ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/5409/15
адміністративне провадження № К/9901/19234/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А. від 30 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Глущенка Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б. від 22 листопада 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (Центрального офісу) (правонаступник - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби; далі - відповідач, Офіс), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 18 лютого 2015 №3 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення безготівкових коштів за правилами пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - ПК України).
У доводах позовної заяви вказувало на протиправність рішення відповідача про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу Товариства і наведене обґрунтовувало наступним: у позивача станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, а також на час звернення до суду не існувало податкового боргу із сплати авансових внесків з податку на прибуток; наявністю у підприємства в 2014 році переплати з податку на прибуток у сумі 346832175 грн., що виключало можливість виникнення податкового боргу, зазначеного у спірному рішенні; Товариство не отримувало податкової вимоги на суму, заявлену в оскаржуваному рішенні, а дія прийнятої раніше податкової вимоги від 31 жовтня 2014 року №296-25 була зупинена ухвалою суду від 05 листопада 2014 року у справі №826/17075/14, тому, на думку позивача, така вимога не могла бути підставою для стягнення спірної суми боргу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що у зв`язку із несплатою у встановлений законодавством строк самостійно визначеного зобов`язання по авансовим внескам з податку на прибуток за листопад-грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року у позивача виник податковий борг у розмірі 94764546,73 грн.; оскільки такий борг перевищує 5 мільйонів грн., то у відповідача, враховуючи відсутність доказів наявності зобов`язань держави щодо повернення Товариству помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань у розмірі, який би перевищував вказаний податковий борг, у відповідності до положень пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України були наявні правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення, яке є законним і не підлягає скасуванню.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, Товариство послалось на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для прийняття рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, адже останні не врахували обставин здійснення дій по сплаті грошових зобов`язань по авансовим внескам з податку на прибуток та обліку станом на січень 2014 року переплати з податку на прибуток у сумі 346832175 грн., що, як вказує позивач, виключало умови, за яких керівником контролюючого органу може бути прийнято рішення на підставі пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 лютого 2014 року Товариство подало до контролюючого органу податкову декларацією з податку на прибуток за 2013 рік №9090976603, у якій самостійно визначило розмір авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають щомісячній сплаті у березні-грудні 2014 року, січні-лютому 2015 року у розмірі 34500852 грн.
У зв`язку із несплатою позивачем грошового зобов`язання за листопад-грудень 2014 року та січень-лютий 2015 року, самостійно визначеного у вказаній декларації, станом на 18 лютого 2015 року у позивача виник податковий борг у розмірі 94764546,73 грн., з яких 91614790,00 грн. основне зобов`язання, решта - пеня, що, як зазначили суди, підтверджується наявною у матеріалах справи карткою особового рахунку платника податків.
18 лютого 2015 року відповідачем прийнято рішення №3 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу Товариства у розмірі 94764546,73 грн. шляхом стягнення безготівкових коштів за правилами пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
На підставі вказаного рішення контролюючим органом оформлено та направлено обслуговуючому банку інкасові доручення від 12 березня 2015 року на суму 94764546,73 грн., у яких вказано призначення платежу: " 141;00135390;11024000 погашення податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств".
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Як установлено пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання;