П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/102/20
Провадження № 11-326заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
представника позивача - Майстренко Л. О.,
представника відповідача - Русакової І. Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2020 року (у складі колегії суддів Олендера І. Я., Бившевої Л. І., Гончарової І. А., Шипуліної Т. М., Ханової Р. Ф.),
УСТАНОВИЛА:
Рух справи
1. 10 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 12 березня 2020 року № 735/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення від 12 березня 2020 року № 735/0/15-20 є протиправним, непропорційним, необґрунтованим і нерозумним та таким, що не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді й мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
На переконання позивача, у порушення положень частини шостої статті 56 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) зміст оскаржуваного рішення ВРП має виключно установчий, констатуючий характер. Рішення фактично не містить мотивувальної частини як такої - не містить ні конкретних аргументів і доказів, які пояснюють рішення та доводять необхідність звільнення позивача з посади судді, ні посилань на визначені законом підстави звільнення судді, ні мотивів, з яких ВРП дійшла висновку про звільнення позивача.
Позивач також зауважує, що всупереч установленим законодавчим вимогам, ВРП лише процитувала норму пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, але не встановила й не зазначила в рішенні про те, яка ж конкретно з передбачених указаною нормою двох підстав слугує підставою для звільнення позивача з посади. ВРП не встановила і не зазначила в рішенні, які саме дії позивача як судді є підставою для його звільнення.
Позивач зауважив, що, розглядаючи в порядку статті 56 Закону № 1798-VIII подання Дисциплінарної палати про звільнення судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП не може обмежуватися формальністю - фактом наявності нескасованого рішення Дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади, а зобов`язана здійснити ретельну й об`єктивну перевірку цього подання.
Окремо позивач звернув увагу на те, що він з`явився на засідання ВРП 12 березня 2020 року та подав заяву про відкладення розгляду подання з огляду на те, що залишається невідомим зміст рішення Великої Палати Верховного Суду у справі про оскарження рішення ВРП від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19, та зміст окремих думок суддів, а адвокат позивача не може взяти участі з поважних причин. Однак ВРП у задоволенні зазначеної заяви позивача відмовила та ухвалила оскаржуване рішення.
3. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
4. Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу з тих підстав, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, а викладені в рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висновки не відповідають обставинам справи. ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції від 07 вересня 2020 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення його позову: визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 12 березня 2020 року № 735/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
5. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 жовтня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2020 року, а ухвалою від 19 жовтня 2020 року призначила розгляд справи в судовому засіданні.
6. Ухвалами від 22 жовтня 2020 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила заяви суддів Прокопенка О. Б. та Пророка В. В. про самовідвід та відвела цих суддів від участі в розгляді цієї справи.
7. 04 січня 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2020 року - без змін.
8. 04 лютого 2021 року до Великої Палати Верховного Суду від ВРП надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
9. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05 лютого 2021 року зазначену заяву ВРП задовольнила.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
10. Указом Президента України від 09 жовтня 2009 року № 814/2009 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Голосіївського районного суду міста Києва строком на п`ять років. Указом Президента України від 23 травня 2013 року № 301/2013 ОСОБА_1 переведений на посаду судді Солом`янського районного суду міста Києва в межах п`ятирічного строку.
11. Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 441/2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Солом`янського районного суду міста Києва. У січні 2018 року загальними зборами цього суду ОСОБА_1 обрано слідчим суддею.
12. 25 березня 2019 року Друга Дисциплінарна палата ВРП за результатами розгляду об`єднаної дисциплінарної скарги стосовно судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 прийняла рішення № 917/2дп/15-19 "Про притягнення судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності". Друга Дисциплінарна палата ВРП вирішила: відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за скаргою Адвокатського об`єднання "Гардаріка-Право" в особі адвоката Степ`юка В. С. Дисциплінарне провадження стосовно судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 в цій частині припинити; притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за скаргами адвоката ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_11 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНГрупп", адвоката ОСОБА_6 та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
13. Друга Дисциплінарна палата ВРП у рішенні від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19, серед іншого, встановила такі обставини та виклала відповідні висновки:
13.1. 12 лютого 2018 року до Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) ОСОБА_7, погоджене із прокурором відділу САП ГПУ ОСОБА_18, про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 16 квітня 2015 року за № 42015000000000722. Детектив просив суд поновити процесуальний строк для подання клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, який був пропущений із поважних причин. Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ухвалою від 14 лютого 2018 року поновив детективу НАБУ ОСОБА_7 процесуальний строк для подання клопотання про арешт майна, наклав арешт на майно (згідно з переліком, зазначеним в ухвалі), вилучене під час обшуку 07 лютого 2018 року в нежитлових приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, які використовуються (використовувалися) ОСОБА_6 . Ухвалу обґрунтовано потребою збереження речових доказів, вилучених 07 лютого 2018 року під час обшуку в нежитлових приміщеннях.
Дисциплінарним органом встановлено, що відповідно до протоколу обшуку від 07 лютого 2018 року обшук проводився у квартирі АДРЕСА_2, хоч ухвалою слідчого судді від 01 лютого 2018 року надано дозвіл на проведення обшуку в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер довідки 113872936, яка була додана до матеріалів скарги адвоката ОСОБА_11 ) квартира АДРЕСА_2, є житловим приміщенням, яке на праві власності належить ОСОБА_12 . Наведені обставини, на переконання дисциплінарного органу ВРП, свідчать про те, що слідчий суддя ОСОБА_1, накладаючи ухвалою від 14 лютого 2018 року арешт на зазначене у клопотанні детектива майно як тимчасово вилучене під час обшуку у нежитловому приміщенні, не з`ясував ні правової підстави, ні правового статусу цього майна та фактично не досліджував матеріали справи, адже протоколом обшуку підтверджується, що він проводився у квартирі.
Окрім цього, дисциплінарний орган установив, що суддею не надано оцінку запереченням, наведеним у протоколі обшуку, щодо вилучення документів адвоката ОСОБА_11 з огляду на приписи статті 23 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що свідчить про відсутність правової підстави для арешту цього майна; поза увагою судді ОСОБА_1 залишилось те, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 лютого 2018 року дозвіл на проведення обшуку надано детективу НАБУ ОСОБА_13, а із протоколу обшуку від 07 лютого 2018 року вбачається, що такий обшук проводився детективами НАБУ ОСОБА_19 та ОСОБА_14 за участю детектива НАБУ ОСОБА_15 ; власників тимчасово вилученого 07 лютого 2018 року майна не було повідомлено про розгляд у суді клопотання про накладення арешту на майно; не навів аргументів, якими він керувався під час задоволення клопотання детектива НАБУ ОСОБА_19 про арешт тимчасово вилученого майна, не зазначив мотивів пропорційності застосування арешту майна. За висновками дисциплінарного органу ОСОБА_1 вжив у зазначеній ухвалі слово "тощо", яке вказує на неповноту переліку, можливість його продовження, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно обумовлює можливість його накладення на будь-яке майно.
13.2. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 від 10 серпня 2018 року у справі № 760/16141/18 задоволено клопотання детектива Четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_20 про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, зокрема надано тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю і перебувають у володінні оператора - Приватного акціонерного товариства "ВФ УКРАЇНА" (далі - ПрАТ "ВФ УКРАЇНА") у паперовому та електронному вигляді, з можливістю вилучення їх копій, зокрема які містять інформацію про споживача телекомунікаційних послуг ОСОБА_16 з належним їй абонентським номером у період з 22 липня 2014 року по 01 січня 2018 року. За висновками Другої Дисциплінарної палати ВРП розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, що містять охоронювану законом таємницю, здійснювався без виклику ПрАТ "ВФ УКРАЇНА"; ухвала від 10 серпня 2018 року не містить жодної обставини, яка могла б указувати на існування реальної загрози зміни або знищення речей чи документів як підстави розгляду згаданого клопотання без участі особи, у якої зберігаються речі чи документи, доступ до яких надано ухвалою. За висновками дисциплінарного органу, з тексту ухвали вбачається, що судді ОСОБА_1 було відомо, що ОСОБА_16 здійснює адвокатську діяльність, а також що детектив НАБУ клопотав про отримання доступу до інформації з її абонентського номера, який зазначений у Єдиному реєстрі адвокатів України як робочий, тому мав розуміти, що задоволення клопотання може призвести до втручання у спілкування адвоката ОСОБА_16 з клієнтами, однак попри це жодним чином не аргументував, з яких підстав він вважав за можливе надати доступ до інформації про з`єднання з іншими абонентами у передбачений в ухвалі спосіб. За твердженням дисциплінарного органу ВРП, суддя ОСОБА_1 не навів аргументів та мотивів пропорційності повного задоволення клопотання детектива про тимчасовий доступ до речей і документів, що становлять охоронювану законом таємницю, не зазначив мотивів доцільності отримання доступу до інформації щодо невизначеного кола осіб, з якими контактувала ОСОБА_16 протягом майже чотирьох років, та не вказав, чи це необхідно для цілей кримінального провадження.
13.3. Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ухвалою від 10 вересня 2018 року задовольнив заяву прокурора шостого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді САП ГПУ ОСОБА_21 про відвід експерта; відвів експерта ОСОБА_17, штатного працівника Державного підприємства "Укрдержбудекспертиза", від участі у кримінальному провадженні № 42016000000000870 від 29 березня 2016 року. Дисциплінарний орган ВРП виходив із того, що про розгляд цього клопотання сторона захисту та експерт не були повідомлені, що позбавило цих осіб можливості надати свої доводи або заперечення стосовно відповідної заяви, а суддя фактично постановляв ухвалу у справі № 760/21399/18 лише на підставі мотивів, наведених у заяві прокурора САП ГПУ ОСОБА_21, чим, на переконання Другої Дисциплінарної палати, допустив формальний і поверховий розгляд клопотання та не забезпечив судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Також, за висновками дисциплінарного органу ВРП, суддя повністю проігнорував приписи процесуального законодавства щодо необхідного залучення до кримінального провадження іншого експерта та не встановив строк, протягом якого це має відбутись, залишив поза увагою і не надав оцінки тому факту, що детективи НАБУ не надали експерту ОСОБА_17, якому було доручено проведення експертизи, документи на виконання рішення суду, у зв`язку із чим здійснення ним експертизи в рамках кримінального провадження було заблоковано протягом 9 місяців.
14. У підсумку Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що вказані вище порушення законодавства суддею ОСОБА_1 слід кваліфікувати як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді. Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 не дотримався імперативних вимог Кримінального процесуального кодексу України, грубо ігнорував очевидні приписи процесуального законодавства під час розгляду справ № 760/16141/18, № 760/21399/18, № 760/4132/18, систематично не дотримувався засад та правил судочинства, які для судді з майже десятирічним стажем роботи мають бути явні та зрозумілі.
15. Позивач оскаржив вказане рішення дисциплінарного органу в порядку статті 51 Закону № 1798-VIII до ВРП. 10 вересня 2019 року ВРП за результатами розгляду цієї скарги рішенням № 2390/0/15-19 залишила без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19 про притягнення судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
16. Не погодившись із таким рішенням ВРП, позивач оскаржив його до Великої Палати Верховного Суду в порядку частини сьомої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 11-1110сап19 скаргу ОСОБА_1 на рішення ВРП від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19, залишено без задоволення, а рішення ВРП від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19 залишено без змін.
17. 11 вересня 2019 року до ВРП надійшло подання Другої Дисциплінарної палати ВРП з доданими до нього матеріалами про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
18. ВРП згідно з абзацом другим частини третьої статті 56 Закону № 1798-VIII повідомила ОСОБА_1, що 12 березня 2020 року відбудеться засідання ВРП, до порядку денного якого включено питання щодо його звільнення з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва.
19. 12 березня 2020 року на засіданні ВРП суддя ОСОБА_1 був присутній та просив відкласти розгляд питання про його звільнення з посади, посилаючись на відсутність повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 11-1110сап19 та неможливість його представника взяти участь у засіданні ВРП. Враховуючи результати голосування, ВРП вирішила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду питання щодо його звільнення з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва.
20. Рішенням від 12 березня 2020 року № 735/0/15-20 ВРП вирішила звільнити ОСОБА_1 з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
21. Вважаючи рішення ВРП від 12 березня 2020 року № 735/0/15-20 протиправним, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Оцінка суду першої інстанції
22. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що рішення ВРП від 12 березня 2020 року відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
23. Судом першої інстанції враховано, що доводи позивача щодо протиправності рішення ВРП від 10 вересня 2019 року № 2390/0/15-19, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 917/2дп/15-19, були предметом оцінки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року за наслідками розгляду справи № 11-1110сап19, яка набрала законної сили. Тому, виходячи із частини четвертої статті 78 КАС України при розгляді справи № 9901/102/20, суд першої інстанції визнав, що вказані обставини доведенню не підлягають, а доводи позивача щодо незаконності оскаржуваного рішення ВРП від 12 березня 2020 року, оскільки воно ґрунтується на таких, є спростованими.
24. Судом першої інстанції встановлено, що рішення ВРП від 12 березня 2020 року ухвалене повноважним складом ВРП та підписане всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні, відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості.
25. Твердження позивача про залишення ВРП без уваги його клопотання про відкладення розгляду питання про його звільнення з посади судді Солом`янського районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України судом першої інстанції визнано безпідставними, оскільки відповідачем при розгляді вказаного клопотання було дотримано встановлених законодавчих вимог та процедури щодо розгляду такого клопотання з врахуванням зазначених позивачем обставин.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
26. В апеляційній скарзі на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 вказує на його незаконність, необґрунтованість, ухвалення внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
27. Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що судом першої інстанції фактично не розглянуто предмет його позову, не надано оцінки умотивованості рішення ВРП від 12 березня 2020 року та відповідним доводам позивача. Висновок суду про наявність у рішенні ВРП мотивів скаржник вважає хибним і зробленим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
На переконання скаржника, розглядаючи в порядку статті 56 Закону № 1798-VIII подання про звільнення судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП не може обмежуватися формальністю - фактом наявності нескасованого рішення дисциплінарної палати про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у виді подання про звільнення судді з посади. Натомість, на думку скаржника, ВРП зобов`язана здійснити ретельну й об`єктивну перевірку цього подання, а також оцінити та врахувати пояснення судді (за наявності), будь-які інші обставини, факти, докази та аргументи, які є саме на час вирішення питання про звільнення судді, а не лише ті, які були предметом оцінки дисциплінарної палати під час прийняття рішення в дисциплінарній справі.
28. Скаржник також зауважує, що судом першої інстанції не надано оцінки його доводам щодо неправомірності відмови ВРП в задоволенні клопотання про відкладення розгляду подання щодо звільнення. На переконання скаржника, така відмова ВРП є невмотивованою.
Позиція ВРП щодо апеляційної скарги
29. ВРП вважає безпідставними доводи скаржника про відсутність в оскаржуваному рішенні ВРП посилань на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. На переконання відповідача, рішення ВРП від 12 березня 2020 року обґрунтовано тим, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді слугувало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 25 березня 2019 року, залишене без змін рішенням ВРП від 10 вересня 2019 року. Останнє, своєю чергою, було предметом судового розгляду, за результатами якого Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 лютого 2020 року у справі № 11-1110сап19 відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_1 .
30. Відповідач зауважує, що в силу приписів частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення відповідача і його дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади є підтвердженими постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 11-1110сап19.