ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 813/3726/17
адміністративне провадження № К/9901/51719/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 (суддя - Гулкевич І.З.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 (колегія суддів: Кузьмича С.М., Гулида Р.М., Улицького В.З.) у справі № 813/3726/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче підприємство "Мастак" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Мастак" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2017 №0018111413.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю "Радіо-електронні компоненти і апаратура", оскільки товари позивачем фактично отримані та оплачені, використані в господарській діяльності, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують реальність здійснення вказаних операцій.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0018111413 від 13.10.2017.
Рішення судів обґрунтовано тим, що позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер. Спірна господарська операція була належним чином відображена позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що її виконання спричинило заниження чи приховування об`єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, відповідачем не доведено.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи не надали правового значення виявлених фактів під час проведення перевірки здійснення ним удаваних господарських операції із його контрагентами, так як не було надано оцінки відсутності доказів в підтвердження переміщення товару, доказів походження товару та інше.
Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до суду касаційної інстанції не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Львівській області було проведено позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ "Рекома". За результатами перевірки складено акт від 27.09.2017 №1574/13-01-14-13/38708831, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (від 13.10.2017 №0018111413).
Як вбачається зі змісту вказаного акту перевірки, перевіркою за позивачем визначено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), чим занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України на загальну суму ПДВ - 186746 грн., в т. ч. за період листопад 2014 р. на суму ПДВ - 12112грн., за грудень 2014 р. на суму ПДВ - 174634 грн.
За висновками акту, господарські операції позивача з ТОВ "Радіо-електронні компоненти і апаратура" носять нереальний характер з огляду на те, що не можливо прослідкувати рух матеріальних активів, які були предметом таких операцій від їх виробника, попереднього власника.
Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.