ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 911/1530/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест"
на рішення Господарського суду Київської області від 22.11.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест"
до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області
про визнання незаконним та скасування рішення щодо затвердження технічної документації із землеустрою.
У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Заворотнюк М. С. (адвокат), відповідача - Миколюк М. Д. (адвокат) та Сіленко А. М. (директор).
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ Інвест" (далі - ТОВ "ПГ Інвест") звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - сільрада) про:
- визнання незаконним та скасування рішення сільради від 05.04.2018 № 15 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (для розміщення багатоповерхового житлового комплексу із загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщеннями торгового, медичного та культурно-спортивного призначення) в с. Чайки, вул. Коцюбинського, 9, Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради" (далі - спірне рішення);
- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстрація плюс" (далі - КП "Реєстрація плюс") Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 46319712 від 05.04.2019, 10:14:02, щодо реєстрації за сільрадою права власності на земельну ділянку площею 3 га, кадастровий номер 3222485903:02:001:5623, РНОНМ - 1803561732224, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, адреса - Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Коцюбинського, земельна ділянка 9;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 31036612 від 05.04.2019, 10:10:17, здійснений Товкайло У. В., державним реєстратором КП "Реєстрація плюс", підстава виникнення: Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: 5245-VI, виданий 16.06.2013, видавник Верховна Рада України; рішення, серія та номер: 15, виданий 15.04.2018, видавник: сільрада;
- скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстрація плюс" Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 46321178 від 05.04.2019, 10:46:56, щодо реєстрації за сільрадою права власності на земельну ділянку площею 2,2974 га, кадастровий номер 3222485903:02:001:5622, РНОНМ - 1803644932224, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, адреса - Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Коцюбинського, земельна ділянка 9;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 31038048 від 05.04.2019, 10:45:39, здійснений Товкайло У. В., державним реєстратором КП "Реєстрація плюс", підстава виникнення: Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: 5245-VI, виданий 16.06.2013, видавник Верховна Рада України; рішення, серія та номер: 15, виданий 15.04.2018, видавник: сільрада;
- скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстрація плюс" Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 46318378 від 05.04.2019, 09:44:12, щодо реєстрації за сільрадою права власності на земельну ділянку площею 5,0852 га, кадастровий номер 3222485903:02:001:5623, РНОНМ - 180349963224, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, адреса - Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Коцюбинського, земельна ділянка 9;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 31035575 від 05.04.2019, 09:42:33, здійснений Товкайло У. В., державним реєстратором КП "Реєстрація плюс", підстава виникнення: Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: 5245-VI, виданий 16.06.2013, видавник Верховна Рада України; рішення, серія та номер: 15, виданий 15.04.2018, видавник: сільрада;
- скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстрація плюс" Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 46320402 від 05.04.2019, 10:29:07, щодо реєстрації за сільрадою права власності на земельну ділянку площею 2,4695 га, кадастровий номер 3222485900:03:004:5624, РНОНМ - 180359883224, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, адреса - Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Коцюбинського, земельна ділянка 9;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 31037236 від 05.04.2019, 10:27:33, здійснений Товкайло У. В., державним реєстратором КП "Реєстрація плюс", підстава виникнення: Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: 5245-VI, виданий 16.06.2013, видавник Верховна Рада України; рішення, серія та номер: 15, виданий 15.04.2018, видавник: сільрада;
- скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстрація плюс" Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 46319303 від 05.04.2019, 10:04:57, щодо реєстрації за сільрадою права власності на земельну ділянку площею 2,4041 га, кадастровий номер 3222485900:03:004:5625, РНОНМ - 180353653224, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, адреса - Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Коцюбинського, земельна ділянка 9;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 31036202 від 05.04.2019, 10:03:03, здійснений Товкайло У. В., державним реєстратором КП "Реєстрація плюс", підстава виникнення: Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: 5245-VI, виданий 16.06.2013, видавник Верховна Рада України; рішення, серія та номер: 15, виданий 15.04.2018, видавник: сільрада;
- скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстрація плюс" Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 46318964 від 05.04.2019, 09:57:20, щодо реєстрації за сільрадою права власності на земельну ділянку площею 6,5418 га, кадастровий номер 3222485900:03:004:5626, РНОНМ - 180351943224, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, адреса - Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Коцюбинського, земельна ділянка 9;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності: 31035891 від 05.04.2019, 09:55:49, здійснений Товкайло У. В., державним реєстратором КП "Реєстрація плюс", підстава виникнення: Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", серія та номер: 5245-VI, виданий 16.06.2013, видавник Верховна Рада України; рішення, серія та номер: 15, виданий 15.04.2018, видавник: сільрада.
1.2. Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що ТОВ "ПГ Інвест" як особа, яка на підставі договору оренди земельної ділянки, посвідченого 23.08.2006 Державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н. В. за реєстровим номером 1-2986 та із урахуванням змін, внесених договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченим 29.10.2013 державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіною Н. В. за реєстровим номером 1-2986 (далі - договір оренди земельної ділянки), є орендарем земельної ділянки загальною площею 21,7980 га, розташованої на території сільради, в межах населеного пункту с. Чайки, Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3222485903:02:001:0002.
Позивач зазначає, що після закінчення строку дії цього договору оренди земельної ділянки, він продовжив користування орендованою земельною ділянкою, і відповідач протягом одного місяця після закінчення дії договору не висунув жодних заперечень щодо його поновлення. У зв`язку з чим з огляду на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на думку ТОВ "ПГ Інвест", договір є поновленим автоматично, в силу закону. З урахуванням зауважень суду у справі № 911/3225/17 та після дотримання досудової процедури врегулювання переддоговірного спору, позивачем подано позов про спонукання відповідача до укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, розгляд якого наразі триває у справі № 911/952/19. Однак, не зважаючи на наявність достатніх підстав вважати договір оренди землі поновленим у зв`язку з продовженням орендарем користування земельною ділянкою, проти якого орендодавець не заперечував, та наявність невирішеного спору стосовно укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (спершу у справі № 911/3225/17, потім у справі № 911/952/19), відповідач 05.04.2018 прийняв спірне рішення, яке є протиправним і спрямованим на порушення та перешкоджання реалізації наявного у позивача права користування земельною ділянкою. Зокрема, під час перебування земельної ділянки в користуванні позивача відповідач спірним рішенням припинив існування об`єкта оренди, оскільки внаслідок поділу земельної ділянки загальною площею 21,7980 га утворились нові земельні ділянки і орендована позивачем земельна ділянка припинила існування.
Крім того, позивач має статус забудовника земельної ділянки і фактично продовжує володіти та користуватись спірною земельною ділянкою, наданою йому в оренду на підставі поновленого в силу закону договору оренди, щодо якого триває судовий спір, який не вирішено.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.11.2019 у справі № 911/1530/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Судові рішення аргументовані тим, що спірне рішення прийнято в межах наданої відповідачеві компетенції та визначеного законом порядку щодо розпорядження землями комунальної власності, зокрема шляхом затвердження технічної документації щодо поділу вже сформованої земельної ділянки без зміни її цільового призначення.
Крім того, суди зазначили, що спірне рішення було прийнято після вирішення спору між позивачем та відповідачем щодо поновлення дії договору, а саме, після прийняття Верховним Судом постанови від 13.02.2019 у справі № 911/3225/17 про відмову ТОВ "ПГ Інвест" у поновленні договору оренду земельної ділянки та реалізовано після скасування 01.04.2019 заходів забезпечення позову ухвалою Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/3225/17.
Отже, договір оренди земельної ділянки від 23.08.2006 втратив чинність у зв`язку із закінченням терміну дії, а не на підставі спірного рішення, не створює жодних правових наслідків для скаржника. Посилання останнього на те, що він до цього часу продовжує користуватися земельною ділянкою не доведено.
Таким чином, позивач на момент прийняття відповідачем спірного рішення не був орендарем спірної земельної ділянки, отже, рішення сільради Києво-Святошинського району Київської області від 05.04.2018 № 15 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (для розміщення багатоповерхового житлового комплексу із загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщеннями торгового, медичного та культурно-спортивного призначення) в с. Чайки, вул. Коцюбинського, 9, Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради" не порушує його права чи охоронювані законом інтереси.
Крім того, суди зауважили, що позивач пред`явив вимоги про скасування рішень державного реєстратора КП "Реєстрація плюс" Товкайло У. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номерів записів про право власності щодо кадастрових номерів: 3222485903:02:001:5623, 3222485900:03:004:5626, 3222485900:03:004:5625, 3222485900:03:004:5624, 3222485903:02:001:5622, 3222485903:02:001:5621 до особи, яка не приймала рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номерів записів про право власності.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Київської області від 22.11.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/1530/19, ТОВ "ПГ Інвест" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1, 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
3.3. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржником зазначено, що касаційна скарга подається з підстав неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у справі № 911/3225/17 (постанова від 13.02.2019) та у справі № 920/739/17 (постанова від 10.09.2018), а також без урахування практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Скаржник наголошує, що відповідно до практики ЄСПЛ за певних обставин "законне очікування" отримання активу може користуватися захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium, Gratzinger and Gratzingerova v. Czech Republic).
При цьому таке "законне очікування" може стосуватися і прав, що виникають у особи у зв`язку з укладенням договору оренди земельної ділянки. ЄСПЛ вважає договір оренди майновим інтересом, який підлягає захисту статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Скаржник наголошує, що у рішенні ЄСПЛ "Стрейч проти Об`єднаного Королівства" зазначено, що законне очікування заявника у зв`язку з майновими інтересами, наприклад, використання земельної ділянки та комерційна діяльність пов`язана з цим, мали достатньо важливе значення для того, щоб вважатися "майном" у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Скаржник зазначає, що у цій справі, позиція позивача та його "очікування" було "законним", адже сторонами у договорі оренди землі було обумовлено автоматичне продовження дії цього договору, а тому орендар мав цілком обґрунтоване очікування, що за умовами належного та своєчасного виконання умов договору, а також при настанні певних обставин, визначених договором, його право користування існуватиме надалі в обсязі, визначеному договором оренди землі. Тобто очікування орендаря мало реальний характер, заснований на погоджених ним істотних умовах підписаного договору оренди.
На думку скаржника, у цій справі відбулося непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном, а тому мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, укладаючи договір оренди земельної ділянки з пунктом про автоматичну пролонгацію цього договору, орендар планував та розраховував на автоматичне продовження терміну дії договору без будь-якого додаткового укладення правочинів, що є суттєвим обмеженням його права на майно, оскільки, як підтвердили подальші події, вимагає від нього не просто продовження користування, а вчинення додаткових юридичних дій - як-то отримання рішення суду щодо визнання додаткової угоди укладеною. Хоча сама по собі така додаткова угода не може жодним чином змінити умови договору оренди землі, вона не є підставою для його продовження.
Скаржник звертає увагу, що у даному випадку "очікування" носило не просто "законний", але й реальний характер, який позивач втілив у фінансових інвестиціях у об`єкт будівництва, а саме: інвестування коштів в інженерну інфраструктуру (водопостачання, водовідведення, каналізація, газопостачання, електропостачання); закладення будівництва школи та двох дитячих садочків; здійснення будівництва та повної комплектації 6 трансформаторних підстанцій загальною потужністю 8 МВт; облаштування дороги.
3.4. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржником зазначено, діюча практика щодо необхідності укладення додаткової угоди про продовження договору оренди, якщо останній було підписано до моменту внесення змін у положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" та такий договір оренди землі передбачав можливість автоматичного продовження строку дії, є такою, що порушує положення законодавства та міжнародних зобов`язань, зокрема, Конвенції. Усунення таких неправомірних обмежень права можливе лише за умови уточнення позиції Верховного Суду з огляду на часові рамки зміни чинного законодавства щодо регулювання питань автоматичного продовження дії договору оренди, тобто шляхом часткового відступу від діючої практики Верховного Суду.
3.5. Скаржник наголошує, що розподіл орендованої позивачем земельної ділянки проведено без урахування наявності зареєстрованих на праві власності об`єктів нерухомого майна за ТОВ "ПГ Інвест" на земельній ділянці.
3.6. Крім того, на думку скаржника, за наявності спору цивільно-правового характеру, в якому оскаржується законність рішення, на підставі якого було внесено записи до Державного реєстру прав і в якому також заявлено вимоги про скасування реєстраційних дій, проведених на підставі спірного рішення, державний реєстратор не повинен виступати як відповідач чи співвідповідач.
3.7. У відзиві на касаційну скаргу сільрада просить відмовити у її задоволенні, рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і прийнятими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3.8. Крім цього, під час розгляду справи у суді касаційної інстанції, ураховуючи рішенням Борщагівської сільської ради Бучанського Бучанського району Київської області 2 сесія VIIІ скликання від 10.12.2020 № 6-2-VIII та відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Верховний Суд, замінив найменування відповідача - Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області на Борщагівську сільську раду Бучанського району Київської області (далі - сільрада).
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
4.2. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 23.08.2006 між сільрадою та Українським консорціумом "Екосорб" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір).
За умовами договору орендодавець згідно з рішенням 3 сесії 5 скликання сільради від 27.07.2006 за № 9 зобов`язаний надати в оренду, а орендар - прийняти в строкове платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 21,7980 га (сільськогосподарські землі: рілля - 18,8980 га, ліси та інші лісовкриті площі: лісосмуги - 1,8000 га, забудовані землі: під одно-та двоповерховими будівлями - 0,7000 га, під дорогами - 0,3000 га, для водо забезпечення - 0,1000 га), розташовану на території сільради, в межах населеного пункту села Чайки, Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки 3222485903:02:001:0002. Договір зареєстровано Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 01.02.2007 № 499.
Відповідно до пункту 1.2. договору зазначена земельна ділянка надається в оренду із земель запасу для розміщення багатоповерхового житлового комплексу з загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщеннями торгового, медичного та культурно-спортивного призначення.
Строк дії договору - 10 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації (пункт 1.5. договору).
Як убачається з матеріалів справи, 29.10.2013 між сільрадою (орендодавець), Українським консорціумом "Екосорб" (первісний орендар) та ТОВ "ПГ Інвест" (орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (далі - договір від 29.10.2013).
Відповідно до умов зазначеного вище договору від 29.10.2013 сторони домовились замінити первісного орендаря земельної ділянки на нового орендаря.
У подальшому рішенням 13 сесії VII скликання 3 пленарного засідання сільрадою № 15 від 05.04.2018 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (для розміщення багатоповерхового житлового комплексу з загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщенням торгового, медичного та культурно-спортивного призначення) в с. Чайки, вул. Коцюбинського, 9 Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності сільради загальною площею - 21,7980 га (для розміщення багатоповерхового житлового комплексу з загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщенням торгового, медичного та культурно-спортивного призначення) розташованої за адресою: вул. Коцюбинського, 9, с. Чайки, Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (кадастрові номери 3222485903:02:001:5623, 3222485900:03:004:5626, 3222485900:03:004:5625, 3222485900:03:004:5624, 3222485903:02:001:5622, 3222485903:02:001:5621), сільраді зареєструвати право власності на земельні ділянки в порядку, визначеному чинним законодавством.
Так, 05.04.2019 державним реєстратором КП "Реєстрація плюс" Товкало У. В. було проведено державну реєстрацію прав власності на земельні ділянки, які було утворено внаслідок поділу земельної ділянки, орендованої відповідачем на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.08.2013, а саме:
- земельної ділянки із кадастровим номером 3222485903:02:001:5621, площею 3 га;
- земельної ділянки із кадастровим номером 3222485903:02:001:5622, площею 2,2974 га;
- земельної ділянки із кадастровим номером 3222485903:02:001:5623, площею 5,0852 га;
- земельної ділянки із кадастровим номером 3222485903:03:004:5624, площею 2,4695 га;
- земельної ділянки із кадастровим номером 3222485903:03:004:5625, площею 2,4695 га;
- земельної ділянки із кадастровим номером 3222485903:02:004:5626, площею 2,4695 га.
Підставою для державної реєстрації зазначених земельних ділянок стало рішення сільради від 05.04.2018 № 15.
Прийняття вищенаведеного рішення 13 сесії VII скликання 3 пленарного засідання сільрадою від 05.04.2018 № 15 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (для розміщення багатоповерхового житлового комплексу з загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщенням торгового, медичного та культурно-спортивного призначення) в с. Чайки, вул. Коцюбинського, 9 Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради" та подальша його реалізація шляхом проведення державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, які були утворені внаслідок поділу спірної земельної ділянки стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом у цій справі.
4.3. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
Таким чином, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес" як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовленого загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкованого у суб`єктивному праві простого легітимного дозволу, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Як свідчать матеріали справи, звертаючись до суду з позовом у цій справі на обґрунтування своїх порушених прав та законних інтересів ухваленням спірного рішення та здійсненням спірної державної реєстрації, позивач посилався на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" згідно з якою, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди землі і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору оренди протягом місяця після його закінчення, договір є поновленим автоматично, в силу закону, а орендар з метою приведення правовідносин оренди у відповідність до вимог чинного законодавства має право звернутися із вимогою до орендодавця про укладення угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.