ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 1570/4316/2012
адміністративне провадження № К/9901/35545/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року (головуючий суддя - Єфіменко К.С.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Домучсі С.Д., судді - Коваль М.П., Кравець О.О.)
у справі №1570/4316/2012
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна"
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість,
УСТАНОВИВ:
У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Сіносмарт Україна") звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ДПІ у Приморському районі), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі від 01.11.2011 за №№0014202310, 0014212310;
- визнати протиправними дії ДПІ у Приморському районі зі встановлення завищення залишку від`ємного значення з ПДВ за червень 2011 року в сумі 63226,00 грн;
- стягнути з ДПІ у Приморському районі на користь Товариства суму судового збору в розмірі 2171,18 грн.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правильність визначення ним даних податкового обліку та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача. Вказав, що висновки контролюючого органу про протиправність формування Товариством податкового кредиту та витрат за результатами господарських відносин із ТОВ "Транспортна компанія Крготранс", ТОВ "Адам М", ПП "Продмаркет Груп" та ТОВ "Поляріс В" у періоді, що перевірявся, неправильність нарахування платником процентів за угодами про надання товарного кредиту є необґрунтованими, спростовуються наданими позивачем первинними документами та наявними у матеріалах справи доказами.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі від 01.11.2011 №0014212310 повністю;
- скасовано податкове повідомлення - рішення від 01.11.2011 № 0014202310 на суму 596385,25 грн;
- визнано дії ДПІ у Приморському районі зі встановлення завищення залишку від`ємного значення з ПДВ за червень 2011 року в сумі 63226,00 грн протиправними. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про помилковість висновків контролюючого органу щодо наявності у Товариства обов`язку здійснювати нарахування процентів по товарному кредиту саме з дати відвантаження товару, оскільки згідно з умовами договорів про надання товарного кредиту нарахування процентів не пов`язано з датою відвантаження товару, натомість стосується дати виникнення зобов`язання з оплати товару. Суди виходили з того, що доводи контролюючого органу про безоплатне надання контрагентом ДП "Оранта" ТОВ НВМП "Антарія" позивачу послуг зі зберігання зерна є необґрунтованими, оскільки умовами укладеного між позивачем та вказаним вище контрагентом договору зберігання передбачений обов`язок позивача з оплати (відшкодування) вартості наданих контрагентом послуг, як і право ДП "Оранта" ТОВ НВМП "Антарія" вимагати таку оплату. Більше того, таке відшкодування фактично здійснено платником. Також суди вказали, що контролюючим органом неправильно розраховано вартість наданих ДП "Оранта" ТОВ НВМП "Антарія" послуг зберігання, шляхом подвійного нарахування вартості на один і той же товар. Зазначили, що видатковою накладною від 20.10.2010 №РН-75 товар був реалізований платником без попереднього його зберігання на складах. Навантаження, відвантаження та зберігання товару за договорами комісії позивачем взагалі не здійснювалося, а тому останній не може бути набувачем зазначених послуг. Також суди дійшли висновку про правомірність формування Товариством податкового кредиту та витрат за результатами господарських відносин з ТОВ "Транспортна компанія Карготранс", ТОВ "Адам М", ПП "Подмаркет груп" та ТОВ "Поляріс В" у періоді, що перевірявся.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про заниження Товариством сум нарахованих відсотків за використання товарного кредиту на 22051,00 грн, заниження платником валового доходу на 148882,00 внаслідок безоплатного надання ДП "Оранта" ТОВ НВМП "Антарія" позивачу послуг зі зберігання товару та протиправність формування Товариством податкового кредиту/витрат за результатами господарських відносин із ТОВ "Транспортна компанія Карготранс", ТОВ "АДАМ М", ПП "Подмаркет груп" та ТОВ "Поляріс В" у періоді, що перевірявся, з огляду на відсутність у контрагентів необхідних основних та технічних засобів, трудових ресурсів для здійснення господарських операцій.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скарну не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного розгляду.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт від 18.10.2011 №7380/23-50/35049170.
За результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог, зокрема:
- пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України;
- пунктів 5.1, 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";
- підпункту 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення від 01.11.2011:
- №0014202310, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 619509,00 грн, з яких за основним платежем - 495607,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 123902,00 грн;
- №0014212310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 375101,00 грн, зокрема, за основним платежем - 308740,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 66361,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Предметом касаційного розгляду є податкові повідомлення - рішення від 01.11.2011 №0014202310 повністю та №0014212310 в частині 596385,25 грн та дії ДПІ у Приморському районі зі встановлення завищення залишку від`ємного значення з ПДВ за червень 2011 року в сумі 63226,00 грн
Відповідно до статті 159 КАС України (у редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (у редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з статтею 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Сторона - 1) та ВАТ "Кримхліб" (далі - Сторона - 2) укладено договір про надання товарного кредиту від 04.01.2010, за умовами якого Сторона - 1 зобов`язується поставляти продукцію Стороні - 2 за договорами поставки на умовах товарного кредиту з відстрочкою платежу на один місяць. За узгодженням сторін строк користування товарним кредитом може бути продовженим. Пунктом 2 зазначеного договору встановлено, що за користування кредитним договором Сторона - 2 виплачує Стороні - 1 відсотки у розмірі 0,1% за кожен день користування товарним кредитом на кожну поставлену партію продукції. Розмір відсотків за користування кредитним договором передбачений Розрахунком відсотків за користування товарним кредитом, який є невід`ємною частиною цього договору і може бути змінений лише за згодою сторін. Згідно з пунктом 3 вказаного вище договору датою першого нарахування відсотків є 31.07.2010, а починаючи з 01.08.2010 відсотки за користування товарним кредитом нараховуються Стороні - 2 30 вересня.
Аналогічні договори про надання товарного кредиту від 04.01.2010 були також укладені між позивачем та ВАТ "Симферопольський комбінат хлібопродуктів", ВАТ "Одеський коровай".
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується в висновками судів попередніх інстанцій про те, що доводи контролюючого органу про заниження Товариством валових доходів на суму 22051,00 грн та податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 4410,00 грн з посиланнями на невірне нарахування платником відсотків за договорами про надання товарного кредиту, а саме нездійснення його нарахування з дати відвантаження товару, є необґрунтованими, оскільки умовами укладених договорів про надання товарного кредиту та Розрахунками відсотків за користування товарними кредитами (що є їх невід`ємною частиною) чітко визначені умови нарахування та сплати відсотків за користування кредитом, і згідно з цими умовами дата першого нарахування відсотків жодним чином не залежить від дати відвантаження товару.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України не підлягають повторному доведенню обставини, що встановлені судовими рішеннями, які прийняті в порядку господарського, цивільного, адміністративного чи кримінального судочинства, що набрали законної сили.
Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів контролюючого органу про завищення платником залишку від`ємного значення з ПДВ на суму 21869,07 грн за результатами господарських відносин із ТОВ "Поларіс В", оскільки такі висновки відповідача ґрунтуються на висновках акту перевірки №2446/23-513/35049170 від 26.04.2011 та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення №0000762350 від 23.06.2011, що визнано протиправним та скасоване в судовому порядку.
Так, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 у справі №2а/1570/9911/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі від 23.05.2010 №0000762350, яким ТОВ "Сіносмарт Україна" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21869,07 грн.
За таких обставин у контролюючого органу були відсутні правові підстави для зменшення Товариству залишку від`ємного значення з ПДВ на суму 21869,07 грн за результатами господарських відносин із ТОВ "Поларіс В".
При цьому, оскільки у матеріалах справи відсутній детальний розрахунок оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідача, Суд не вбачає за можливе залишити рішення судів попередніх інстанцій в цій частині без змін.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).