Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 288/1260/19
провадження № 61-13182св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: архівний сектор Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, Попільнянський районний відділ Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області, у складі судді: Рудника М. І., від 30 січня 2020 року, постанову Житомирського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І., від 14 липня 2020 року, додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 28 липня
2020 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: архівний сектор Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, Попільнянський районний відділ Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про визнання недійсними договорів оренди, скасування записів про проведення державної реєстрації прав оренди земельних ділянок.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 мотивований тим, що вони є власниками земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства площею 4,1302 га та 4,1277 га відповідно, які розташовані на території Почуйківської сільської ради Попільнянського району.
Позивачі вказали, що у 2019 році їм стало відомо про те, що ОСОБА_3 користується належними їм земельними ділянками на підставі договорів оренди земельних ділянок від 03 листопада 2010 року, які зареєстровані в ДП "Центр державного земельного кадастру", терміном дії яких становить 10 років.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджують, що не підписували зазначені договори оренди.
Посилаючись на викладене, позивачі просили суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 03 листопада 2010 року, площею 4,1302 га та 4,1277 га, які розташовані на території Почуйківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно; скасувати записи № 041021900027, № 041021900028 про проведену державну реєстрацію.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області
від 30 січня 2020 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок від 03 листопада 2010 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3, цільове призначення земельних ділянок: для ведення особистого селянського господарства, площею 4,1302 га та 4,1277 га, які розташовані на території Почуйківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.
Скасовано записи № 041021900027, № 041021900028 про проведену державну реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок, загальною площею 4,1302 га та 4,1277 га відповідно.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 судовий збір по 768,40 грн кожному.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що волевиявлення ОСОБА_1, ОСОБА_2 не було направлено на укладення договорів оренди землі від 03 листопада 2010 року, які вони не підписували.
Відмовляючи у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності, суд врахував, що позивачі дізналися про порушення своїх прав у 2018 році.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 30 січня
2020 року залишено без змін. Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 2 250,30 грн.
Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів виходила з того, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановив, що ОСОБА_2 були понесені судові витрати на проведення судової-почеркознавчої експертизи в розмірі 2 250,30 грн, які слід стягнути з ОСОБА_3 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
29 серпня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 подав касаційну скаргу на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 30 січня 2020 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 14 липня 2020 року, додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 28 липня 2020 року, в якій, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 288/1260/19 та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У листопаді 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду
від 08 травня 2018 року у справі № 916/259/16 (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Крім того посилався на те, що апеляційний суд розглянув справу за його відсутності не повідомивши про дату, час і місце судового засідання, а також необґрунтовано відхилив заявлений його представником відвід колегії суддів, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказав, що суд першої інстанції прийняв до розгляду позовну заяву, яка не відповідає вимогам ЦПК України, оскільки в ній відсутнє обґрунтування подання позову від двох позивачів одночасно та залучення третіх осіб по справі, не зазначено їх повне найменування, не зазначені адреси електронної пошти учасників справи, долучені копії документів без належного завірення. ОСОБА_1 жодного разу не з`явилася в судове засідання та не надала пояснень стосовно своєї позиції по справі. Вважає, що позивачі мали звернутися до господарського суду Житомирської області, оскільки він орендує земельні ділянки як приватний підприємець.
Зауважує, що до позову не додано витягу, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав щодо реєстрації права оренди, а в рішенні суду не вказано яка юридична особа і в які реєстри зобов`язана вносити відомості щодо скасування державної реєстрації права оренди. При цьому відповідну особа до участі в розгляді справи не залучена.
Стверджує, що судом неправильно визначено початок перебігу строку позовної давності, оскільки ОСОБА_2 із 2010 року отримувала орендну плату та зверталась до нього за довідками для соціальних служб, а із
2015 року з`ясовувала з ним питання щодо оренди земельних ділянок. Вважає, що позивачам було відомо про оспорювані договори з моменту їх укладення.
Суди не звернули увагу на його заперечення щодо наданої копії висновку експертного дослідження, яка належним чином не завірена. Також суди не встановили чи порушені права позивачів та в чому полягає таке порушення.
Наголошує на тому, що суд послався на висновок експерта № 6/3-206
від 22 червня 2020 року, проведення якої призначено за ухвалою в іншому складі суді, при цьому судом не встановлено чи попереджався експерт про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.
Зазначає, що апеляційний суд прийняв до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення, яка не відповідає вимогам статей 182, 183, 270
ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки при їх ухваленні правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права.
Зазначає, що зі змісту договорів оренди земельних ділянок, вбачається, що відповідач підписав їх як фізична особа. Щодо доводів касаційної скарги про невідповідність позовної заяви вимогам ЦПК України, то вони є безпідставними, оскільки позивачі вказали всі відомі їм відомості про учасників справи. Доводи щодо відсутності позиції ОСОБА_1, спростовані змістом позовної заяви.
Вказує на нікчемність доводів про те, що строк позовної давності почався із 03 січня 2010 року, оскільки позивачам до 2018 року не було відомо про наявність спірних договорів оренди земельних ділянок.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі розпорядження голови райдержадміністрації № 361 від 01 листопада 2002 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,1302 га, яка розташована на території Почуйківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства.
Згідно договору оренди землі від 03 листопада 2010 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,1302 га, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Почуйківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області. Договір укладено на 10 років, встановлена орендна плата 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Попільнянському районі Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041021900027
від 20 грудня 2010 року.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 03 листопада 2010 року, "Орендодавець" ОСОБА_1 передала, а "Орендар"
ОСОБА_3 прийняв в тимчасове користування земельну ділянку площею 4,1302 га, що знаходиться на території Почуйківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.
ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови райдержадміністрації
№ 361 від 01 листопада 2002 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 4,1277 га, яка розташована на території Почуйківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства.
Згідно договору оренди землі від 03 листопада 2010 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,1277 га, сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Почуйківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області. Договір укладено на 10 років, встановлена орендна плата 3 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
Зазначений договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Попільнянському районі Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 041021900028 від 20 грудня 2010 року.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 03 листопада 2010 року, "Орендодавець" ОСОБА_2 передала, а "Орендар"
ОСОБА_3 прийняв в тимчасове користування земельну ділянку площею 4,1277 га, що знаходиться на території Почуйківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.
Згідно витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань
№ 12019060270000199 від 10 серпня 2019 року, ОСОБА_2 звернулась до Попільнянського ВП Коростишівського ВП ГУ НП в Житомирській області з заявою в якій вказала, що ОСОБА_3 на правах орендаря земельних ділянок, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які розташовані на території Почуйківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, передав договори оренди земельних ділянок, які ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не підписували.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 19 травня 2020 року у справі призначена судово-почеркознавча експертиза.
За висновком судового експерта Житомирського НДЕКЦ МВС України
№ 6/3-206 від 22 червня 2020 року:
- досліджуваний підпис від імені ОСОБА_1 в графі "За Орендодавця" договору оренди землі від 03 листопада 2010 року, укладеного з орендодавцем ОСОБА_2, в графі "Орендодавець" акту приймання - передачі земельної ділянки від 03 листопада 2010 року, укладений з орендодавцем ОСОБА_1, виконані не ОСОБА_1, а іншою особою;
- досліджуваний підпис від імені ОСОБА_2 в графі "За Орендодавця" договору оренди землі від 03 листопада 2010 року укладеного з орендодавцем ОСОБА_2, в графі "Орендодавець" акту приймання - передачі земельної ділянки від 03 листопада 2010 року, укладений з орендодавцем ОСОБА_2, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із положенням пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають не в повній мірі.
Щодо позовних вимог про визнання договорів недійсними
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.