ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/11107/18
адміністративне провадження № К/9901/25224/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура-Лот" на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 (колегія суддів: В.В. Файдюк, Є.І. Мєзєнцев, Є.В. Чаку) у справі № 826/11107/18 за позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура-Лот" про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура-Лот", в якому просило стягнути з ТОВ "Сакура-Лот" податковий борг в сумі 3 211 809,85 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника та за рахунок готівки на суму податкового боргу.
27.02.2019 судом першої інстанції було розглянуто клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про заміну первинного позивача належним позивачем, а саме на Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області. Також судом було розглянуто клопотання ТОВ "Сакура-Лот" про заміну первинного позивача належним позивачем, а саме на Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Протокольною ухвалою від 27.02.2019 суд задовольнив клопотання первинного позивача та замінив його на Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області. У задоволенні клопотання відповідача суд відмовив, не замінивши первісного позивача на Білоцерківську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Товариство звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказану ухвалу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі п.1, ч.1 ст. 299 КАС України, у зв`язку із тим, що нормою статті 294 КАС України не передбачена можливість окремого оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в заміні сторони у справі.
Постановою Верховного Суду від 09.07.2019 рішення суду апеляційної інстанції було скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції з підстав того, що фактично Товариством оскаржувалась ухвала суду 1-ї інстанції якою одночасно було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про заміну позивача у справі так і задоволено клопотання позивача про його ж заміну іншим суб`єктом владних повноважень. Тобто, дане процесуальне рішення, за висновком Суду касаційної інстанції, підпадало під визначення ухвали суду першої інстанції, яка відповідно до приписів статті 294 КАС України може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 31.07.2019 відмовлено у відкритті провадження на підставі статті 299 КАС України з тих підстав, що протокольна ухвала суду першої інстанції, в силу приписів статті 294 КАС України окремо від судового рішення не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 31.07.2019, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення висновків Верховного Суду, які таким були надані під час розгляду його першої касаційної скарги та вимог КАС України прийшов до помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки п.20 ч.1 статті 294 КАС України передбачено оскарження окремо від рішення суду ухвали щодо, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво).
Відзив на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду її по суті.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вона подана на ухвалу суду першої інстанції, яка не входить до переліку ухвал, передбаченого статтею 294 КАС України, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду.
Однак суд належним чином не перевірив зміст положення статті 294 КАС України, пунктом 20 частини першої якої передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження.