ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа №815/5277/16
адміністративне провадження №К/9901/41271/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Турецької І.О., суддів Стас Л.В., Косцової І.П. від 15 червня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоп-Південь" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоп-Південь" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 7 вересня 2016 року №0100001404 в частині нарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 166648,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 83324,00 грн., застосованих за завищення суми податкового кредиту.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалося на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем ПДВ внаслідок нездійснення коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, адже такого обов`язку нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) не передбачено; при списанні у бухгалтерському обліку безнадійної кредиторської заборгованості підприємство згідно законодавства було зобов`язано та здійснило включення такої суми до оподатковуваного доходу, з якого сплачено податок на прибуток.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, постановляючи рішення, дійшов висновку про нездійснення позивачем коригування суми податкового кредиту при списанні у жовтні 2015 року безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит у сумі 166648,00 грн., чим порушено вимоги підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення у відповідній частині є законним і не підлягає скасуванню.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову; визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення в частині нарахування Товариству ПДВ на суму 166648,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 83324,00 грн.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а отже не підпадає під дію статті 192 ПК України, яка визначає порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту, та унеможливлює її застосування до спірних відносин.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі, просила його скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 січня 2017 року залишити без змін.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, зазначила про помилковість позиції апеляційного суду, оскільки вважає, що за приписами пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, якщо платник податку при придбанні товарів/послуг на підставі податкової накладної сформував податковий кредит, але такі товари/послуги не були оплачені протягом терміну позовної давності, то в податковому періоді, в якому відбувається списання кредиторської заборгованості, платнику податку необхідно відкоригувати суму податкового кредиту.
Позивач не реалізував своє процесуальне право на подання заперечень на касаційну скаргу відповідача.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт №266/15-32-14-04/332580620 від 23 серпня 2016 року, в якому, окрім іншого, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України, підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966, а саме нездійснення коригування суми податкового кредиту при списанні у жовтні 2015 року безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит у сумі 166648,00 грн., що призвело до заниження ПДВ у вказаному розмірі.
За результатами перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням в частині нарахування ПДВ на суму 166648,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 83324,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.
Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПК України розташоване на митній території України.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 ПК України).