ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 804/3044/17
адміністративне провадження № К/9901/36130/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Украгрокомплекс" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Юрко І.В., суддів Гімона М.М., Чумака С.Ю. від 12 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Украгрокомплекс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Украгрокомплекс" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Управління), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 травня 2017 року №0005121403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 422754,00 грн., у т.ч. за основним платежем на 281836,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 140918,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалося на безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем ПДВ внаслідок нездійснення коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, адже такого обов`язку нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) не передбачено; при списанні у бухгалтерському обліку безнадійної кредиторської заборгованості підприємство згідно законодавства було зобов`язано та здійснило включення такої суми до оподатковуваного доходу, з якого сплачено податок на прибуток.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а отже не підпадає під дію статті 192 ПК України, яка визначає порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту, та унеможливлює її застосування до спірних відносин.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні позову Товариства.
Суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення, дійшов висновку про нездійснення позивачем коригування суми податкового кредиту при списанні у листопаді 2016 року безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит у сумі 281835,54 грн., чим порушено вимоги підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 ПК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним і не підлягає скасуванню.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ним норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі, просив його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, по суті посилався на помилковість висновків суду апеляційної інстанції, адже останній у цьому випадку застосував положення пункту 192.1 статті 192 ПК України у більш широкому значенні, ніж передбачено змістом цієї норми, й помилково вказав на наявність у платника податків обов`язку по коригуванню суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, адже списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг).
Відповідач не реалізував своє процесуальне право на подання заперечень на касаційну скаргу Товариства.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої 14 квітня 2017 року складено акт №3998/04-36-14-03/24990415, у якому, з урахуванням результатів розгляду заперечень на нього, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ за листопад 2016 року на 281836,00 грн.
Така позиція контролюючого органу у акті перевірки обґрунтована тим, що Товариством нездійснено коригування суми податкового кредиту при списанні у листопаді 2016 року безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит у сумі 281836,00 грн., що призвело до заниження ПДВ у вказаному розмірі.
За результатами перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.
Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПК України розташоване на митній території України.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 ПК України).
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.