ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/17193/14
адміністративне провадження № К/9901/26114/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
представника позивача Маслюк П.С.,
представника відповідача Івахненко І.В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Качура І.А. від 30 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Старової Н.Е., суддів Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В. від 13 квітня 2016 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення податкового боргу,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2014 року Гадяцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Полтавській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - позивач, контролюючий орган) звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач, Товариство), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила стягнути суму податкового боргу по платі за користування надрами для видобування нафти та природного газу у розмірі 12102824,25 грн.
Суди встановили, що у зв`язку з неповною та несвоєчасною сплатою відповідачем самостійно задекларованих грошових зобов`язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (яка була розмежована за кодами бюджетної класифікації на плату за користування надрами для видобування нафти та плату за користування надрами для видобування природного газу) станом на 18 лютого 2015 року у Товариства утворився податковий борг на загальну суму 12102824,25 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Своє рішення суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтував відсутністю підстав для стягнення податкового боргу в судовому порядку з огляду на прийняття податковим органом вищого рівня - Державною фіскальною службою України рішень про розстрочення податкового боргу, а тому одночасне застосування іншого способу погашення податкового боргу (стягнення на підставі судового рішення) суперечитиме вимогам податкового законодавства; також, за висновком суду, Гадяцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області є неналежним органом стягнення (позивачем) за вимогами, які є предметом розгляду у справі, адже вжиття заходів, спрямованих на погашення податкового боргу платника, належать до виключної компетенції Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, стверджує про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення податкового боргу в судовому порядку, адже надсилання Гадяцькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області платникові податкової вимоги, а також вжиття цим податковим органом інших передбачених Законом заходів, спрямованих на примусове стягнення податкового боргу, не можна кваліфікувати як дії суб`єкта владних повноважень, що вчинені поза межами його компетенції та не відповідають меті, з якою ці повноваження надані. До того ж вважає, що розстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу й не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу; використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.
Товариство у поданих до суду запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
У ході касаційного розгляду судом здійснено заміну відповідача у справі його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Полтавській області як відокремленим підрозділом Державної податкової служби України.
В судовому засіданні представник позивача підтримала касаційну скаргу, просила їі задовольнити; представник відповідача проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство знаходилось на податковому обліку в Гадяцькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області як платник податків за неосновним місцем обліку.
Станом на 18 лютого 2015 року за відповідачем обліковується податковий борг з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 12102824,25 грн., який складається з плати за користування надрами для видобування природного газу у сумі 2224128,63 грн., в т.ч. 2194464,44 грн. основного боргу та 29664,19 грн. пені, плати за користування надрами для видобування нафти у сумі 9878695,62 грн., в т.ч. 9393411,17 грн. сума основного боргу та 485284,45 грн. пені, та виник внаслідок несплати у встановлений законом строк самостійно задекларованих грошових зобов`язань.
Внаслідок несплати Товариством податкового боргу контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 01 вересня 2014 року №551-25 на суму 4015391,29 грн. та надіслано її на адресу відповідача, яку останній отримав 04 вересня 2014, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
За наведених підстав та у зв`язку із несплатою відповідачем суми грошових зобов`язань у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх стягнення в судовому порядку.
Верховний Суд не погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх передчасними та такими, що зроблені з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У відповідності з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).
Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.1 якої передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.