Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 638/20914/16-ц
провадження № 61-11333св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцина В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки майна, що є у спільній частковій власності, усунення перешкод власнику в користуванні квартирою та вселення.
На обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 16 березня 1985 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
25 квітня 2012 року рішенням Джержинського районного суду м. Харкова шлюб між сторонами був розірваний.
У період шлюбу подружжяна підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 1999 року придбало квартиру АДРЕСА_1 .
Позивачка вказує, що сторонам по справі належить по Ѕ частині зазначеної квартири. Обидві сторони зареєстровані в даному приміщенні.
Разом з тим, позивачка не може користуватися своїм майном, оскільки відповідач самостійно змінив замки в квартирі та особисто перешкоджає мешкати в ній.
З урахуванням уточнених позовних вимог просила провести виділ Ѕ частки в квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 ; виділити в особисте користування ОСОБА_1 житлову кімнату № 9, площею 16,4 кв.м та балкон 1,0 кв.м, разом 17.4 кв.м; в загальному користуванні залишити службові приміщення: кухню № 4, площею 7,0 кв.м, санвузол № 3, площею 3,3 кв.м, коридор № 1, площею 9,7 кв.м, разом 20,0 кв.м, виділивши ОСОБА_1 7,37 кв.м; в користуванні ОСОБА_2 залишити житлові кімнати № 7, 8 та балкон, площею 0,7 кв.м, разом 28,8 кв.м та приміщення загального користування, площею 12,63 кв.м; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за її частку майна у розмірі 149 400,00 грн та витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 4 356,00 грн; поновити порушене право ОСОБА_1 та вселити її в кв. АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою та надати їй ключі від вхідних дверей цієї квартири, а саме: електронний ключ від дверей під`їзду, ключі від загальної (тамбурної) двері та безпосередньо самої квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2019 року позов задоволено.
Проведено виділ Ѕ частки в квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виділено в особисте користування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, житлову кімнату № 9, площею 16,4 кв.м та балкон 1,0 кв.м, разом 17.4 кв.м.
В загальному користуванні залишено службові приміщення - кухню № 4, площею 7,0 кв.м, санвузол № 3, площею 3,3 кв.м, коридор № 1, площею 9,7 кв.м, разом 20,0 кв.м, виділивши ОСОБА_1 7,37 кв.м.
В користування ОСОБА_2 залишено житлові кімнати № 7, 8 та балкон, площею 0,7 кв.м, разом 28,8 кв.м та приміщення загального користування, площею 12,63 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошову компенсацію за її частку майна у розмірі 149 400,00 грн.
Поновлено порушене право ОСОБА_1 та вселено її в квартиру АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою та надати їй ключі від вхідних дверей цієї квартири, а саме: електронний ключ від дверей під`їзду, ключі від загальної (тамбурної) двері та безпосередньо самої квартири.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки позивачу на праві власності належить Ѕ частина в спірній квартирі, тому доцільно визначити порядок користування спірною квартирою відповідно до порядку, запропонованого позивачем.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на нього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2019 року скасовано в частині проведеного виділу Ѕ частки в квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошової компенсації за її частку майна у розмірі 149 400,00 грн.
Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділено в користування ОСОБА_1 житлову кімнату № НОМЕР_1, площею 16,4 кв.м обладнану балконом, виділено в користування ОСОБА_2 житлові кімнати № 7, площею 13,1 кв. м, кімнату № НОМЕР_2, загальною площею 15,0 кв.м, обладнану балконом.
В загальному користуванні залишено службові приміщення - кухню № 4 площею 7,0 кв.м, санвузол № 3 площею 3,3 кв.м, коридор № 1 площею 9,7 кв.м.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації за її частку майна у розмірі 149 400,00 грн, відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення порушеного права ОСОБА_1 та зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою залишено без змін.
Здійснено перерозподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виділити в натурі Ѕ частину квартири неможливо, а тому необхідно визначити порядок користування квартирою. При цьому суд вказав, що користування майном, що знаходиться у спільній сумісній власності, не змінює часток співвласників, а тому підстави для компенсації вартості частки у такому майні відсутні.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 28 квітня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувану постанову в частині залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Крім того, заявник вважає, що застосовані апеляційним судом правові висновки Верховного Суду стосуються правовідносин, які не є подібними.
Доводи інших учасників справи
01 вересня 2020 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просить суд у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
02 вересня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Апеляційний суд встановив, що з 16 березня 1985 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2012 року шлюб між сторонами розірваний.
У період шлюбу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 1999 року придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2014 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 09 жовтня 2014 року, за ОСОБА_2 визнано право власності по Ѕ частині зазначеної квартири.
Таким чином, сторонам по справі належить по Ѕ частині спірної квартири.
Відповідно до технічного паспорту, квартира АДРЕСА_1 складається з 3-х кімнат житловою площею 44,5 кв. м, у тому числі: 1-а кімната - 13,1 кв.м, 2-а кімната - 15,0 кв м, 3-я кімната - 16,4 кв. м.; всі кімнати ізольовані; квартира має кухню площею 7,0 кв. м, вбиральню поєднану з ванною кімнатою площею 3,3 кв. м, коридор - 9,7 кв. м, також квартира обладнана двома балконами загальна площею 6,0 кв.м., загальна площа квартири - 66,2 кв. м.
Згідно довідки КП "Жилкомсервіс" від 03 червня 2016 року № 985 обидві сторони зареєстровані за вказаною адресою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.