ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 320/6585/18
адміністративне провадження № К/9901/35373/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянувши у cудовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 (суддя Панова Г.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019 (головуючий суддя Василенко Я.М., судді: Ганечко О.М., Шурко О.І.),
У С Т А Н О В И В:
У грудні 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від № Ф-142553-51 від 12.11.2018.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що понад 14 років підприємницькою діяльністю не займається, а процедура припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця була ініційована нею ще у 2004 році шляхом звернення до Яготинської об`єднаної державної податкової інспекції з відповідними заявами. Однак, після отримання оскаржуваної вимоги, їй стало відомо, що, незважаючи на такі звернення, 30.11.2005 державний реєстратор Яготинської районної державної адміністрації включив відомості про неї як про фізичну особу-підприємця (далі - ФОП) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі здійснено лише 30.11.2018 після її особистого звернення до реєстраційної служби. Також ОСОБА_1 вказувала, що за змістом частини третьої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ вимога про сплату боргу (недоїмки) може бути прийнята виключно за наслідками проведеної перевірки в порядку, передбаченому Податковим кодексом України, та з оформленням відповідного акта перевірки, утім контролюючим органом перевірка не проводилася, а відтак, на думку позивачки, підстави для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) відсутні.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 20.05.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, адміністративний позов задовольнив: визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2018 № Ф-142553-51 на суму 15 819,54 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у судовому процесі відповідач не надав доказів, які б підтверджували самостійне нарахування позивачем сум єдиного внеску, що стали підставою для виникнення недоїмки, щодо суми якої прийнято зазначену вимогу. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що ГУ ДФС порушено процедуру стягнення заборгованості з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), визначену в пунктах 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953. Згідно з висновком судів, ця процедура передбачає обов`язкове проведення контролюючим органом перевірки отримання фізичною особою-підприємцем доходу та правильність визначення нею бази нарахування єдиного внеску. У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій відхилили довід відповідача, що стосовно позивачки не було прийнято рішення щодо зняття її з обліку фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, на підставі поданої нею до контролюючого органу заяви, зважаючи на порушення відповідачем процедури, в якій повинна прийматися вимога про сплату боргу (недоїмки).
ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
Доводи відповідача в касаційній скарзі обґрунтовані тим, що, ОСОБА_1, як особа, яка станом на 2017 рік, І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року не припинила підприємницьку діяльність (згідно з витягом з Єдиного державного реєстру від 30.11.2018 за №1004719475 державну реєстрацію припинення статусу суб`єкта підприємницької діяльності щодо ОСОБА_1 здійснено 30.11.2018), впродовж вказаних звітних періодів не отримувала доходу від підприємницької діяльності, відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) була зобов`язана сплачувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивачка у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.
Ухвалою від 21.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шипуліної Т.М., суддів Бившевої Л.І., Юрченко В.П. відкрив касаційне провадження у справі № 320/6585/18 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2019.
На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, у провадженні якої перебувала справа №320/6585/18, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, про що складено протокол від 24.11.2020.
Для розгляду справи №320/6585/18 визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Усенко Є.А., судді Гімон М.М., Гусак М.Б.
Верховний Суд, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи ГУ ДПС, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У судовому процесі встановлено, що 27.06.2001 ОСОБА_1 була зареєстрована Яготинською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та записом в журналі обліку реєстраційних справ від 27.06.2001 за № 406 (а.с. 14).
03.07.2001позивачку взято на податковий облік у Яготинській МДПІ Київської області, як платника податків на умовах спрощеної системи оподаткування.
ОСОБА_1 зверталась до Яготинської МДПІ із заявами: від 14.06.2004 - про припинення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування з 01.07.2004; від 05.07.2004 - про проведення документальної перевірки у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності. Ці заяви згідно з відтиском штемпелю вхідної кореспонденції МДПІ були зареєстровані в зазначені дати (а.с. 15, 16).
Позивачка пояснила, що після встановлення контролюючим органом, що у неї немає заборгованості перед бюджетами та цільовими фондами, посадові особи МДПІ її запевнили, що її статус як суб`єкта підприємницької діяльності буде припинений.
У зв`язку з такими обставинами вважала, що її підприємницька діяльність припинена, а тому не подавала податкової звітності, підприємницьку діяльність з того часу не здійснює.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.11.2018 № 1004719475 (далі - ЄДР) станом на 30.11.2018 внесено запис № 23510060003000756 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 з підстави: "власне рішення" (а.с. 28-30). У витязі також є інформація, що відомості про фізичну особу-підприємця включені до ЄДР 30.11.2005 (реєстраційний запис № 23510170000000756). Відповідно до цього номеру запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР ОСОБА_1 було видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ( В00 № 560349)(а.с. 17).
ГУ ДПС було сформовано та надіслано позивачці вимогу від 12.11.2018 № Ф-142553-51 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 15 819, 54 грн, виходячи з мінімального страхового внеску, в тому числі: за 2017 рік в сумі 8 448, 00 грн, за І, ІІ, ІІІ квартали 2018 року по 2 457,18 грн за кожний квартал. Вимога сформована відповідно до даних інтегрованої картки позивачки.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК) в частині компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб щодо адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону від 06.12.2016 № 1774-VIII та Закону від 03.10.2017 № 2148-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з абзацами першим, третім, п`ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів встановлено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953) (далі - Інструкція № 449).
Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).
Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Як вже зазначено вище, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, дійшли висновку про протиправність спірної вимоги з тих підстав, що норми чинного законодавства не дозволяють контролюючому органу здійснювати нарахування єдиного внеску в автоматичному режимі на підставі даних інформаційної системи ДПС щодо сплати єдиного внеску, а не на підставі звітності позивачки та без проведення документальної перевірки для встановлення отриманих позивачкою доходів та визначення нею бази нарахування єдиного внеску.
Верховний Суд вже зробив висновок щодо застосування норм Закону № 2464-VI та пунктів 3, 4 розділу VI Інструкції №449, зокрема в постанові від 10.12.2019 у справі №826/25425/15 за позовом ПАТ "Київський річковий порт" до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Верховний Суд вказав, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
При цьому положеннями законодавства не передбачено обов`язкової умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки за результатами самостійного декларування) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається разом з актом документальної перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами.
Цей висновок щодо застосування зазначених норм права є прийнятливим і у випадках не подання платником єдиного внеску звітності про сплату страхового внеску у мінімальному розмірі.