ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18205/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС"
до Київської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К"
про скасування рішення.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Балабон В. О. (адвокат), Невальонна Н. М., відповідача - Баранов М. С.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БАЗА-УРС" (далі - ТОВ "БАЗА-УРС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - міськрада) про скасування рішення міськради від 28.07.2016 № 879/879 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 № 79-6-00521, укладеного між міськрадою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" (далі - ТОВ "Конкорд-К") на підставі рішення міськради від 15.03.2017 № 304/965" (далі - спірне рішення).
1.2. Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що оскільки спірне рішення унеможливлює виконання укладеного між ТОВ "Конкорд-К" та ТОВ "БАЗА-УРС" договору про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015, будівництво на земельний ділянці кадастровий номер 8000000000:79:130:0009 на вул. Метрологічній, 14-Д у Голосіївському районі м. Києва та отримання ТОВ "БАЗА-УРС" 80 % квартир і нежитлових приміщень об`єкта, хоча ТОВ "БАЗА-УРС" вже було частково виконано свої обов`язки за договором та оплачено грошові кошти, а ТОВ "БАЗА-УРС" вважає спірне рішення незаконним та необґрунтованим та вимушене звертатися до суду за захистом своїх прав.
Крім цього, ТОВ "БАЗА-УРС" стверджує, під час прийняття спірного рішення міськрадою було порушено: норми законодавства, які регулюють розірвання договору оренди в односторонньому порядку; норми, що регулюють припинення права користування земельною ділянкою для забудови у разі використання земельної ділянки для забудови, а рішення прийнято з підстави використання земельної ділянки не за цільовим призначенням за відсутності доказів нецільового використання земельної ділянки. Крім того, позивач зауважує, що він, від імені ТОВ "Конкорд-К" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий дім", як замовників будівництва вчинив дії, спрямовані на забудову земельної ділянки, що свідчать про відсутність вини позивача у незавершенні будівництва в указаний в договорі оренди землі строк.
1.3. Заперечуючи проти заявленого позову, міськрада посилалася, зокрема, на такі обставини та обґрунтовує свою позицію у справі наступними доводами:
- спірне рішення прийнято міськрадою в межах повноважень, з урахуванням вимог чинного законодавства та умов договору оренди землі;
- розірвання договору оренди землі передбачено в односторонньому порядку шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, що оформляється прийняттям рішення у встановленому порядку;
- умовами договору оренди землі були передбачені самостійні підстави для його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, в тому числі незалежно від критерію істотності допущення порушення;
- факт неналежного виконання умов договору підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 30.06.2016 № 16/1177-01, який складено Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу міськради (Київської міської державної адміністрації), згідно із зазначиним актом земельна ділянка частково огороджена металевим гратчастим парканом та для будівництва земельна ділянка не використовується, будівельного паспорта об`єкта не виявлено;
- ТОВ "БАЗА-УРС" у позовній заяві додатково підтверджує неналежність виконання орендарем за договором його умов щодо забудови земельної ділянки, оскільки стверджує, що станом на час прийняття міськрадою спірного рішення дозвіл на виконання будівельних робіт отримано не було;
- спірне рішення було предметом розгляду в справі № 910/17556/16 за позовом ТОВ "Конкорд-К" до міськради про визнання незаконним та скасування рішення. За результатами розгляду справи у задоволені позовних вимог було відмовлено повністю, тобто в судовому порядку визнано законність оскаржуваного рішення;
- оскільки у справі № 910/17556/16 учасником була міськрада і саме її оскаржуване рішення було предметом розгляду цієї справи, тому відповідач вважає, що обставини встановлені, у справі № 910/17556/16 не підлягають доказуванню;
- спірним рішенням не порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, адже розірвано договір оренди, укладений між ТОВ "Конкорд-К" та міськрадою, а тому рішення є актом індивідуальної дії та породжує права та обов`язки лише для сторін договору оренди;
- позивач звернувся до господарського суду із пропуском позовної давності, оскільки оскаржуване рішення прийнято 28.07.2016, а позов подано до суду 19.12.2019.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 у справі № 910/18205/19 (суддя Підченко Ю. О.) позовні вимоги задоволено повністю.
2.2. Судове рішення аргументоване тим, що оскільки позивач уклав договір про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015, вчинив дії на виконання функцій замовника (отримано містобудівні умови та обмеження, висновки, погодження, технічні умови, укладені договори та інші документи, долучені до справи), тому наявне порушене право позивача.
Щодо преюдиції судового рішення у справі № 910/17556/16, то місцевий господарський суд зазначив, що ТОВ "БАЗА-УРС" не було учасником справи № 910/17556/16. Водночас при розгляді справи № 910/17556/16 судами не були досліджені та не встановлені обставини, які вирішуються при розгляді цієї справи та мають вирішальне значення при визначенні істотності порушення ТОВ "Конкорд-К" умов договору оренди землі та вини третьої особи у недотриманні умов договору оренди в частині своєчасної забудови. Крім того, не було досліджено доказів вчинення дій, спрямованих на забудову земельної ділянки, оскільки такі дії вчинені ТОВ "БАЗА-УРС", яке не було учасником справи № 910/17556/16.
Місцевий господарський суд також встановив, що договором оренди землі дійсно передбачено порядок одностороннього розірвання договору. При цьому у пункті 11.6. договору оренди чітко вказано, що розірвання цього договору не потребує укладення додаткової угоди, а договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, однак суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність шкоди, завданої відповідачу, оскільки законодавством прямо встановлена заборона органам місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Окрім цього, місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності ТОВ "БАЗА-УРС" було пропущено з поважних причин, оскільки позивач лише 22.10.2019 дізнався, що договір оренди земельної ділянки розірваний згідно з рішенням міськради від 28.07.2016 № 879/879.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 (Агрикова О. В. - головуючий, судді Мальченко А. О., Чорногуз М. Г.) рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2020 у справі № 910/18205/19 скасоване та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "БАЗА-УРС" відмовлено в повному обсязі.
2.4. Апеляційний господарський суд, установивши, що: у позивача відсутні будь-які правовідносини з міськрадою щодо користування земельною ділянкою на вул. Метрологічній, 14-Д (кадастровий номер 8000000000:79:130:0009) у Голосіївському районі м. Києва; умови договору про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 передбачають, що всі функції щодо землекористування залишились у ТОВ "Конкорд-К", а тому і всі права на зазначену земельну ділянку; позивачу не було передано прав щодо оренди земельної ділянки на вул. Метрологічній, 14-Д (кадастровий номер 8000000000:79:130:0009) у Голосіївському районі м. Києва відповідно до умов договору про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015, дійшов висновку, що спірне рішення стосується виключно правовідносин ТОВ "Конкорд-К" з міськрадою, які випливають з договору оренди земельної ділянки від 13.07.2007, а спірне рішення від 28.07.2016 № 879/879 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.07.2007 року № 79-6-00521, укладеного між міськрадою та ТОВ "Конкорд-К" на підставі рішення міськради від 15.03.2007 року № 304/965, відповідачем не порушує будь-яких прав позивача, оскільки, як встановлено вище, останній не є стороною договору оренди земельної ділянки, а також в останнього відсутні будь-які права на земельну ділянку на вул. Метрологічній, 14-Д (кадастровий номер 8000000000:79:130:0009) у Голосіївському районі м. Києва.
Зазначивши, що, уклавши договір про передачу частини функцій замовника будівництва від 09.02.2015 року, ТОВ "Конкорд-К" залишив за собою всі права землекористувача, а тому питання щодо контролювання строків забудови земельної ділянки, або ж звернення до міськради щодо продовження таких строків залишилось також за ТОВ "Конкорд-К", апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірне рішення стосується виключно прав та обов`язків ТОВ "Конкорд-К".
Також апеляційний господарський суд, досліджуючи доводи апеляційної скарги, зауважив, що право землекористування ТОВ "Конкорд-К" припинилося автоматично, в силу положень закону, зокрема, положень статті 416 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 102-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Крім цього, суд апеляційної інстанції з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності порушення прав позивача не досліджував питання щодо строку позовної даності.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2020 у справі № 910/18205/19, ТОВ "БАЗА-УРС" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, а рішення місцевого господарського суду залишити без задоволення.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Зокрема, скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом України у справах № 6-32цс13 (постанова від 12.06.2013) та № 3-166гс15 (постанова від 20.05.2015), Верховним Судом у справах: № 910/11511/18 (постанова від 14.05.2019), № 910/7164/19 (постанова від 28.05.2020), № 910/5963/17 (постанова від 21.03.2018), № 910/8424/18 (постанова від 18.06.2019), № 910/4198/19 (постанова від 27.06.2018), № 910/2566/16 (постанова від 25.07.2019), № 911/3023/15 (постанова від 20.06.2018), № 925/1074/17 (постанова від 13.02.2018), № 903/523/17 (постанова від 10.09.2018), № 904/6160/17 (постанова від 10.09.2018), № 922/4255/15 (постанова від 12.10.2018), № 911/2050/16 (постанова від 17.10.2018), № 910/15271/17 (постанова від 13.11.2018), № 914/489/18 (постанова від 11.12.2018), № 973/9/18 (постанова від 26.06.2018), № 906/763/15 (постанова від 07.08.2018), № 910/13545/17 (постанова від 19.06.2018), № 21/295-09 (постанова від 01.06.2018) та Вищим господарським судом України у справах: № 911/1461/16 (постанова від 14.03.2017), № 906/873/14 (постанова від 16.09.2015), № 17/5007/1093/12 (постанова від 20.05.2015), № 927/976/17 (постанова від 12.06.2018), № 5011-51/1150-2012 (постанова від 02.02.2013), № 910/1753/14 (постанова від 23.04.2015).
3.3. Крім цього, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, рішення міськради від 28.07.2016 № 879/879, яке прийнято також з підстав використання земельної ділянки не за цільовим призначенням за відсутності доказів нецільового використання земельної ділянки.
Скаржник також наголошує на безпідставній відмові судом апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, рішенням міськради від 15.03.2007 № 304/965 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Конкорд-К" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та нежитловими приміщеннями громадського призначення на вул. Метрологічній, 14-д у Голосіївському районі м. Києва" вирішено передати ТОВ "Конкорд-К", за умови виконання пункту 4 цього рішення, у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 1,34 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземним паркінгом та нежитловими приміщеннями громадського призначення на вул. Метрологічній, 14-Д у Голосіївському районі м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
На підставі зазначеного рішення міськради № 304/965 між ТОВ "Конкорд-К" (орендар) та міськрадою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки від 13.07.2007 (далі - договір оренди). Договір оренди зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 20.07.2007 за № 79-6-00521 у книзі записів.
Відповідно до п. 1.1 договору оренди, орендодавець на підставі рішення міськради від 15.03.2007 № 304/965 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором.
Згідно з пунктом 2.1 договору оренди - об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Метрологічна 14-д у Голосіївському районі міста Києва; площа - 13430 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового комплексу з підземним паркінгом та нежитловими приміщеннями громадського призначення; кадастровий номер - 8000000000:79:130:0009.
Відповідно до пункту 3.1 - договір оренди укладено на 15 років.
Згідно із пунктом 8.4. договору оренди орендар зобов`язаний, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору та використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Договір оренди може бути розірваний, у тому числі в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням останнього від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України у разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушує строки завершення забудови земельної ділянки, встановлені п. 8.4. договору оренди, здійснює без згоди орендодавця передачу або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам (п. 11.4. договору).
Сторони договору оренди також погодили, що договір може бути розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1. та 8.4. договору оренди. Розірвання не потребує укладання додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (пункти 11.5., 11.6. договору оренди).
09.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Новий дім", ТОВ "Конкорд-К" (далі разом - Сторона-1) та ТОВ "БАЗА-УРС" (далі також - Сторона-2) укладено договір про передачу частини функцій замовника будівництва (далі - договір), згідно з предметом якого Сторона-1 та Сторона-2 зобов`язуються збудувати об`єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: пров. Феофанівський, 14-Б, вул. Метрологічна, 14-Д у Голосіївському районі м. Києва.
Для реалізації цього договору Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов`язків, що передаються Стороні-2 для виконання функцій замовника будівництва об`єкта, визначено цим договором. Кожна зі сторін діє в межах функцій та обов`язків, що визначені договором. Кожна сторона самостійно веде фінансовий, бухгалтерський та податковий облік результатів своєї діяльності (п. п. 2.2., 2.3. договору).
Пунктом 4.4. договору передбачено, що Сторона-1 надала Стороні-2 право укладати та підписувати будь-які договори, пов`язані з виконанням нею функцій замовника і самостійно визначати їх умови. Договори укладаються Стороною-2 від власного імені, за винятком договорів із організаціями, що здійснюють електро-, газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення, що можуть укладатися від імені Сторони-1, проте всі дії, необхідні для укладення цих договорів, вчиняються Стороною-2.
Відповідно до п. 4.5. договору Сторона-2 отримує висновки, дозволи, погодження, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, технічні умови, інші документи, необхідні для здійснення підготовчих та будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію, на ім`я Сторони-1.
За виконання частини функцій замовника будівництва Сторона-2 має отримати у власність частину об`єкта у вигляді окремих квартир та нежитлових приміщень об`єкта, згідно з Актом розподілу, який підписується сторонами після введення об`єкта в експлуатацію, у співвідношенні 80 % від загальної площі таких приміщень.
28.07.2016 міськрада прийняла рішення № 879/879 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.07.2007 № 79-6-00521, укладеного між міськрадою та ТОВ "Конкорд-К" на підставі рішення міськради від 15.03.2007 № 304/965.
Як убачається Із зазначеного рішення, його було прийнято міськрадою керуючись Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 9, 141 ЗК України, статтею 31 Закону України "Про оренду землі", статтею 188 ГК України та статтею 416 ЦК України, пунктами 8.4., 11.4. договору оренди та тим, що ТОВ "Конкорд-К" не виконало умов п. 8.4. договору оренди, а саме - не завершило забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектно-кошторисною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору оренди; земельна ділянка використовувалася не за цільовим призначенням, враховуючи численні звернення громадськості.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
4.3. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Оцінюючи доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд виходить з того, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).
Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Щодо визначення подібності правовідносин, то Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).
Верховний Суд зауважує, що постанова Вищого господарського суду України не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, тому суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на обґрунтування підстав касаційного оскарження на постанови Вищого господарського суду України у справах № 911/1461/16 (постанова від 14.03.2017), № 906/873/14 (постанова від 16.09.2015), № 17/5007/1093/12 (постанова від 20.05.2015), № 927/976/17 (постанова від 12.06.2018), № 5011-51/1150-2012 (постанова від 02.02.2013), № 910/1753/14 (постанова від 23.04.2015).
Щодо інших посилань у касаційній скарзі, то позивач не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права, а саме положення статей 15, 16 ЦК України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладено Верховним Судом України у справі № 6-32цс13 (постанова від 12.06.2013) та Верховним Судом у справах № 910/11511/18 (постанова від 14.05.2019), № 910/7164/19 (постанова від 28.05.2020).
Колегія суддів Касаційного господарського суду, проаналізувавши оскаржуване судове рішення та судові рішення Верховного Суду України та Верховного Суду, висновки з яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, зазначає таке.
Так, у справі № 6-32цс13 ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства енергопостачальної компанії "Чернігівобленерго", Публічного акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго", Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради, Комунального підприємства "ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, Комунального підприємства "ЖЕК-10" Чернігівської міської ради про здійснення перерахунку оплати за комунальні послуги.
Звертаючись до суду з позовом за захистом, позивачі посилалися на невизнання відповідачами їхнього права на перерахунок оплати за комунальні послуги у зв`язку з наявністю в них права на 50-відсоткову знижку.
Верховний Суд України, скасовуючи судове рішення у справі № 6-32цс13 та направляючи справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, зазначив, що правовий аналіз положень ЦК України, статті 44 Закону України "Про статус суддів" дозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачами спосіб захисту своїх прав, а саме їх права на 50-відсоткову знижку плати за займане ними та членами їхніх сімей житло та комунальні послуги, не суперечить положенням статті 16 ЦК України. Зокрема, частиною 2 зазначеної статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У справі № 910/11511/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та Фізичної особи-підприємця Овчаренка Віталія Юрійовича з позовом про визнання удаваним правочином договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.05.2018, укладеного відповідачами, встановивши, що насправді зазначені особи уклали не договір про надання правової допомоги, визначений пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а договір про надання послуг, передбачений статтею 901 ЦК України.
Позовна заява мотивована тим, що Фізична особа-підприємець Овчаренко Віталій Юрійович не є адвокатом, що здійснює діяльність індивідуально, наявність у нього статусу особи, що провадить незалежну професійну діяльність спростовується даними податкового обліку. Тому укладення сторонами спірного Договору порушує права Позивача, оскільки Відповідач-2 надає Відповідачу-1 в іншому провадженні підприємницькі послуги під виглядом адвокатських, заявляючи вимоги до Позивача про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.
Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд зазначив, що сама по собі вимога про визнання правочину удаваним спрямована на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору, зокрема, у випадку звернення з позовною вимогою про визнання правочину недійсним, а такий спір у цій справі відсутній, Верховний Суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав або законних інтересів не є ефективним, оскільки матиме наслідком лише те, що відносини сторін за таким правочином регулюватимуться правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, ці правила також застосовуватимуться при вирішенні спору за таким правочином чи стосовно нього.