У Х В А Л А
11 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 367/4695/20
Провадження № 14-12цс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
цивільної справи за позовом Громадської організації "Ірпінська спілка споживачів" до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради про проведення перерахунку споживачам послуг
за касаційною скаргою Громадської організації "Ірпінська спілка споживачів" на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2020 року у складі судді Саранюк Л. П. та постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Іванової І. В. та
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2020 року Громадська організація "Ірпінська спілка споживачів" (далі - ГО "Ірпінська спілка споживачів") звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства "Ірпінь" Ірпінської міської ради (далі - КП "УЖКГ "Ірпінь"), в якому просила зобов`язати відповідача повернути кошти споживачам послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 05 липня по 31 грудня 2018 року шляхом здійснення перерахунку на загальну суму 3 331 124,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі частини першої статті 24 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-ХІІ) жителі міста Ірпеня та інші громадяни України з метою захисту своїх прав створили ГО "Ірпінська спілка споживачів", яка зареєстрована Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) 24 липня 2020 року.
Згідно з пунктом 1.1 Статуту ГО "Ірпінська спілка споживачів" (далі - Статут) ГО "Ірпінська спілка споживачів" є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини та громадянина; задоволення і захисту суспільних та приватних прав і інтересів своїх членів та інших осіб як споживачів товарів, робіт та послуг у сферах економічної, житлово-комунальної, соціальної, медичної, культурної, освітньої, побутової, оздоровчої, туристичної та іншої діяльності.
Відповідно до пункту 3.1 Статуту головною метою ГО "Ірпінська спілка споживачів" є здійснення та захист прав і свобод людини та громадянина; задоволення і захист суспільних та приватних прав і інтересів своїх членів та інших осіб як споживачів товарів, робіт та послуг у сферах економічної, житлово-комунальної, соціальної, медичної, культурної, освітньої, побутової, оздоровчої, туристичної та іншої діяльності.
У підпункті 2.4.2 пункту 2.4 Статуту передбачено, що ГО "Ірпінська спілка споживачів" для досягнення своєї мети та виконання статутних завдань має право представляти і захищати суспільні інтереси споживачів товарів, робіт та послуг, свої законні інтереси і законні інтереси своїх членів та інших осіб у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування.
Під час здійснення своєї статутної діяльності позивачем було встановлено, що у січні 2019 року Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області провело планову перевірку КП "УЖКГ "Ірпінь", за результатами якої було складено акт № 4 від 25 січня 2019 року та винесено припис № 1 від 28 січня 2019 року, за яким орган державного нагляду вимагав від відповідача повернути споживачам послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за період з 05 липня по 31 грудня 2018 року шляхом здійснення перерахунку кошти в розмірі 3 331 124,83 грн.
Припис № 1 від 28 січня 2019 року є чинним та не скасований в судовому порядку, проте відповідач його не виконав, чим порушив права невизначеного кола споживачів міста Ірпінь на перерахунок (повернення) надмірно сплачених коштів у сумі 3 331 124,83 грн.
Позивач вказує, що відповідно до пунктів 9 та 10 частини першої статті 25 Закону № 1023-ХІІ об`єднання споживачів має право звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій та відповідно до законодавства захищати у суді права споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів (об`єднань споживачів).
Вважає, що права споживачів міста Ірпінь, порушені КП "УЖКГ "Ірпінь", підлягають захисту в суді в порядку цивільного судочинства, а ГО "Ірпінська спілка споживачів" є належним позивачем.
31 липня 2020 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області у відкритті провадження у справі за позовом ГО "Ірпінська спілка споживачів" до КП "УЖКГ "Ірпінь" про проведення перерахунку споживачам послуг відмовлено. Роз`яснено позивачу, що справа належить до юрисдикції господарських судів.
Ухвала мотивована тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а її розгляд відноситься до юрисдикції господарського суду, оскільки спір виник між юридичними особами.
13 жовтня 2020 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ГО "Ірпінська спілка споживачів"залишено без задоволення, а ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спір між суб`єктами господарювання підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що окремої процедури для захисту прав групи осіб Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) не містить.
У листопаді 2020 року ГО "Ірпінська спілка споживачів" подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 31 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, у якій посилалася на порушення судами норм процесуального права і просила судові рішення скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що на підставі частини другої статті 4 ЦПК України ГО "Ірпінська спілка споживачів" звернулася з позовом на захист прав невизначеного кола споживачів міста Ірпінь - фізичних осіб відповідно до пункту 10 частини першої статті 25 Закону № 1023-ХІІ та її Статуту.
Зазначає, що правовідносини, які виникли внаслідок порушення відповідачем прав споживачів послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій через неналежне визначення ціни послуг, є майновими, цивільними правовідносинами між відповідачем і фізичними особами - мешканцями багатоповерхових будинків, яких відповідач обслуговує. Сторонами спору фактично є відповідач КП "УЖКГ "Ірпінь" та споживачі послуг, які хоча і не є сторонами судового процесу, проте саме їх права порушені і підлягають поновленню відповідачем.
Вказує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 915/1674/15 зроблено висновки про те, за яких умов спір за участю громадської організації розглядається в порядку господарського судочинства, а саме - якщо між сторонами наявні господарські правовідносини, предметом спору є майно або речові права на майно такої громадської організації, а також щодо організаційних відносин у межах створення та діяльності громадської організації як юридичної особи, що свідчить про належність їх до правовідносин у сфері господарювання.
У цій справі ГО "Ірпінська спілка споживачів" не є суб`єктом господарювання, між нею та КП "УЖКГ "Ірпінь" відсутні господарські відносини, позовна заява подана не на захист прав організації, а на захист прав третіх осіб - споживачів, у ГПК України відсутня норма, що прямо передбачає вирішення вказаного спору господарським судом, тому цей спір не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Вважає, що спір за позовом громадської організації, який направлений на захист інтересів споживачів, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року у справі № 23/122-62 за позовом громадської організації споживачів в інтересах невизначеного кола споживачів.
19 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі.
14 грудня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
20 січня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, оскільки позивач оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.
При цьому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що ГО "Ірпінська спілка споживачів" у касаційній скарзі посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 915/1674/15 (провадження № 12-726гс18), за яким визначено випадки, коли спір за позовом громадської організації підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Дослідивши наведений вище правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що він стосується інших (не тотожних) правовідносин, які є відмінними від правовідносин, які виникли у цій справі.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
- учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
- учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;