ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2021 року
Київ
справа №803/1048/17
адміністративне провадження №К/9901/38222/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (суддя Димарчук Т.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року (судді: Обрізко І.М. (головуючий), Онишкевич Т.В., Сапіга В.П.) у справі №803/1048/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимир-волинський хлібозавод" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Володимир-волинський хлібозавод" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27 червня 2017 року № 0005051401, № 0005041401, від 29 червня 2017 року №0005151405, № 0033721308.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2017 року № 0005051401, №0005041401, від 29 червня 2017 року № 0033721308. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції в частині задоволених вимог, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Також суди дійшли висновку, що оприбуткування готівки за результатами виїзної торгівлі автомобілем RENAULT, позивачем здійснено відповідно до норм податкового законодавства, зокрема, з дотриманням вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, шляхом щоденного оформлення касових ордерів в межах граничних сум розрахунків готівкою, здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Крім того, позивач своєчасно здійснив нарахування податку з доходів фізичних осіб (ПДФО), а тому у його діях відсутній склад правопорушення, за яке передбачено санкції визначені пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, оскільки порушення правил нарахування, утримання та сплати (неперерахування) податків у джерела виплати має місце тоді, коли платником податків не нараховано і в подальшому не сплачено податки до бюджету.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2017 року №0005151405, суди дійшли висновку про обґрунтованість застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 38 575 грн за не оприбуткування готівки, що підтверджується поясненнями головного бухгалтера Товариства фіскальним звітним чеком, книгою обліку розрахункових операцій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 3999/14-01/00377176 від 09.06.2017, оформленого за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- пункту 44.6 статті 44, статті 185, пункту 186.1 статті 186, статті 187, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, що піддягає сплаті до бюджету на загальну суму 142 716,00 грн;
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 137 554,00 грн;
- пунктів 2.2, 2.6 глави 2 постанови Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні із змінами та доповненнями", що полягало у неповному оприбуткуванні готівки в Книзі обліку розрахункових операцій № 0316001732р/7 від 24 травня 2016 року на підставі фіскального звітного чека РРО № 1857 від 06 липня 2016 року на суму 7 715 грн;
- підпунктів 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, що полягало у порушенні строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 13 372,87 грн.
Висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ обґрунтовано нереальним характером господарських взаємовідносин із ФОП ОСОБА_1 з придбання борошна на загальну суму 467 097,00 грн, оскільки не надано договору купівлі-продажу, товарно-транспортних накладних на доставку товару, сертифікатів відповідності борошна, не в повному обсязі надано видаткові накладні та видаткові касові ордери; непідтвердженням факту використання в межах господарської діяльності Товариства товарів, придбаних в ПП "Пан-Буд", загальною вартістю 499 783,00 грн, оскільки до перевірки не надано актів прийому передачі-товарів, актів про витрату давальницьких матеріалів, доказів списання матеріалів на поточні ремонти, а в наданих актах виконаних робіт не визначено виду використаних матеріалів та їх кількості; здійснення виїзної торгівлі власної продукції Товариства автомобілем RENAULT, номерний знак НОМЕР_1, без застосування РРО на загальну суму 356 513,00 грн, що свідчить про не оприбуткування коштів, невідображення їх у доходах підприємства та у податкових зобов`язаннях декларацій з ПДВ.
Також, перевіркою дотримання встановлених термінів сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено випадки несплати до бюджету податку у встановлені статтею 168 Податкового кодексу України строки, за першу половину місяця в розмірі 13 372,87 грн при нарахуванні (виплаті) оподатковуваних доходів працівникам підприємства готівкою з каси у вигляді заробітної плати (авансу). Також при оприбуткуванні коштів на підставі фіскального звітного чека від 06 липня 2016 року на загальну суму 14 895 грн в книзі обліку розрахункових операцій не було оприбутковано лише 7 715 грн.
На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- від 27 червня 2017 року № 0005051401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 159 716,00 грн (137 554,00 грн за основним податковим зобов`язанням, 22 162,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);
- від 27 червня 2017 року № 0005041401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 178 395,00 грн (142 716,00 грн за основним податковим зобов`язанням, 35 679,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);
- від 29 червня 2017 року № 0005151405, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в розмірі 38 575,00 грн;
- від 29 червня 2017 року № 0033721308, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, пені в розмірі 9 069,95 грн (8 945,15 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 124,80 грн пені).
Судами встановлено, що між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (продавець) укладено договір купівлі-продажу борошна від 02 січня 2014 року. На виконання умов договору на переробку давальницького зерна від 02 січня 2014 року ФОП ОСОБА_1 з грудня 2014 року по червень 2016 року завезено зерно для переробки Товариству всього близько 550 тонн. Поставка зерна підприємцю здійснювалась фізичними особами із земельних часток (паїв), виділених Зимнівською сільською радою Володимир-Волинського району Волинської області. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу борошна від 02 січня 2014 року, Товариство придбало у ФОП ОСОБА_1 борошно загальною вартістю 467 097 грн. В підтвердження фактів завезення пшениці, переробки завезеного зерна, придбання борошна у ФОП ОСОБА_1, оплату його вартості позивачем надано довідки Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області, державні акти на право власності на земельну ділянку, подорожні листи, акти переробки пшениці видаткові накладні, посвідчення про якість борошна і манних круп, видаткові касові ордери.
Також судами встановлено, що позивачем придбано протягом 2014-2016 років в ПП "Пан-Буд" будівельні матеріали на загальну суму 499 783,00 грн. В підтвердження факту придбання в ПП "Пан-Буд" будівельних матеріалів для ремонту на підприємстві та їх використання у власній господарській діяльності (проведення поточних ремонтів) позивачем надано накази про призначення відповідальних осіб по контролю за проведенням ремонтних робіт, цивільно-правові договори на виконання робіт, акти на виконані роботи згідно з цивільно-правовими угодами, звіти про розхід матеріалів виконаних робіт, видаткові накладні, накладні на внутрішнє переміщення.
Також судами встановлено, що позивачем за результатами виїзної торгівлі на автомобілі RENAULT, номерний знак НОМЕР_1, у перевіреному періоді реалізовано товарів на загальну суму 356 513,00 грн, в т.ч. ПДВ 59 419,00 грн, при цьому оприбуткування готівки здійснювалось шляхом оформлення прибуткових касових ордерів на підтвердження чого позивачем надано товарно-транспортні накладні з детальними відомостями про вантаж, прибуткові касові ордери, а також витяги з електронної касової книги. Також встановлено, що всі вищенаведені господарські операції відображено в податковому обліку, а саме: в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість. При цьому, за результатами перевірки контролюючим органом порушень щодо сплати задекларованих зобов`язань виявлено не було.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами та здійснення виїзної торгівлі власною продукцією без застосування РРО, що свідчить про не оприбуткування коштів, невідображення їх у доходах підприємства та у податкових зобов`язаннях декларацій з ПДВ. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано.
Касаційна скарга не містить жодного обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14.
Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом цього Кодексу.
10.2. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.3. Пункт 126.1 статті 126.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
10.4. Пункт 127.1 статті 127.
Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов`язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов`язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов`язків погашення такої суми податкових зобов`язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.
Передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.
10.5. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 (з 01.01.2015).
Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
10.6. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 (до 01.01.2015).
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
10.7. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.8. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.9. Підпункти 168.1.1 - 168.1.4 пункту 168.1 статті 168.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов`язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
10.10. Пункт 176.2 статті 176.
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
10.11. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.12. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
11.1. Стаття 1.
11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
11.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
11.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.