ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/14257/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
представників учасників справи:
позивача - Кулигіна А.Є. (адвокат);
відповідача - Дудченко В.В. (адвокат);
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Чинчин О.В.)
від 11.12.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Андрієнко В.В., судді - Пашкіна С.А., Буравльов С.І.)
від 26.05.2020
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український су-часний турбінний комплекс"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс"
про стягнення 1 401 253,36 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" (надалі - ТОВ "Український сучасний турбінний комплекс", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" (надалі - АТ "Укртрансгаз", відповідач) про стягнення 1 401 253,36 грн, з яких 169 998,76 грн 3% річних та 1 231 254,60 грн інфляційних втрат, розрахунок яких здійснено за період з 15.09.2017 по 30.11.2017 з урахуванням здійснених проплат.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016, прострочив здійснення оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом.
1.3. АТ "Укртрансгаз" у відзиві на позов проти позовних вимог заперечувало, зазначаючи, що позивач здійснив розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з неправильним застосуванням норм чинного законодавства, оскільки нарахування здійснював починаючи з першого робочого дня, який слідує за неробочим днем та при цьому, не брав до уваги, що день належного виконання зобов`язання не є днем прострочення.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/14257/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 166 926,31 грн 3% річних, 360 367,20 грн інфляційних втрат, судовий збір та 18 815,07 грн витрат на правову допомогу адвоката. У задоволенні позову в частині стягнення 757 924,99 грн інфляційних втрат відмовив.
2.2. Суди першої та апеляційної інстанцій врахувавши правові позиції, які викладені в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 та від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 вказали, що базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
2.3. При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
2.4. Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
2.5. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
2.6. З огляду на викладене, відповідач повинен був оплатити товар, отриманий від позивача за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30 030 600,00 грн, у строк до 14.09.2017, проте фактично у повному обсязі здійснив оплату 27.11.2017, а тому позивач має право нараховувати інфляційні втрати лише за жовтень 2017 року.
2.7. Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, оцінивши надані докази в обґрунтування заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та виходячи із часткового задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що витрати на правову допомогу адвоката підлягають до стягнення у розмірі 18 815, 07 грн.
2.8. Апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, оскільки у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Український сучасний турбінний комплекс" було повністю відмовлено.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
3.1. 01.07.2020 ТОВ "Український сучасний турбінний комплекс" звернулося із касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, в якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 757 924,99 грн інфляційних втрат та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.
26.08.2020 заявник надіслав до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій визначає підставами касаційного оскарження судових рішень неправильне застосування судами норм частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України:
- без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
3.2. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" просив скаргу ТОВ "Український сучасний турбінний комплекс" залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.3. Однією з підстав касаційного оскарження заявник вказав неправильне застосування судами норм частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19.
4.4. У справах № 910/11857/17, № 908/1379/17 та № 924/532/19, крім основної заборгованості, пені та 3% річних, предметом спору також були інфляційні втрати за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань.
4.5. У постановах від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 Верховний Суд, погодившись із висновками судів щодо здійсненого розрахунку інфляційних втрат, вказав, що при здійсненні розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
4.6. У справі № 924/532/19 Верховний Суд також дійшов висновку, що сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
4.7. При цьому необхідно зазначити, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 відступила від висновків касаційного суду у постанові від 14.01.2020 у справі №924/532/19 лише щодо можливості розрахунку інфляційних втрат за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць.
4.8. Жодних висновків щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надавала.
4.9. У постанові від 20.11.2020 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/13071/19, до розгляду якої було зупинено провадження у цій справі, виклала аналогічний у вказаних вище справах № 910/11857/17, № 908/1379/17 та № 924/532/19 висновок щодо можливості нарахування інфляційної складової, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання складає більше 15 днів.
4.10. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо неможливості здійснення інфляційних нарахувань, якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, при цьому не врахувавши правові позиції щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, які викладені в постановах Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, суд касаційної інстанції не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позову в частині інфляційних втрат в сумі 757 924,99 грн за періоди, в яких прострочення виконання зобов`язання складало менше місяця.
4.11. Щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18 суд касаційної інстанції зазначає наступне.
4.12. У частині 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що встановлює вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
4.13. Слід зауважити, що визначені Господарським процесуальним кодексом України процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду; логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Колегія суддів Касаційного господарського суду, що здійснює касаційний перегляд судових рішень у цій справі враховує, в частині піднятих у касаційній скарзі питань, висновки саме об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
4.14. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, до розгляду якої було зупинено провадження у цій справі, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 та від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від яких просив відступити заявник у цій справі вказавши, що: