Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 543/964/19
провадження № 61-5816св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С. Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, приватний нотаріус Оржицького районного нотаріального округу Черненко Оксана Олександрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 08 листопада 2019 року в складі судді Грузман Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Одринської Т. В., Панченка О. О., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.
Обґрунтовуючи заяву, посилалась на те, що в 1996 році померла ОСОБА_5, мати її та заінтересованих осіб, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько
ОСОБА_6 .
На момент смерті батька разом з ним у будинку була зареєстрована ОСОБА_2 , хоча фактично з ним не проживала.
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається з права
на земельну частку (пай), що знаходиться на території Онішківської сільської ради Оржицького району Полтавської області.
Єдиним спадкоємцем вказаної земельної ділянки є заявник як спадкоємець першої черги, оскільки вона прийняла спадщину в порядку, передбаченому частиною першою статті 529 ЦК УРСР. Інші брати та сестри на спадщину
не претендують і жодних дій щодо вступу в спадкові права не вчинили. На час подання заяви заінтересовані особи також не мають заперечень щодо її вступу
в спадщину. Після смерті батька саме вона взяла на себе всі витрати, пов`язані
з його похованням, забрала на зберігання та у своє розпорядження його документи, фото, особисті та інші речі домашнього вжитку, провела інші господарські роботи. Таким чином, вона вчинила всі необхідні дії для прийняття спадщини після смерті батька.
Звернувшись до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, отримала відмову. Відповідно до висновків нотаріуса вона не довела належним чином факт вступу в управління
та володіння майном ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто факт прийняття спадщини, а тому немає підстав для видачі їй свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просила в судовому порядку встановити факт вступу в управління та володіння спадковим майном.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 08 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту вступу в управління та володіння спадковим майном відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що встановлення цього факту не породжуватиме
жодних наслідків для заявника, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла його інша дочка - ОСОБА_2, яка постійно проживала
зі спадкодавцем на день його смерті.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 08 листопада 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі
№ 204/1972/18 (провадження № 61-6435св19) щодо прийняття спадщини
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин,
які мають значення для правильного вирішення справи, посилаючись на те, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту й вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувано з Оржицького районного суду Полтавської області.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 січня 2021 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено
до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_1
та заінтересованих осіб ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявниці ОСОБА_6 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається із права
на земельну частку (пай) на території Онішківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, що підтверджується сертифікатом на право
на земельну частку (пай) площею 4,29 га від 23 березня 1997 року, серія
ПЛ № 0293182.
Постановою приватного нотаріуса Оржицького районного нотаріального округу Черненко О. О. від 09 серпня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Підставою для відмови є пропуск строку на подання заяви про прийняття спадщини та відсутність підтвердних документів щодо проживання разом зі спадкодавцем на момент його смерті.
Згідно з довідками Онішківської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 18 березня 2016 року № 02-20/124 та від 05 серпня 2019 року
№ 02-20/324 ОСОБА_6 проживав у с. Онішки й разом з ним починаючи
з 1998 року до дня смерті, а також протягом 6 місяців з дня його смерті були зареєстровані його дочка ОСОБА_2 та онуки: ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до довідки Онішківської сільської ради Оржицького району Полтавської області від 24 жовтня 2019 року № 02-20/426 ОСОБА_1
з 04 березня 1986 року і до дня видачі довідки зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного
оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню