РІШЕННЯ
Іменем України
18 лютого 2021 року
Київ
справа №9901/164/19
адміністративне провадження №П/9901/164/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П., Кравчука В.М., Єзерова А.А.,
за участю секретаря судового засідання Буденка В.В.,
учасники справи:
представник відповідача - Нарольська Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали від 26.02.2019 №567/0/15-19,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати ухвалу від 26.02.2019 №567/0/15-19 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Київського районного суду міста Одеси у відставку (далі - спірне рішення).
У позовній заяві наводяться аргументи про те, що у ВРП не виникло заснованих на законі правових підстав для постановлення оскаржуваної ухвали, яка, як наслідок, є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки, на переконання позивача, рішення відповідача про звільнення ОСОБА_1 з посади судді за вчинення ним істотного дисциплінарного проступку, яке лягло в основу підстав для прийняття вищевказаної ухвали, є незаконним.
В обґрунтування такої позиції ОСОБА_1 зазначає, що рішення відповідача про звільнення його з посади судді прийнято з порушенням процедури розгляду, а саме - неповноважним складом, оскільки голова ВРП Бенедисюк І.М., на думку позивача, не міг займати посаду в цьому органі з огляду на його невідповідність вимогам законодавства, які встановлені для зайняття такої посади.
Також ОСОБА_1 наголошує на тому, що подання Вищої ради юстиції (далі по тексту також ВРЮ), яким рекомендовано звільнити його з посади судді за порушення присяги, було адресовано саме Верховній Раді України та нею розглянуте 29.09.2016, а тому вичерпало свою дію і це питання не могло бути вирішене ВРП.
До того ж, як стверджує позивач, не зрозуміло на підставі якої норми закону ВРП надано право розглядати подання, які були адресовані Верховній Раді України.
У позовній заяві наводяться аргументи й про те, що дисциплінарна відповідальність за правопорушення, у зв`язку з вчиненням яких його звільнено з посади судді, була встановлена вже після їх вчинення, а такий вид дисциплінарного стягнення як "вчинення істотного дисциплінарного проступку" було закріплено у законодавстві лише починаючи 30.09.2016. Такі обставини, як вважає позивач, свідчать про відсутність у ВРП підстав для його звільнення з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Про незаконний, на думку позивача, характер рішення ВРП, яким його звільнено з посади судді, свідчить і той факт, що розгляд цього питання відповідачем здійснено за відсутності подання дисциплінарної скарги.
Позивач звертає увагу й на те, що ВРП, здійснюючи розгляд подання щодо звільнення його з посади судді, самостійно змінила склад правопорушення, нібито вчиненого ОСОБА_1, та притягнула його до відповідальності за правопорушення, подання стосовно якого навіть не складалось.
Окрім цього, позивач посилається на порушення відповідачем його права на участь у процесі прийняття рішення про звільнення з посади судді, а також на те, що строк притягнення його до відповідальності сплив й фактично його було двічі притягнуто до такої відповідальності, що прямо суперечить приписам статті 61 Конституції України.
Наполягав позивач і на тому, що вказані у поданні ВРЮ факти та обставини не свідчили про наявність допущення ним правопорушень, а рішення ВРП про звільнення його з посади судді не містило посилань на передбачені законом підстави для цього, як і мотивів, якими відповідач обґрунтовував свої висновки.
16.05.2019 до Верховного Суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому ВРП висловила незгоду з наведеними у ній доводами і вимогами, оскільки такі, на думку відповідача, є необґрунтованими і не свідчать про наявність підстав для задоволення цього позову.
Відповідач вказує на те, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку, ВРП було встановлено, що його звільнено з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України і це, у розумінні пункту 15.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 №52/0/15-17, є підставою для залишення такої заяви без розгляду.
У зв`язку з вищевикладеним, відповідач вважає, що оскаржувана ухвала була постановлена ВРП на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою вони надані, обґрунтовано і безсторонньо.
Доводи ж позивача, викладені у його позовній заяві, на думку ВРП, не стосуються предмету оскарження у цій справі, з огляду на що не потребують спростування.
Рух справи та процесуальні дії у справі
Ухвалою Верховного Суду від 26.04.2019 відкрито провадження у цій справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В подальшому на підставі клопотання позивача ухвалою Верховного Суду від 08.08.2019, провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №9901/130/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання рішення протиправним та його скасування.
У зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі №9901/130/19 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2020), яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним і скасування рішення Вищої ради правосуддя від 05.02.2019 №329/0/15-19 "Про звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України", провадження у справі поновлено на підставі ухвали Верховного Суду від 15.12.2020.
Цією ж ухвалою справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.02.2021 о 12 годині 00 хвилин.
Позивач у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.
Представник відповідача, яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції власними технічними засобами, проти позову заперечувала та просила відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Судом встановлено, що ОСОБА_1, починаючи із серпня 1980 року по червень 1987 року, працював народним суддею Луцького міського народного суду Волинської області.
Постановою Верховної Ради України від 29.11.2001 №2869-ІІІ позивач обраний на посаду судді Київського районного суду м. Одеси безстроково, а 27.12.2001 склав присягу судді.
Відповідно до Указу Президента України від 01.06.2004 №597/2004 позивача призначено на посаду заступника голови цього ж суду.
11.02.2014 ВРЮ розглянула рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі у тексті цієї постанови також ВККС) від 30.05.2013 №1590/дп-13 щодо внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги, висновок секції з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад від 17.12.2013, матеріали перевірки, проведеної членом ВРЮ Отрош І.О. за вказаною рекомендацією, та прийняла рішення №92/0/15-14 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м. Одеси.
Підставою для рішення про внесення такого подання стали висновки ВРЮ про обґрунтованість висновків ВККС, викладених у рішенні від 30.05.2013 №1590/дп-13 про направлення рекомендації для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення позивача з посади судді Київського районного суду м. Одеси, відповідно до якого ОСОБА_1 при розгляді судових справ не виконував обов`язки судді щодо справедливого та безстороннього розгляду і вирішення судових справ відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства, порушення при вирішенні судових справ норм процесуального і матеріального права, а також вчинення дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності.
ОСОБА_1 оскаржив зазначене рішення ВРЮ до Вищого адміністративного суду України, який постановою від 19.06.2014 (справа №800/148/14) відмовив у задоволенні позову, вказавши на законність оскаржуваного рішення.
Предметом судового оскарження було й вищезазначене рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 30.05.2013 №1590/дп-13 щодо внесення подання про звільнення ОСОБА_1, однак Вищий адміністративний суд України постановою від 06.02.2014 у справі №800/436/13 відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання цього рішення незаконним.
24.02.2014 ВРЮ внесла до ВРУ подання від 17.02.2014 №12/0/12-14 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси у зв`язку з порушенням присяги судді, що підтверджується відтиском штампу вхідної кореспонденції апарату ВРУ на такому поданні.
29.09.2016 ВРУ прийняла Постанову №1603-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України у зв`язку з порушенням присяги судді.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог) про визнання дій та бездіяльності ВРУ протиправними, визнання незаконною та скасування Постанови №1603-VIII про звільнення його з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги та закриття дисциплінарного провадження щодо нього.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2016 було відкрито провадження у вищевказаній адміністративній справі (№800/532/16). У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України ухвалою від 11.01.2018 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв справу №800/532/16 до провадження.
За результатом розгляду справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 11.05.2018 ухвалив рішення (залишене без змін постановою Великої палати Верховного Суду від 13.11.2018), яким задовольнив частково позов ОСОБА_1, а саме:
визнав протиправними дії ВРУ з розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси за порушення присяги на позачерговому засіданні 29.09.2016;
визнав незаконною та скасував Постанову №1603-VIII про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду м. Одеси у зв`язку з порушенням присяги судді;
в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
20.11.2018 у ВРП зареєстровано заяву ОСОБА_1, датовану 14.11.2018, у якій він, посилаючись на статті 126, 131 Конституції України, статтю 116 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", просив звільнити його з посади судді у відставку.
12.12.2018 за вхідним номером 10728/0/8-18 до ВРП з Апарату Верховної Ради України надійшла завірена копія подання ВРЮ від 11.02.2014 №12/0/12-14 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси.
У зв`язку з вищенаведеним, а також на підставі статей 126, 131 Конституції України, статті 55 Закону України від 21.12.2016 №1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя", ухвалою ВРП від 15.01.2019 №92/0/15-19 зупинено розгляд заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Київського районного суду міста Одеси у відставку.
Рішенням ВРП від 05.02.2019 №329/0/15-19 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Київського районного суду міста Одеси на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
14.02.2019 членом ВРП Бойком А.М. складено висновок за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Київського районного суду міста Одеси у відставку.
Вищевказаним висновком запропоновано залишити без розгляду заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку відповідно до пункту 15.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, у зв`язку з тим, що він звільнений з цієї посади на підставі рішення ВРП від 05.02.2019 №329/0/15-19.
На засіданні ВРП, яке відбулося 26.02.2018 (витяг з протоколу засідання №13), заслухали пропозицію ОСОБА_3 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді у відставку. Запитань не надійшло. Для прийняття рішення з цього питання присутні на засіданні члени ВРП видалились до нарадчої кімнати.
Після повернення членів ВРП з нарадчої кімнати головуючий Беляневич В.Е. проголосив рішення про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Київського районного суду міста Одеси у відставку, за прийняття якого одноголосно проголосували усі присутні на засіданні 18 членів ВРП.
Не погодившись із таким рішенням ВРП, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини першої, пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України (у редакції, чинній станом на день подання ОСОБА_1 заяви про звільнення з посади судді у відставку) незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Підставами для звільнення судді є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Із вказаними положеннями Основного Закону України кореспондуються приписи статті 112 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", частиною першої якої передбачено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
Частиною другою вищезгаданої норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Незалежність судді забезпечується, зокрема, правом судді на відставку (пункт 11 частини п`ятої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
За змістом статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, окрім іншого, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; ухвалює рішення про звільнення судді з посади (пункти 3, 4 частини першої цієї статті).
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначає Закон України "Про Вищу раду правосуддя" (преамбула до цього Закону), а процедурні питання здійснення нею повноважень регулюють положення затвердженого нею регламенту Вищої ради правосуддя (частина друга статті 2 цього ж Закону).
Як визначено статтею 3 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" до повноважень ВРП належить, зокрема, ухвалення рішення про звільнення судді з посади, а також здійснення інших повноважень, визначених цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (пункти 6, 21 цієї статті).
Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 34 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення Вищої ради правосуддя ухвалюється більшістю членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні Вищої ради правосуддя, якщо інше не визначено цим Законом. Рішення Вищої ради правосуддя, її органів ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя, її органів, якщо інше не визначено цим Законом.
Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Порядок та підстави оскарження рішення Вищої ради правосуддя визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень Вищої ради правосуддя визначаються цим Законом (абзац перший частини першої, частина друга статті 35 Закону України "Про Вищу раду правосуддя").