ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 808/1175/16
адміністративне провадження № К/9901/27717/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Сафронова С.В., судді - Поплавський В.Ю., Чепурнов Д.В.)
у справі №808/1175/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть"
до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Спецзапчасть" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Торгова компанія "Спецзапчасть") звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Запорізькій області), правонаступником якої є Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що надані ним первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Аквілея" у періоді, що перевірявся, та свідчать про правомірність формування даних податкового обліку за результатами господарських відносин із вказаним контрагентом.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Аквілея" у періоді, що перевірявся, з огляду на те, що директор контрагента - ОСОБА_1 заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності зазначеного суб`єкта господарювання, підписання від його імені будь-яких документів, подання податкової та іншої звітності.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "Торгова компанія "Спецзапчасть" задоволено, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29 червня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області № 0000321401 від 18 березня 2016 року, яким ТОВ "Торгова компанія "Спецзапчасть" визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 765078,00 грн, у тому числі за основним платежем - 510052,00 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 255026,00 грн, та № 0000331401 від 18.03.2016, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 559141,50 грн, у тому числі за основним платежем - 372761,00 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями - 186380,50 грн;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Запорізькій області на користь Товариства суму сплаченого судового збору в загальному розмірі 41712,94 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що надані платником первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ "Аквілея" у періоді, що перевірявся. Також апеляційний суд зазначив, що відповідач не надав доказів проведення експертиз на предмет зрівняння/відповідності підпису свідка, директора ТОВ "Аквілея" - ОСОБА_1, підписам, що містяться на первинних документах, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених у протоколі допиту свідка ОСОБА_1 фактів.
Не погодившись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати на залишити в силі рішення суду першої інстанції. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив про протиправність формування Товариством податкового кредиту та витрат за результатами господарських відносин із ТОВ "Аквілея". Вказав, що надані Товариством первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні", оскільки підписані особою, яка заперечує свою причетність до господарської діяльності зазначеного суб`єкта господарювання та підписання від його імені будь-яких документів.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
03 березня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції від 03.10.2017).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача у період з 01.03.2016 по 09.03.2016 проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань фінансово-господарських взаємовідносин з TOB "Аквілея", TOB "Капіталбуд Сервіс", TOB "Компанія "Укрпромторг", TOB "Семикс", TOB "Бізнесленд", TOB "Некст Левел Солюшнз", TOB "Імперіал Бренд", TOB "Грейн Опт", TOB "Гранада Груп", TOB "Передтеча", TOB "Венцедор Компані" за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт перевірки № 21/08-01-14-01-12/36549406 від 15.03.2016 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 510052,00 грн;
- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 372761,00 грн, у тому числі: за січень 2013 року - 32278,00 грн, за лютий 2013 року - 154513,00 грн, за березень 2013 року - 126747,00 грн, за квітень 2013 року - 26517,00 грн, за травень 2013 року - 32706,00 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 18.03.2016:
- № 0000321401, яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 765078,00 грн, зокрема, за основним платежем - 510052,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 255026,00 грн;
- № 0000331401, яким платнику визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 559141,50 грн, зокрема, за основним платежем - 372761,00 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями - 186380,50 грн.
Контролюючий орган дійшов висновку про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та TOB "Аквілея" у періоді, що перевірявся.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає, виходячи з наступного.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.