1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 522/5654/17

провадження № 61-9662св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д.,

ВСТАНОВИВ:

1.          Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Позовна заява мотивована тим, що вона з дня свого народження зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Також, крім неї, у квартирі зареєстровані її баба ОСОБА_3, як наймач, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2 - син наймача. У жовтні 2014 року ОСОБА_2 добровільно залишив житло та не проживає в ньому до теперішнього часу без поважних причин, що підтверджується актом від 19 березня 2017 року виробничої дільниці № 1 Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський".

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, зокрема квартирою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року у складі судді Шенцевої О. П. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

19 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року задоволено.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2017 року скасовано, справу призначено на новий розгляд у загальному порядку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року у складі судді Шенцевої О. П. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не менше шести місяців не користувався спірною квартирою. Крім того, матеріали справи містять докази, що відповідач неодноразово намагався потрапити до спірної квартири, оскільки між сторонами існує конфлікт щодо користування спірним житлом.

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 квітня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, зокрема квартирою АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що з жовтня 2014 року до теперішнього часу ОСОБА_2 добровільно не проживає у квартирі АДРЕСА_1 , будь-яких перешкод у проживанні у цій квартирі йому ніхто не чинить, поважних причин його відсутності в спірній квартирі не встановлено, тому наявні підстави для зняття його з реєстраційного обліку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що у спірній квартирі він не проживає через конфлікт з позивачем, а також не дослідив наявність чи відсутність недобросовісності у діях позивача, яка продала спірну квартиру, будучи належним чином повідомленою про оскарження ОСОБА_2 заочного рішення у цій справі.

Крім того, іншого житла ОСОБА_2 не має, інтерес до спірної квартири він не втратив, однак йому чиняться перешкоди у користуванні цією квартирою. Вважає, що він має поважні підстави для збереження за ним права користування цією квартирою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року в справі № 465/7157/16-ц (провадження № 61-17591св19), від 15 квітня 2020 року в справі № 369/8403/18 (провадження                                                      № 61-17917св19), а також розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 належним чином не повідомленого про час та місце розгляду справи.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Крайнюков М. М., зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року залишено без руху.

У серпні 2020 року заявник у встановлений судом строк зазначений недолік касаційної скарги усунув.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 01 червня 2020 року і витребувано із Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу № 522/5654/17.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2.          Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга    ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

Відповідно до довідки про склад сім`ї та реєстрації № 00866, виданої 16 березня 2017 року виробничою дільницею Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський", у квартирі АДРЕСА_1 з 05 травня 1982 року зареєстровані ОСОБА_3, наймач, ОСОБА_2, син наймача, а з 19 липня 1996 року ОСОБА_1, онука наймача.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

Згідно з актами виробничої дільниці Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Порто-Франківський" від 19 березня 2017 року, від 04 січня 2018 року, 01 лютого 2018 року, 13 серпня 2018 року встановлено, що з жовтня 2014 року ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 .

Відповідно до розпорядження органу приватизації Департаменту міського господарства Одеської міської ради від 30 березня 2018 року № 250876, квартиру    АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_1 одноособово, на підставі чого 30 березня 2018 року видано свідоцтво про право власності на житло.

Згідно з договором купівлі-продажу від 11 травня 2018 року    ОСОБА_1 продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.


................
Перейти до повного тексту