ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 819/1440/16
адміністративне провадження № К/9901/25514/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року (суддя Ходачкевич Н.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року (головуючий суддя Судова-Хомюк Н.М., судді: Гуляк В.В., Довгополов О.М.) у справі №819/1440/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф" до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авакс Проф" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.08.2016 року №0002571401.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає незаконним нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, у зв`язку із відсутністю факту завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників в рядку 03 податкової декларації.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 року, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.08.2016 року №0002571401.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що подана платником податків декларація з податку на прибуток за 2015 рік від 29.02.2016 року, згідно інформації у рядку 1 наведеної декларації за своєю формою є звітною новою, тобто такою, яка підлягає складенню платником податків відповідно до вимог пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України з метою відображення у змісті даної декларації виправлених показників суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулого (звітного) 2014 року після подання звітності, граничний строк подання якої не минув. З метою обґрунтування правомірності виправлення показників суми від`ємного значення об`єкта оподаткування минулого (звітного) 2014 року підприємством правомірно, у відповідності до положень пункту 46.4 статті 46 Податкового кодексу України, до змісту звітної нової податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік від 29.02.2016 були подані доповнення, у яких відображені уточнені показники податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати їх, та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Вказує на неврахування судами вимог пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), відповідно до яких, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вважає, що судами неповно з`ясовані обставини справи та залишено поза увагою те, що до перевірки не надано первинних документів, які свідчать про наявність підстав для уточнення показників декларації за 2014 рік та перенесення їх до декларації за 2015 року.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 19.07.2016 року №290/14-01/37306789 (надалі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.08.2016 року №0002571401, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмір 517964 грн.
Перевіркою встановлено, що підприємством в порушення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 27 Стандарту бухгалтерського обліку 16 "Витрати", завищено задекларовані показники у рядку 03 Податкової Декларації "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)" показників за 2015 рік в розмірі 2877578 грн.
Судами також встановлено, що Декларація з податку на прибуток за 2015 рік подана підприємством до контролюючого органу 29.02.2016 року. Станом на дату подання декларації з податку на прибуток за 2015 рік, сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років не була визначена платником податків, оскільки уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік подано пізніше.
Позивач 22.03.2016 року подав уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, в якій відобразив суму від`ємного значення об`єкта оподаткування минулого (звітного) 2014 року у розмірі 2877578 грн., які у свою чергу також були відображені платником податків у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2015 рік. Уточнююча декларація отримана податковим органом 23.03.2016 року, що підтверджується квитанцією №2.
Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за поточний період в установлені Податковим кодексом України строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України); календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що шастають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 6о календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом ІV Податкового кодексу України (підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України); календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців -протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України).
Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Згідно з пунктом 4.10 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп`ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 №516 (далі - Методичні рекомендації), у випадку, якщо після подачі декларації (незалежно від способу подачі) за звітний період платник податків подає нову декларацію із виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи не застосовуються. Така декларація заноситься до бази даних адресата звітності з ознакою "звітна нова" (якщо це передбачено формою) та "звітна" (якщо інше не передбачено формою), а надана раніше звітність отримує статус "До відома". Податкова декларація, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України, подається за відповідний базовий звітний (податковий) період. Нова звітна декларація подається платником податків до граничного терміну подання податкової звітності, у разі подання звітної декларації. При виправленні показників поданої податкової декларації після граничного терміну подання податкової звітності платник податку (з урахуванням строків давності) подає уточнюючий розрахунок.