ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 804/2422/16
адміністративне провадження № К/9901/4962/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 року (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року (головуючий суддя Дадим Ю.М., судді: Богданенко І.Ю., Уханенко С.А.) у справі №804/2422/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпрі Міжрегіонального Головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпрі Міжрегіонального Головного управління ДФС (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.11.2015 року №0000924600, від 18.12.2015 року №0001034600.
Позовні вимоги обґрунтовані хибністю висновків податкового органу, оскільки вони не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, без належного дослідження наданих позивачем до перевірки первинних документів, у зв`язку із чим спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.11.2015 року №0000924600, від 18.12.2015 року №0001034600.
Не погодившись з прийнятим рішенням, податковий орган звернувся до суду з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.12.2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Відповідач не погодившись з ухвалою апеляційного суду, звернувся до суду з касаційною скаргою на вказану ухвалу, за результатами розгляду якої, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.09.2017 року касаційну скаргу задоволено, скасовано ухвалу апеляційного суду та справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 року залишено без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що Податковий кодекс України не містить прямої вказівки на те, що у разі здійснення операції з експорту товару за ціною нижче собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, різниця між вартістю експортованих товарів та ціною придбання/собівартості повинна оподатковуватись за ставкою 20%, а Порядок заповнення податкових накладних не може змінювати порядку визначення бази оподаткування і застосування ставки податку на додану вартість, а також вказувати на виникнення іншого об`єкту оподаткування, як наслідок застосування основної ставки податку на додану вартість. Підприємство експортувало товар, отримавши право на застосування нульової ставки оподаткування податком на додану вартість таких операцій відповідно до статті 195 Податкового кодексу України.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2017 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Просить справу розглянути за участю представника податкового органу.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на неврахування судами, що у разі здійснення операцій з експорту товару за ціною нижче ціни собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, різниця між вартістю експортованих товарів та ціною придбання/собівартості таких товарів обліковується за ставкою 20 відсотків. Вважає, що оскільки обсяг операцій, розрахований виходячи з перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною її постачання, не формує вартості експортованого товару, нульова ставка до такого обсягу не застосовується, а тому в податковій накладній визначається сума податку на додану вартість за основною ставкою.
Позивачем 12.02.2018 року подано до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та законність судових рішень, позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача та залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена камеральна перевірка даних, задекларованих підприємством у декларації за вересень 2015 року щодо сум бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт від 09.11.2015 року №104/28-01-46-01-05393139 (надалі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено заниження платником податків бази оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20% на суму, розраховану виходячи з перевищення собівартості над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України, внаслідок чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у вересні 2015 року на 15 754 грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки, позивачем були подані заперечення, проте, на підставі акту від 09.11.2015 року №104/28-01-46-01-05393139, відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 25.11.2015 року №0000924600, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 15 754 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 7 877 грн.
Також, податковим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих підприємством у декларації за жовтень 2015 року щодо сум бюджетного відшкодування, на підставі якої було складено акт №138/28-01-46-05393139 (надалі - акт).
Актом встановлено заниження підприємством бази оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20% на суму, розраховану виходячи з перевищення з собівартості над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду в розмірі 191 657 грн.
Не погоджуючись з зазначеними висновками позивачем були подані заперечення, проте на підставі акту від 10.12.2015 року №138/28-01-46-05393139 відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення від 18.12.2015 року №0001034600, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 191 657 грн.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підприємство у період вересень-жовтень 2015 року здійснило операції з реалізації труб стальних електрозварних прямошовних круглого поперечного перетину нафтогазопровідні, труб стальних електрозварних прямо шовних круглого поперечного перетину для магістральних газонафтопроводів на суму: у вересні 2015 року на суму 6 817 580 грн., у жовтні 2015 року на суму 69 394 303 грн., всього на суму 76 211 883 грн., з оподаткуванням обсягу постачання за нульової ставкою (без податку на додану вартість) згідно митних декларацій та податкових накладних.
В ході проведення аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій підприємства, податковим органом було встановлено, що підприємством складено та зареєстровано податкові накладні на суму, розраховану виходячи з перевищенням собівартості над фактичною ціною при здійсненні операцій з вивезення товарів за межі митної території України. Обсяг таких операцій згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за вересень 2015 року складає 78 770 грн., за жовтень 2015 року складає 958 284 грн.
Податковий орган в обґрунтування прийнятих рішень, посилається на положення пункту 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Міністерством фінансів України від 22.09.2014 року №957 та вважає, що у разі здійснення операцій з експорту товарів за ціною нижче ціни собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг, різниця між вартістю експортованих товарів та ціною придбання/собівартості таких товарів оподатковується за ставкою 20% відсотків.
Статтею 22, пунктами 23.1, 23.2 статті 23 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи іншій характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.
За змістом пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
За приписами пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).