ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 357/1452/17
адміністративне провадження № К/9901/23213/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2017 року (суддя Ярмола О.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року (колегія суддів: Кузьменко В.В., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
В лютому 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності; зобов`язати відповідача призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності в 200кратному розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, позов задоволено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували, що поранення позивача пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у зв`язку з чим відсутнє визначення позивачу часткової втрати працездатності, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції. Тому відсутні підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги на підставі ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку № 4.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження.
Справу передано до Верховного Суду.
У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядається ся в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій, норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 у період з 16.02.2006 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме: в ГУ МВС України в Київській області, а з 07.11.2015 по 21.01.2016 в Національній поліції, що підтверджується копією наказу № 1 о/с від 07.11.2015 про зарахування позивача на службу в Головне управління Національної поліції в Київській області.
З 21.01.2016 позивача - майора поліції, начальника сектора Сквирського відділення поліції Володарського відділу поліції, звільнено зі служби в поліції у запас (з постановкою на військовий облік) за пп. 2 п.1 ст. 77 (через хворобу) Закону України "Про Національну поліцію", календарна вислуга років на день звільнення складає 11 років 04 місяців 28 днів (наказ № 14 о/с від 21.01.2016). Вказане підтверджується копією трудової книжки позивача та копією наказу про його звільнення зі служби в Національній поліції України.
Згідно копії довідки МСЕК серії АВ № 0214480, з 05.0752016 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності від захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, в зв`язку з проходженням служби в ОВС.
Постановою ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Київській області №21 від 11.05.2016, враховуючи те, що позивач приймав участь у Антитерористичній операції на Сході України, під час проходження служби в ОВС, зв`язок захворювання позивача змінено і встановлено як пов`язане із захистом Батьківщини.
25.10.2016 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного пов`язане із захистом Батьківщини.
Листом від 30.11.2016 № 29/Я-781, за результатами розгляду заяви позивача, у виплаті допомоги було відмовлено з посиланням на те, що виплата та призначення одноразової грошової допомоги працівникам поліції проводиться в розмірах, визначених Законом України "Про національну поліцію", особам, які мають право на її отримання відповідно до цього Закону. До Закону України "Про Національну поліцію" не внесені зміни щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги колишнім поліцейським, причиною інвалідності яких стало захворювання, пов`язане з захистом Батьківщини, а тому вирішити питання про призначення позивачу цієї допомоги немає правових підстав.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у виплаті відповідної допомоги, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що за працівниками поліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України від 20.12.1990 № 565-XII "міліцію". Той факт, що позивач після звільнення зі служби в ОВС був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання відповідної допомоги.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 7 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону України № 565-ХІІ "Про міліцію" та Порядком № 850.
Статтею 23 Закону України "Про міліцію" (чинною до 07.11.2015 року) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога.
Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №580-VIII "Про Національну поліцію" (набрав чинності 7 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.
Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
Відповідно до ч. 1 ст. 97 Закону №580 одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;