ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 820/4397/16
адміністративне провадження № К/9901/38555/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Бучик А.Ю.,
суддів Мороз Л.Л., Рибачук А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Первомайської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року (суддя Нуруллаєв І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року (колегія суддів: Калитка О. М., Кононенко З.О., Калиновський В.А.) у справі за позовом Заступника прокурора Харківської області до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа: ОСОБА_1 про скасування розпорядження, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Заступник прокурора Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа: ОСОБА_1, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації № 340 від 22.07.2016.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації № 340 від 22.07.2016 прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року, позов задоволено.
Не погодившись з указаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суди дійшли помилкових висновків щодо протиправності розпорядження голови райдержадміністрації, яке видане на підставі діючих норм чинного законодавства України, а також яке є доцільним та ефективним.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель колективної власності реформованого КСП "Більшовик".
За результатами розгляду заяви відповідачем 22.07.2016 прийнято розпорядження №340, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель колективної власності реформованого КСП "Більшовик" (нерозподілених земельних часток (паїв)) загальною орієнтовною площею 132,0 га (земельні ділянки площею 40,0 га; 7,0 га; 30,0 га; 23,0 га; 17,0 га; 15,0 га) (категорія земель, - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя - пасовища), розташованих за межами населеного пункту на території Єфремівської сільської ради Первомайського району Харківської області та нормативної грошової оцінки цих земельних ділянок, з метою надання їх в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вважаючи оскаржуване розпорядження таким, що підлягає скасуванню, заступник прокурора Харківської області звернувся до суду з позовом за захистом інтересів держави.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційного суду, виходив з того, що відповідачем не дотримано вимог Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та не повідомлено у письмовій формі власників земель часток чи їх спадкоємців про розподіл земель.
Дослідивши спірні правовідносини, суд касаційної інстанції зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 12 Земельного кодексу України вказано, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Положеннями статті 116 указаного кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За правилами статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
На виконання вимог законодавства ОСОБА_1 звернувся до Первомайської районної державної адміністрації Харківської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель колективної власності реформованого КСП "Більшовик". і відповідачем прийнято позитивне рішення
За результатами розгляду заяви відповідачем 22.07.2016 прийнято розпорядження №340, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок за рахунок земель колективної власності реформованого КСП "Більшовик" (нерозподілених земельних часток (паїв)) загальною орієнтовною площею 132,0 га (земельні ділянки площею 40,0 га; 7,0 га; 30,0 га; 23,0 га; 17,0 га; 15,0 га) (категорія земель, - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя - пасовища).
Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.