ПОСТАНОВА
Іменем України
18 лютого 2021 року
Київ
справа №420/7063/20
адміністративне провадження №К/9901/26087/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/7063/20 за позовом Приватного підприємства "НАШ ОВОЧ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року про забезпечення позову (суддя Єфіменко К.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року (головуючий суддя - Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В.),-
ВСТАНОВИВ:
29 липня 2020 року Приватне підприємство "НАШ ОВОЧ" (далі за текстом- позивач, ПП "НАШ ОВОЧ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі за текстом- відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення №95220 від 15 липня 2020 року Комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС (далі за текстом - рішення Комісії) про відповідність ПП "НАШ ОВОЧ" критеріям ризиковості.
29 липня 2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив суд забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення рішення Комісії до набрання законної сили рішенням суду, прийнятим за наслідками оскарження індивідуального акта податкового органу.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що вже станом на час подання заяви про забезпечення позову переважна більшість контрагентів повідомила його про припинення господарських відносин у зв`язку із рішенням податкового органу про визнання ПП "НАШ ОВОЧ" таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку. Таке рішення указані суб`єкти господарювання умотивували тим, що податкові накладні за операціями з поставки для них товарів не будуть зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - ЄРПН), що відповідно позбавить їх можливості своєчасно сформувати податковий кредит за такими операціями у поточному звітному періоді.
Водночас, як посилається позивач, на його складах зберігаються десятки тон овочів та фруктів, які через нетривалий строк зберігання необхідно реалізувати. У зв`язку з неможливістю своєчасно зареєструвати податкові накладні в ЄРПН він може понести значні матеріальні збитки, втратити налагоджені господарські зв`язки, що в подальшому може призвести до звільнення працівників та банкрутства.
Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 31 липня 2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2020 року, заяву про забезпечення позовних вимог задовольнив повністю. Зупинив дію рішення Комісії до набрання законної сили судовим рішенням по справі.
Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що в контексті спірних правовідносин вжиттям заходів забезпечення позову забезпечується збалансованість інтересів сторін. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до значних збитків підприємству через псування продукції. На переконання суду, вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичного вирішення спору по суті.
Апеляційний суд в повній мірі погодився із викладеними у рішенні суду першої інстанції висновками та зазначив, що без забезпечення позову в даному випадку може бути завдана шкода правам позивача, оскільки віднесення підприємства до переліку ризикових платників податків призводить до безумовного блокування в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування, що унеможливлює подальшу господарську діяльність позивача та шкодить його діловій репутації перед контрагентами. Апеляційний суд відхилив посилання контролюючого органу на постанову Верховного Суду від 3 березня 2020 року (справа №240/3665/19), оскільки у наведеній справі Суд надав оцінку можливості забезпечення позову у разі віднесення платника податків до категорії ризикових відповідно до Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №117 (далі - Порядок №117). Водночас, у цій справі оскаржене позивачем рішення прийняте згідно з Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165 (далі - Порядок №1165). Указаним Порядком чітко визначено право платника податків оскаржувати до суду рішення про віднесення його до переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості, тому довід податкового органу, що спірним рішенням не порушуються права ПП "НАШ ОВОЧ" був відхилений апеляційним судом.
Не погоджуючись з указаними рішеннями судів, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частин першої та другої статті 150 КАС України та залишили поза увагою, що відсутність реєстрації податкових накладних не заважає суб`єктам господарювання здійснювати господарську діяльність, оскільки відповідна реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування впливає лише на визначення податкових обов`язків та складання належної податкової звітності. Незалежно від правового регулювання питання віднесення платника податків до переліку ризикових (Порядок №117 або Порядок №1165) суть відповідних дій контролюючого органу мають однакове значення, оцінку яким було надано Верховним Судом у постановах від 3 березня 2020 року (справа №240/3665/19), від 19 травня 2020 року (справа №160/10287/19) через призму можливості застосування у таких випадках процедури забезпечення позову. На переконання скаржника, в даному випадку відсутня як ознака очевидної протиправності рішення, що оскаржується, так і ознака наявності ризику неможливості виконання контролюючим органом рішення суду за результатами судового розгляду справи, що могло б призвести до негативних наслідків.
ПП "НАШ ОВОЧ" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. За позицією позивача, очевидна протиправність оскарженого рішення полягає у відсутності у ньому жодних обґрунтованих та вмотивованих підстав віднесення підприємства до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків, а саме не вказано, яка саме податкова інформація стала підставою для такого висновку. Натомість, включення платника податків до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості, тягне за собою однозначні правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключення податкових накладних/розрахунків коригування, поданих таким платником. Такі наслідки є негативними як для платника податків (процес реєстрації кожної податкової накладної ускладнюється необхідністю подання пояснень та додаткових документів), так і для контрагентів, які не матимуть можливості формувати податковий кредит за відповідними господарським операціями. Враховуючи, що ПП "НАШ ОВОЧ" складає в день близько 500 податкових накладних, то на їх розблокування необхідно 250 робочих годин, що змушує позивача до утримання трьох бухгалтерів замість одного. Невмотивоване визнання податковим органом платника податків ризиковим надає переваги для інших конкурентів на ринку, роблячи їх більш зручними для співпраці. Оскаржене у цій справі рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості, винесене із порушенням вимог щодо оформлення такого рішення, які висуваються приписами Порядку №1165, що свідчить про його очевидну протиправність.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ухвали Верховного Суду від 12 листопада 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судами положень статей 150 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України (тут і далі - в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).