Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 947/573/20
провадження № 61-17869св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колодяжна Альвіна Валеріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2020 року у складі судді Коваленко О. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колодяжна А. В., про визнання договору купівлі-продажу недійсним і скасування державної реєстрації, визнання права власності на майно.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником садового будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
Вказувала, що частина сусіднього садового будинку по АДРЕСА_1 збудована на її земельній ділянці. Власником зазначеного садового будинку відповідно до договору купівлі-продажу від 19 березня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А. В. та зареєстрованого у реєстрі за № 288, є ОСОБА_4 . Попереднім власником цього майна була ОСОБА_3 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 березня 2011 року, яке було скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року за її апеляційною скаргою.
Вважала, що визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, само по собі не відновить її права на земельну ділянку, на якій незаконно збудована частина садового будинку по АДРЕСА_1, тому вона альтернативно може захистити своє порушене право шляхом визнання права власності на частину цього майна.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд: скасувати державну реєстрацію речового права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, зареєстроване на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 березня 2011 року у справі № 1512/2-2718/11; визнати недійсним договір купівлі-продажу садового будинку по АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А. В. 19 березня 2013 року і зареєстрований у реєстрі за № 288, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ; визнати за нею право власності на частку у житловому будинку по АДРЕСА_1 .
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23790151101, який належить на праві власності ОСОБА_4 .
Заява мотивована тим, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову призведе до унеможливлення у подальшому виконання рішення суду, оскільки відчуження відповідачем спірного житлового будинку третім особам, призведе до необхідності оскаржувати ці правочини та реєстраційні дії. Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 вже вніс зміни до відомостей про нерухоме майно, у тому числі, шляхом зміни цільового призначення будинку (із садового будинку - на житловий), площі будинку і технічних характеристик об`єкта.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2020 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Накладено арешт на житловий будинок по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23790151101, який належить на праві власності ОСОБА_4 .
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір і у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або ефективного захисту і поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. З огляду на співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам наявні підстави для задоволення заяви позивача і вжиття заходів забезпечення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження є порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не було дотримано критерію співмірності заявлених заходів забезпечення позову та позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колодяжна А. В., про визнання договору купівлі-продажу недійсним і скасування державної реєстрації, визнання права власності на майно.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 23790151101, який належить на праві власності ОСОБА_4 .
Заява мотивована тим, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову призведе до унеможливлення у подальшому виконання рішення суду, оскільки відчуження відповідачем спірного житлового будинку третім особам, призведе до необхідності оскаржувати ці правочини та реєстраційні дії. Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_4 вже вніс зміни до відомостей про нерухоме майно, у тому числі, шляхом зміни цільового призначення будинку (із садового будинку - на житловий), площі будинку і технічних характеристик об`єкта.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.