ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/2783/16
адміністративне провадження № К/9901/28691/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Аблова Є.В. від 25 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В., Шелест С.Б. від 17 серпня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС-СК" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕГАС-СК" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2015 року: №0006102201 (повністю), №0006092201 у частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 2159421,82 грн. та застосування штрафу на суму 1079710,91 грн., №0006122201 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 325480,00 грн. та застосування штрафу на суму 162740,00 грн.; від 21 грудня 2015 року №0007702201 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 325480,00 грн. та застосування штрафу на суму 81370,00 грн.
Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "АДАМАНТ-10", ТОВ "ІПС груп", ТОВ "АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ" та ТОВ "ЗЕЛМЕР УКРАЇНА" у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.
Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції (з деякими у певній частині) і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2016 року, позов задоволено повністю.
Рішення судів обґрунтовано тим, що операції по поставці товарів між позивачем та його контрагентами (ТОВ "АДАМАНТ-10", ТОВ "ІПС груп", ТОВ "АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ" та ТОВ "ЗЕЛМЕР УКРАЇНА") є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а тому, за висновком судів, Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення Товариством правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток і ПДВ. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена належними і допустимими доказами, адже: за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності не встановлено реальності господарської діяльності останніх та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій; надані до перевірки видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей містять недоліки в їх оформленні; ТОВ "АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ" та ТОВ "ЗЕЛМЕР УКРАЇНА" у спірний період не придбавали товар, який було реалізовано позивачу, а ТОВ "ІПС груп" та ТОВ "АДАМАНТ-10" не реалізовували товарно-матеріальні цінності, придбані у Товариства.
Товариство у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Інспекцією документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 04 вересня 2015 року №804/26-54-22-01-07/33592087, у якому, серед іншого, встановлено порушення позивачем вимог пункту 137.10 статті 137, пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток на 3740924 грн, ПДВ на 2263765 грн., завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 356623 грн., завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів в розмірі 7915 грн.
Судами зазначено, що у акті перевірки Інспекція дійшла висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав показників податкового обліку за операціями із покупцями ТОВ "АДАМАНТ-10", ТОВ "ІПС груп" та постачальниками ТОВ "АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ" та ТОВ "ЗЕЛМЕР УКРАЇНА" у період 2013-2014 років, оскільки перевіркою документально не підтверджено здійснення таких господарських відносин. Як на підставу для такого висновку контролюючий орган вказує на: здійснені заходи з податкового контролю по контрагентам та аналіз їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх з платниками податків по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій; дефектність документів, складених за результатами розглядуваних операцій, та їх оформлення з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV); зазначення у товарно-транспортних накладних неправильної адреси місця розвантаження товару; невідповідність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99, тощо.
На підставі акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 30 вересня 2015 року: №0006102201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 3740924,00 грн. за основним платежем та 1870462,00 грн. за штрафними санкціями; №0006092201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 2263765,00 грн. за основним платежем та 1131882,50 грн. за штрафними санкціями; №0006122201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 356623,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 178311,50 грн.; від 21 грудня 2015 року №0007702201, відповідно до якого зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 356623,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 89155,75 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.