Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 661/1794/18
провадження № 61-1415св20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року в складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Бутрика В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5, звернулися до суду із зазначеним позовом, просивши суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: визнати недійсним та скасувати розпорядження № 24-к від 11 травня 1993 року, видане Фондом комунального майна Новокаховської міської ради народних депутатів Херсонської області про видачу свідоцтва про право власності на житло - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане Фондом комунального майна Новокаховської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження № 24-к від 11 травня 1993 року на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ; визнати приватизацію недійсною, скасувавши державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, проведену на підставі свідоцтва про право власності на житло від 11 травня 1993 року, виданого згідно розпорядження № 24-к від 11 травня 1993 року Фондом комунального майна Новокаховської міської ради народних депутатів Херсонської області, скасувавши запис у Реєстрі прав власності про державну реєстрацію речових прав на вказане нерухоме майно, реєстровий № 443;
Позовна заява мотивована тим, що згідно розпорядження № 24-к про приватизацію житла, яке видане Фондом комунального майна Новокаховської міської ради народних депутатів Херсонської області 11 травня 1993 року, ОСОБА_6 отримала дозвіл на приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також їй було надано свідоцтво про право власності на відповідну квартиру на двох співвласників у рівних частках - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Дане майно було отримано відповідачами у власність на підставі, зокрема, заяви та довідки про склад сім`ї від 22 лютого 1993 року, із зазначення у ній лише двох зареєстрованих і проживаючих у квартирі осіб ( ОСОБА_6, ОСОБА_3 ). Проте, на момент приватизації спірної квартири, у ній також були зареєстровані та проживали позивачі: дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_5, а також їх син - неповнолітній ОСОБА_1, які були зареєстровані в зазначеній квартирі з 03 березня 1993 року. Однак, при здійсненні приватизації, позивачі не надавали згоду на її проведення та не брали участі в ній, у зв`язку із чим вони були незаконно позбавлені права власності на спірне майно, що змусило їх звернутися із цим позовом до суду.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_6 при реалізації права на приватизацію спірної квартири подала, серед іншого, довідку про склад сім`ї від 22 лютого 1993 року, у якій зазначено про неї та її сина ОСОБА_3, які на той час були зареєстровані і мешкали у квартирі, а тому саме ці особи і мали право на приватизацію житла. Суд також вказував на те, що реєстрація позивачів у квартирі з 03 березня 1993 року і на день винесення розпорядження про передачу квартири у власність не свідчить про їх постійне проживання у ній і доказів цього позивачами не надано. Крім цього, суд вважав, що є обгрунтованим застосування наслідків пропуску позивачами строку позовної давності, оскільки проживаючи зі своїм чоловіком ОСОБА_3, позивач не могла не знати про приватизацію спірного майна, однак відмовив у задоволенні цього позову у зв`язку із необгрунтованістю та безпідставністю.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - Грицак О. С., задоволено; рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задоволено: визнано недійсною приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 11 травня 1993 року, виданого на підставі розпорядження № 24-к від 11 травня 1993 року Фондом комунального майна Новокаховської міської ради народних депутатів Херсонської області; визнано недійсними розпорядження № 24-к від 11 травня 1993 року Фонду комунального майна Новокаховської міської ради народних депутатів Херсонської області та видане на його підставі свідоцтво про право власності на житло від 11 травня 1993 року на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ; скасовано державну реєстрацію права власності зазначеної квартири за вказаними особами у Реєстрі права власності про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.
Рішення суду апеляційної інстанції обгрунтовано тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не враховано характер спірних правовідносин, не встановлено всіх фактичних обставин у справі та не застосовано норми закону, які підлягали застосуванню. Апеляційний суд, зокрема, зазначив, що оскільки юридично значимим фактом для настання правових наслідків у зв`язку із приватизацією квартири є звернення належних осіб з відповідною заявою до компетентного органу, а позивачі як члени сім`ї ОСОБА_6 (невістка та онук) та ОСОБА_3 (дружина і син) проживали та були зареєстровані у вказаній квартирі у цей період часу, однак приватизована вона була без їх участі та згоди, чим порушено їх право на приватизацію займаного ними житла, яке підлягає поновленню шляхом задоволення їх позову. Разом із цим, апеляційний суд відхилив доводи заяви третьої особи ОСОБА_4 щодо наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки, при розгляді справи не спростовано твердження позивачів, що вони дізналися про відповідну приватизацію квартири лише після смерті співвласника ОСОБА_6 у листопаді 2017 року та при оформленні спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2020 року ОСОБА_4, не погодившись із постановою Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 20 лютого 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, зокрема, що позивачами не доведено факт їх постійного проживання у спірній квартирі на час приватизації, а отже вони законно позбавлені права на участь в отриманні її у власність. Крім цього, заявник зазначає про пропуск позивачами строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом, оскільки позивачі, за їх твердженням, були зареєстровані і постійно проживали у квартирі з березня 1993 року та оплачували комунальні послуги по утриманню спірної квартири, а тому знали про її приватизацію з часу її проведення. У зв`язку із цим заявник вважає, що відповідний строк пропущено позивачами, що є також підставою для відмови в задоволенні їх позову.
Позиції інших учасників
17 березня 2020 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_8 - адвокат Грицак О. С., надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Однак, в порушення вимог частини п`ятої статті 178 та четвертої статті 395 ЦПК України, до відзиву не додано доказів його надсилання іншим учасникам справи, зокрема третій особі з приватному нотаріусу Сердюк Л. І., а тому в силу вимог частини четвертої статі 183 ЦПК України даний відзив повертається без розгляду особі, яка його подала.
Фактичні обставини, встановлені судами
07 листопада 1992 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено шлюб, від якого вони мають сина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18 січня 1993 року ОСОБА_6 зверталася до бюро технічної інвентаризації із замовленням на виготовлення відповідних документів у зв`язку з приватизацією квартири АДРЕСА_1, та в подальшому їй було складено ескіз поверхового плану квартири та 26 січня 1993 року виготовлено технічний паспорт на неї.
03 травня 1993 року ОСОБА_6 подала заяву про приватизацію та передачу в приватну спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1, яку вона займає разом з членами сім`ї на умовах найму, зазначивши у заяві членом сім`ї свого сина - ОСОБА_3 . До заяви додано довідку про склад сім`ї та займані приміщення. Вказана заява підписана ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки про склад сім`ї, виданої 22 лютого 1993 року вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 мешкають ОСОБА_6 та ОСОБА_3
11 травня 1993 року видано розпорядження № 24-к про приватизацію житла, яким вирішено прохання наймача ОСОБА_6 на приватизацію квартири АДРЕСА_1, задовольнити і передати її у приватну спільну сумісну власність, на підставі якого, 11 травня 1993 року Фондом комунального майна Новокаховської міської Ради народних депутатів, видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Згідно довідки відділу реєстрації Новокаховської міської ради від 27 квітня 2018 року, позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_1, зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 з 03 березня 1993 року. У паспорті громадянина України ОСОБА_5, серія НОМЕР_1, виданого Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області 27 жовтня 2007 року, зазначено про реєстрацію її місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 з 03 березня 1993 року, а в паспорті громадянина України ОСОБА_1, серія НОМЕР_2, виданого Новокаховським МВ УМВС України в Херсонській області 14 січня 2003 року, зазначено його реєстрацію місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 з 05 березня 2003 року.
У довідках № 33 від 16 квітня 2019 року та № 36 від 22 квітня 2019 року, виданих ТВБВ № 10021/0127 філії Херсонське обласне управління АТ "Ощадбанк", зазначено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 житлові чеки на безоплатну приватизацію житла не використали.
Згідно довідок № 2458, №2459, виданих Новомаячківською селищною радою 23 липня 2019 року, ОСОБА_1 з 29 червня 1990 року по 02 березня 1993 року, а ОСОБА_5 з 20 травня 1990 року по 02 березня 1993 року були зареєстровані в будинку АДРЕСА_3 .
У акті від 12 червня 2019 року, складеному депутатом Новомаячківської селищної ради вказано, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_3, з моменту реєстрації в 1990 році та по день складання акту жодного дня не мешкали, особистих речей в будинку не мали.
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті із заявами про прийняття спадщини звернулися її син ОСОБА_3 та її онука (дочка ОСОБА_3 ) - ОСОБА_9, якій згідно заповіту, складеного 12 червня 2015 року ОСОБА_6, заповіла належну їй частину квартири АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ, від 15 січня 2020 року (далі - Закон).
У пункті 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" даного Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, розгляд касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Херсонського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року, слід здійснювати, враховуючи вимоги ЦПК України в редакції до 08 лютого 2020 року.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначав, що позивачами не доведено факту постійного їх проживання у спірній квартирі на час її приватизації, що свідчить про відсутність у них права на отримання її у власність та вказує на необгрунтованість позову.