ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 917/1936/19
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулось до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про визнання недійсним правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Розглядаючи заявлені вимоги, суди встановили, що відповідно до спірної заяви №10-75/16024 від 17.10.2019 АТ "Полтаваобленерго" зарахувало свою заборгованість перед КП ПОР "Полтававодоканал" за договорами про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення в сумі 43 749, 53 грн в рахунок часткового погашення заборгованості КП ПОР "Полтававодоканал" перед АТ "Полтаваобленерго" у розмірі 40 146 843, 84 грн, яка підлягає стягненню на підставі наказу господарського суду Полтавської області №917/2053/17 від 13.03.2018.
Не погоджуючись із проведенням ПАТ "Полтаваобленерго" вказаного зарахування, КП ПОР "Полтававодоканал" звернулося до суду з цим позовом.
Господарський суд Полтавської області (суддя Ореховська О.О.) дійшов висновку, що вчинення Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" заяви № 10-75/16024 від 17.10.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог суперечить імперативним положенням статей 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику", тому рішенням від 10.03.2020 позов задовольнив.
Суд апеляційної інстанції в постанові від 22.07.2020 висновок місцевого суду про поширення на спірні правовідносини Закону України "Про електроенергетику" спростував, однак, залишаючи рішення суду без змін, зазначив, що позов підлягає задоволенню, а спірна заява - визнанню недійсною - з огляду на наявність заперечень іншої сторони на зарахування, що виключає проведення зарахування у добровільному порядку.
Не погоджуючись з висновками судів обох інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі та прийняти нове рішення про відмову в позові.
За доводами скаржника, судами обох інстанцій неповно з`ясовано всі необхідні обставини справи, не враховано, що спірне зарахування відбулось з дотриманням всіх встановлених для такого способу припинення зобов`язання вимог, які містяться у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16, та висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, а саме, зараховані вимоги є зустрічними, однорідними, безспірними, строк їх виконання настав. Всупереч наведеній позиції суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність заперечень іншої сторони на проведення зарахування є самостійною достатньою підставою для визнання недійсною заяви про зарахування.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 01.09.2020 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 провадження за касаційної скаргою у даній справі зупинено до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11116/19.
Перевіривши після поновлення касаційного провадження правильність застосування судом апеляційної інстанції, а також місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права в межах заявлених скаржником доводів та вимог, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з урахуванням висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновків про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до частини 5 статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями статей 202 та 601 ЦК України правильно встановили, що спірна заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.
Як зазначила колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/2326/18.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в межах даної справи розглядається зарахування зустрічних однорідних вимог, одна з яких випливає із зобов`язання АТ "Полтаваобленерго" з оплати за водопостачання та водовідведення на загальну суму 43 749, 53 грн за серпень 2018 року відповідно до укладених договорів, а інша - із зобов`язань КП ПОР "Полтававодоканал" перед АТ "Полтаваобленерго" з часткового погашення пені за несвоєчасну оплату електричної енергії відповідно до рішення господарського суду Полтавської області від 15.02.2018 у справі №917/2053/17. Згідно із вказаним рішенням, з КП ПОР "Полтававодоканал" на користь ПАТ "Полтаваобленерго" стягнуто, зокрема, 1 900 196, 74 грн пені за несвоєчасну оплату електричної енергії.
Таким чином наявність заборгованості позивача та її розмір підтверджена рішенням суду, яке набрало законної сили, а свої заперечення проти зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача позивач обґрунтовував тим, що здійснення такого розрахунку суперечить Закону України "Про ринок електричної енергії", згідно з яким розрахунки між сторонами даної справи - учасниками ринку електричної енергії - в тому числі, і перерахування коштів за рішенням суду, мають проводитись виключно грошовими коштами, відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, проведення таких розрахунків.
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, зазначив, що наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування виключає проведення зарахування у добровільному порядку.
Однак як свідчить зміст постанови Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнила висновки Верховного Суду щодо застосування статті 601 ЦК України до подібних правовідносин, якими керувався суд апеляційної інстанції у даній справі, та зазначила, що за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог; наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.