ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 876/72/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Жукова С.В., Огородніка К.М.
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представника АТ КБ "Приватбанк" - адвоката Колодочки П. О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2020
у справі № 876/72/20
за заявою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 09.07.2020
у третейській справі № 51/2020
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ"
про стягнення 153 317,00 грн, -
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2020 року АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 09.07.2020 у третейській справі № 51/2020.
В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач добровільно не виконує рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 09.07.2020 у третейській справі № 51/2020, яким з ТОВ "ЛПГ" на користь АТ КБ "Приватбанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 28.03.2016 в розмірі 153 317 грн, а також третейський збір за подання позовної заяви у розмірі 4 000 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №876/72/20 (суддя Іванов О. Г.) відмовлено у задоволенні заяви АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 09.07.2020 у третейській справі № 51/2020.
Ухвала мотивована тим, що справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду, у зв`язку з тим, що наявний у матеріалах справи витяг з "Умов та правил надання банківських послуг", в яких міститься третейське застереження, не може вважатись частиною укладеного між сторонами договору, оскільки АТ КБ "Приватбанк" не довело, що саме ці "Умови та правила надання банківських послуг" відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до "Умов та правил надання банківських послуг", а також те, що вказаний документ взагалі містив умови, зокрема, й щодо третейського застереження.
АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №876/72/20 та постановити нову, якою заяву АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 09.07.2020 у третейській справі №51/2020 задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, оскільки Центральний апеляційний господарський суд всупереч вимогам ст. 56 Закону України "Про третейські суди" та ст. 355 ГПК України фактично здійснив оцінку законності та обґрунтованості рішення третейського суду.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що підписавши заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 28.03.2016 ТОВ "ЛПГ" погодилось із запропонованими банком "Умовами та правилами надання банківських послуг", що розміщені на сайті банку.
Крім того, АТ КБ "Приватбанк" посилається на те, що, на його думку, Центральний апеляційний господарський суд грубо порушив принципи змагальності сторін, об`єктивності та неупередженості суду, спростувавши доводи позивача за відсутності обґрунтованих заперечень відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" у справі № 876/72/20 визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Жуков С.В., Огороднік К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 13.01.2021.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2021 у справі № 876/72/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" та призначено розгляд справи на 17.02.2021 на 10 год. 15 хв.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника АТ КБ "Приватбанк", перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 55 Закону України "Про третейські суди" визначено, що рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
За змістом ч. 1 ст. 56 Закону України "Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Норма аналогічного змісту визначена і в ч. 6 ст. 56 Закону України "Про третейські суди".
Отже, при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про третейські суди" , третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 4- 6 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
Пунктом п. 2 ч. 4 ст. 353 ГПК України передбачено, що оригінал третейської угоди або належним чином завірена її копія додається до заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду.