ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2021 року
м. Київ
справа №137/2105/16-а
адміністративне провадження №К/9901/22335/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (колегія суддів: Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю., Мельник -Томенко Ж.М.) у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до заступника начальника Управління Держпраці у Вінницькій області про оскарження постанови про накладення штрафу,
УСТАНОВИВ:
В листопаді 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати постанову № 02-17-71/837-376 від 10.11.2016 прийняту відповідачем про накладення штрафу в розмірі 43 500 грн.
Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 16.02.2017 адміністративний позов задоволено повністю.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2017 постанову Літинського районного суду Вінницької області від 16.02.2017 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач подала касаційну скаргу, в якій постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідачем порушено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 03.07.2013 № 509, а саме не повідомлено у встановлений термін про розгляд справи про порушення законодавства про працю. Також вказує на відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, оскільки апеляційну скаргу підписано неуповноваженою осообою.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 липня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а касаційну скаргу - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами встановлено, що 26.10.2016 по 28.10.2016 Управлінням Держпраці у Вінницькій області була проведена перевірка ФОП ОСОБА_1 та складено акт про виявлені порушення трудового законодавства, а саме ст. 24 КЗпП України, ст. 30 Закону України "Про оплату праці", а саме встановлено, що позивачем допущено працівника ОСОБА_2 до роботи без укладання трудового договору та повідомлення в установленому порядку органи ДФС.
15.11.2016 позивачу надійшла постанова №02-17-7/837-376 від 10.11.2016, відповідно до якої її було притягнуто до відповідальності на підставі аб. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у вигляді штрафу в розмірі 43 500 гривень.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції враховуючи ту обставину, що доказів щодо належного повідомлення позивача ОСОБА_1 про місце, дату та час розгляду справи щодо притягнення її за порушення трудового законодавства не надано, дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що телефонограма є належним повідомленням про розгляд справи Управлінням Держпраці у Вінницькій області.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.
Єдиною підставою, на яку посилається позивач у касаційній скарзі щодо протиправності винесеної постанови є неповідомлення про розгляд матерів Управлінням Держпраці у Вінницькій області.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до абзацу 6 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п`ятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 03.07.2013 року № 509 (Далі - Порядок).