ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 808/1628/18
адміністративне провадження № К/9901/29652/19
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Смоковича М.І., Коваленко Н.В., Калашнікової О.В., Мельник-Томенко Ж.М., Рибачука А.І.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року (судді: Прасова О.О. (головуючий), Семененко М.О., Стрельнікова Н.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (судді: Чумака С.Ю. (головуючий), Чабаненко С.В., Юрко І.В.), у справі № 808/1628/18.
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії з огляду на інвалідність у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, встановленої чинним законодаством на 1 січня відповідного року, зобов`язання відповідача здійснити перерахування та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.10.2017, беручи до уваги здійснені виплати, на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
3. 22 травня 2019 року ОСОБА_1 було подано до суду першої інстанції заяву про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року за виключними обставинами. У вказаній заяві позивач просив скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року у справі № 808/1628/18 та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
3.1. Вказану заяву обґрунтовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
4. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року.
5. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 20.06.1986 по 10.12.1986 в складі В/Ч 93632, однак не під час проходження дійсної строкової служби (згідно витягу з військового квитка позивача серії НОМЕР_1, що був виданий Жовтневим районним воєнним комісаріатом Запорізької області від 28.10.1972, позивач проходив дійсну строкову військову службу у період з 28.10.1972 по 02.11.1973), а тому дія норми частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не поширюється.
5.1. Розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 22.05.2019 про перегляд рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року у справі № 808/1628/18 за виключними обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність словосполучення "дійсної строкової", яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосованого судом при вирішенні цієї справи, могла бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами, якщо б судове рішення, яке просить переглянути позивач, підлягало б виконанню та не було б виконане на час ухвалення Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 (справа №3-14/2019 (402/19, 1737/19)). Оскільки рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову, таке судове рішення не підлягало виконанню, а тому перегляду не підлягає. Крім того, суди зазначили, що статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ухваленими за наслідками перегляду рішення суду за виключними обставинами, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про перегляд за виключними обставинами рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року повністю.
Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
7. Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 808/1628/18.
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справу № 808/1628/18 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року справу № 808/1628/18 на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для розв`язання виключної правової проблеми.
7.3. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року справу № 808/1628/18 повернуто відповідній колегії Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду. Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні зазначила, що в ухвалі касаційного суду, в частині обґрунтування, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав, які в аспекті фактичних обставин справи за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії дозволяють за кількісними і якісними критеріями побачити в них виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не означують як виключну правову проблему в сформульованому касаційним судом вигляді й рішення Верховного Суду, на які покликався касаційний суд, оскільки, по-перше, касаційні суди у цих справах фактично встановили, як слід застосовувати норми закону, які рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними, і, по-друге, суди насправді не допустили суперечливого та взаємовиключного розуміння і застосування положень законодавства, що були чинними на час розгляду спору, але втратили законну силу після визнання їх неконституційними на підставі рішення суду конституційної юрисдикції.
8. Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2020 року справу № 808/1628/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Запорізькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Підставою для передання справи на розгляд об`єднаною палатою став неоднаковий підхід до застосування норм права до подібних правовідносин колегіями суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово розглядав справи, в яких вирішувалося питання застосування положень частини другої статті 152 Конституції України, статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" у взаємозв`язку з положеннями пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
8.1. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, в постанові від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18 зазначив, що наявність рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 в справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки під час розв`язання спору. На час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення судом закон був чинним та підлягав застосуванню. Суд також зазначив, що з тексту імперативних приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом у процесі розв`язання справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане. Суд дійшов висновку, що в ситуації, яка є предметом дослідження, рішення не може вважатись невиконаним в контексті приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки рішення, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову відмовлено, не передбачає примусового виконання.
8.2. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, яка входить до складу палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів, у постанові від 19 листопада 2018 року у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а) дійшов висновку, що згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнані неконституційними, останні втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Із змісту наведеного слідує, що дія положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втратила чинність з 27 лютого 2018 року, при цьому така не має зворотної сили. Тому, рішення Конституційного Суду №1-р/2018 не може бути застосовано до правовідносин з приводу виплати пенсії позивачеві, що виникли до 27 лютого 2018 року, а саме в період з липня 2014 року. Враховуючи, що на час ухвалення постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними, останні втратили чинність лише з 27 лютого 2018 року, тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відсутні підстави для скасування постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року.
8.3. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що належить до палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян, висловив у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 804/3790/17 правову позицію про те, що рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 № 11-р/2018 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки такі виникли до прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.
8.4. Також існує протилежна практика Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 24 липня 2019 року у справі №812/1266/17 сформував такий правовий висновок: на дату ухвалення постанови положення частини другої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (щодо забезпечення державою виконання судового рішення). На стадії касаційного перегляду судових рішень суд касаційної інстанції не може перевіряти чи правильно суди попередніх інстанцій застосували положення, зокрема, матеріального права, в редакції, яка діє на дату касаційного перегляду судових рішень. Тому при ухваленні цієї постанови суд касаційної інстанції не брав до уваги зазначеного Рішення Конституційного Суду України. Однак, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України вказане рішення Конституційного Суду України може слугувати підставою для перегляду судових рішень в цій справі у зв`язку з виключними обставинами. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 575/208/17.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України міста Запоріжжя як пенсіонер та отримує пенсію з огляду на інвалідність в розмірі відшкодування фактичних збитків (ІІ групи інвалідності), що розрахована відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" беручи до уваги положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
26 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя із заявою про перерахунок пенсії, у якій просив здійснити йому перерахунок пенсії з 01.10.2017 на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 № 1210, зважаючи на п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України міста Запоріжжя листом від 04.04.2018 № 185/Ф-1 відмовило позивачеві в здійсненні перерахунку пенсії з тієї підстави, що заявник брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводів учасників справи
10. В доводах касаційної скарги позивач зазначає, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не встановлюють обмежень щодо можливості звернення до суду із заявою про перегляд за виключними обставинами тільки рішень, якими позовні вимоги задоволено та зобов`язано відповідача вчинити певні дії або щодо стягнення коштів. Звертаючись до суду з такою вимогою, особа має правомірні сподівання на те, що ухвалене щодо неї судове рішення, навіть і відмовного характеру, може бути переглянуте. Інакше це безпідставно звужує зміст згаданої норми, та, як наслідок, - зміст права особи на перегляд судового рішення з підстав неконституційності закону, застосованого в остаточному судовому рішенні, ухваленого в справі заявника. Позивач не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач набув право на перерахунок пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, тільки з 25 квітня 2019 року й про неможливість задоволення вимог позивача щодо перерахунку пенсії з огляду на п`ятикратний розмір заробітної плати з 1 жовтня 2017 року. ОСОБА_1 також зазначає, що у разі встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акта чи його окремого положення, застосованого судом у процесі розв`язання справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість застосувати наслідки такого рішення Конституційного Суду України до правовідносин, що виникли до його ухвалення. За інших умов, особа за будь-яких обставин не змогла б реалізувати своє право на перегляд справи з огляду на встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційність) правового акта чи його окремого положення.
11. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив, що ОСОБА_1 брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби. Тому підстав для обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня поточного року з 1 жовтня 2017 року, не було. Словосполучення "дійсної строкової", яке міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII втратило чинність 25 квітня 2019 року і на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 липня 2018 року у справі, що розглядається, було чинним та мало застосовуватися відповідачем. У зв`язку з зазначеним відповідач не вбачає правових підстав для перегляду вказаного рішення з огляду на виключні обставини відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.