ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/13730/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Керівника спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 (суддя Пукшин Л. Г.)
і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 (головуючий суддя Разіна Т. І., судді Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.)
у справі № 910/13730/19
за позовом заступника військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі 1) Кабінету Міністрів України і 2) Міністерства оборони України
до 1) Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Новатех"
про визнання недійсним договору
(у судовому засіданні взяли участь представники: прокурор Гавловська А. В., позивача 1 - Фартушна В. Л., позивача 2 - Тужиков М. А., відповідача 2 - Аракелян Р. Ф.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Заступник військового прокурора Центрального регіону України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (Позивач-1) та Міністерства оборони України (Позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Новатех" (Відповідач-1) та Державного підприємства "Управління капітального будівництва та інвестицій" (Відповідач-2) про визнання недійсним з моменту укладення Додаткового договору № 11/06/5 від 11.07.2006 про пайову (дольову) участь у будівництві на земельній ділянці в м. Києві по вул. Зоологічній 6 (вул. Дегтярівська, 11), укладеного на виконання договору № 11/06 від 11.07.2006 та Додаткової угоди № 2 від 21.04.2016 до вищевказаного Додаткового договору.
2. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурор зазначив, що вказані договори були укладені не уповноваженою особою, без погодження Кабінету Міністрів України та всупереч Земельному кодексу України, Цивільному кодексу України, Закону України "Про Збройні Сили України", Закону України "Про використання земель оборони" та Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України".
Короткий зміст судових рішень
3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020, позовну заяву Заступника військового прокурора Центрального регіону України залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої 1 статті 226 ГПК України.
4. Так, місцевим господарським судом, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, було встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують отримання прокурором письмової вказівки чи наказу Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника на представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України в даній справі.
5. Разом з тим, місцевий господарський суд відхилив наданий прокурором лист Заступника Генерального прокурора від 15.06.2020 № 15/3-14вих-20 із вказівкою на доручення Військовій прокуратурі Центрального регіону України пред`являти позов, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у цій справі, з огляду на ненадання прокурором таких доказів на момент пред`явлення позову.
6. Крім того, щодо представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази бездіяльності Міністерства оборони України щодо нездійснення чи неналежного здійснення ними захисту інтересів держави. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Військова прокуратура повідомила Позивача 2 про намір здійснювати заходи представницького характеру для захисту порушених інтересів держави лише 30.09.2019 листом №05/2-450вих19, тобто, у день звернення з позовом до суду. При цьому, не наводячи причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та за відсутності належного повідомлення Міністерства оборони України про встановлені порушення інтересів держави, які б підлягали усуненню з боку Позивача 2 в межах розумного строку.
7. При цьому, місцевим господарським судом було відхилено посилання прокурора про інформування Міністерства оборони України та Київського квартирного експлуатаційного управління про встановлені порушення інтересів держави листами від 10.05.2019 № 05/2-51вих19 та № 05/2-519вих19, оскільки зі змісту вказаних листів вбачається, що військовою прокуратурою не було повідомлено, зокрема, Міністерство оброни України про порушення інтересів держави, а виключно витребовувалась інформація з підтверджуючими документами стосовно земельної ділянки військового містечка № 31 гарнізону міста Києва, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна 6 (Дегтярівська 11).
8. Суд апеляційної інстанції із зазначеними висновками місцевого господарського суду погодився, зазначивши, що твердження апеляційної скарги їх не спростовують, а скаржником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження його правової позиції.
9. Таким чином, суди дійшли висновку, що вказані прокурором обставини пасивної поведінки Позивачів, без відповідних підтверджуючих доказів, не дають підстав для висновку про невиконання чи неналежне виконання Кабінетом Міністрів України та Міністерством оборони України своїх функцій відносно захисту інтересів держави, а відтак, прокурором в даному випадку не обґрунтовано підстав представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України в суді.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі № 910/13730/19, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)
11. Скаржник посилається на те, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 131-1 Конституції України) та порушенням норм процесуального права (статті 53 ГПК України).
12. Прокурор зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що в даному випадку звернення прокурора до суду спрямоване на захист інтересів держави, з огляду на невжиття Міністерством оборони України та Кабінетом Міністрів України жодних заходів спрямованих на захист інтересів держави, що в свою чергу узгоджується з приписами статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
13. При цьому прокурор зазначає, що прокуратурою під час виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" попередньо, до звернення до суду із даним позовом, на адресу Головної військової прокуратури листом від 27.09.2019 № 05/2-439вих-19 було направлено проєкти позовних заяв, в тому числі і у цій справі, для надання письмової вказівки або наказу про представництво Кабінету Міністрів України в суді. Вказані позовні заяви були погоджені заступником Генерального прокурора - Головним військовим прокурором, проте у зв`язку з ліквідацією Головної військової прокуратури оригінал відповідного листа не був отриманий прокуратурою регіону.
14. Також, військовою прокуратурою Центрального регіону повторно було направлено до Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора лист від 14.05.2020 № 05/2-121вих-20 щодо підтвердження повноважень військової прокуратури Центрального регіону України на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах. Так, у відповідь а вказаний лист, листом від 15.06.2020 № 15/3-14вих-20 заступником Генерального прокурора повторно надана письмова вказівка на здійснення представницьких повноважень в інтересах держави в собі Кабінету Міністрів України.
15. Крім цього, скаржник зазначає, що Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України не висловлювали жодних заперечень стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі зазначених органів, при цьому ані місцевий господарський суд, ані суд апеляційної інстанції не надали належної правової оцінки зазначеному.
16. Разом з тим, Прокурор зазначає, що з метою недопущення залишення інтересів держави в особі Міністерства оборони України незахищеними, підстави представництва інтересів в суді якого доведено прокурором, суд міг залишити без розгляду даний позов лише в частині вимог, пред`явлених в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, так само як і в аналогічних справах № 910/13726/19 та № 910/16254/19.
17. Таким чином скаржник стверджує, що надані прокурором до суду першої інстанції пояснення та докази, на підтвердження наявності правових підстав для здійснення захисту інтересів держави в суді у даній справі, узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.
Позиція інших учасників справи
18. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче підприємство "Новатех" (Відповідач 2) подало відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані ухвалу місцевого суду і постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. При цьому Відповідач 2 зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18
19. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
20. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
Щодо суті касаційної скарги
21. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
22. Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
23. Згідно з абзацами 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
24. Відповідно до абзаців 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
25. Одночасно згідно з положеннями частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
26. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
27. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
28. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
29. Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.