Г., діючи в інтересах ПАТ АБ "Укргазбанк", подав
до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення відсотків у розмірі 114 481,07 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просили скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року й залишити в силі рішення суду першої інстанції або закрити провадження у справі у зв`язку з порушенням правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 ЦПК України.
Зміст відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду заяву, в якій просить касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити,
а в задоволенні касаційної скарги ПАТ АБ "Укргазбанк" відмовити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на постанову Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року та витребувано матеріали справи з Великоновосілківського районного суду Донецької області.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року.
Зупинено виконання постанови Донецького апеляційного суду від 13 листопада 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року справу призначено
до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд встановив, що 26 березня 2013 року між ВАТ АБ "Укргазбанк", правонаступником якого є позивач ПАТ АБ "Укргазбанк", та ОСОБА_1
як ФОП укладено кредитний договір № 2063/06МСБ-312, за яким позичальникові як ФОП відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію із загальним лімітом в сумі 300 000,00 грн на умовах сплати процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування в розмірі 19,9 % річних з цільовим використанням кредиту на поповнення обігових коштів.
На забезпечення зобов`язань за кредитним договором 26 березня 2013 року між банком, ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до якого відповідач поручилась перед кредитором за виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором на умовах солідарної з ним відповідальності в тому ж обсязі, що й позичальник, та договір іпотеки між банком і ОСОБА_3, засвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Каюровим С. В. за реєстровим номером 1464, предметом якого є належна іпотекодавцеві на праві власності двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Останнє внесення позичальником платежу на виконання кредитних зобов`язань здійснено у липні 2014 року.
Унаслідок неналежного виконання зобов`язань позичальником і солідарним боржником - поручителем виникла заборгованість за кредитним договором
у загальному розмірі 270 544,14 грн, з яких сума простроченої заборгованості - 137 500,00 грн, заборгованість за процентами прострочена - 123 930,71 грн, пеня