ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 912/1215/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О. О. Мамалуй- головуючий, Л. В. Стратієнко, В. І. Студенець
за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020
у складі колегії суддів: О. Г. Іванов - головуючий, М. О. Дармін, С. Г. Антонік
та на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2020
суддя: Н. М. Коваленко
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до комунального підприємства "Теплоенергетик"
про стягнення 67 088 481, 02 грн
за участю представників учасників:
позивача: П. В. Литвин,
відповідача: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик", відповідач) боргу в розмірі 67 088 481, 02 грн, у тому числі: основний борг - 54 058 485,61 грн, пеня - 4 586 502,90 грн, 3% річних - 2 861 456,09 грн, інфляційні втрати - 5 582 036,42 грн.
Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.08.2020 у справі №912/1215/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з КП "Теплоенергетик" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 64 718 953,34 грн, з яких: 54 058 485,61 грн основного боргу, 2 293 251,45 грн пені, 2 839 594,10 грн 3% річних та 5 527 622,18 грн інфляційних втрат. Здійснено розподіл судових витрат. В решті позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Суди, відмовляючи частково позивачеві у стягненні 3% річних та інфляційних, посилаються на Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.
Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі ст. ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, враховуючи інтереси сторін, їх майновий стан та компенсацію втрат від інфляції і стягнення річних, зменшив пеню на 50%.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні з відповідача 2 369 527,68 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
З касаційної скарги вбачається, що вона подана на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3095/18, в постановах Верховного Суду у справах № 910/3657/18, №916/2286/18, №925/74/19, №902/517/18 (щодо застосування порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету), № 908/1453/14 (щодо підстав для зменшення пені).
4. Позиції інших учасників справи
Відзиву чи заперечень від відповідача на касаційну скаргу не надійшло.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
18 вересня 2017 року між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ДП "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (споживач) укладено договір № 5125/1718-ТЕ-18 постачання природного газу (договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Згідно з п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У пункті п. 8.2 договору встановлено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20.
Відповідно до п. 8.3. договору, з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
Пунктом 10.3. договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.
Згідно з п. 11.3. договору сторони погодили такий порядок внесення змін до договору:
1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;
2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору;
3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;
4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
У подальшому, сторонами внесено зміни до договору, шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 15.01.2018, та викладено в новій редакції:
- абзац третій п. 6.1. розд. 6 договору: "Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.";
- пункт 8.2 договору: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256";
- пункт 8.3 договору: "Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором".
01 квітня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою доповнено новим абзацом п. 2.1 розд. 2: "Постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 3000 тис.куб. метрів; викладено розділ 12 "Строк дії договору" в новій редакції: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 по 31 травня 2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
На виконання умов договору позивач передав у власність ДП "Кіровоградтепло" природний газ на загальну суму 90 337 391,79 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
18 жовтня 2019 року між АТ "НАК "Нафтогаз", ДП "Кіровоградтепло" (первісний боржник) та КП "Теплоенергетик" (новий боржник) укладено договір про переведення боргу №1718/6241/19 (договір переведення), відповідно до п. 1.1 якого первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед позивачем за договором постачання природного газу від 18.09.2017 №5125/1718-ТЕ-18 (зобов`язання), а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника та замінює первісного боржника у зобов`язанні.
Згідно з п. 2.1 договору переведення сума боргу станом на момент укладання договору дорівнює 54 058 485,61 грн.
У пункті 3.1 договору переведення сторони погодили, що за цим договором до нового боржника переходять обов`язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 ст. 2 цього договору, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов`язань за договором постачання природного газу від 18.09.2017 №5125/1718-ТЕ-18.
Оскільки оплату за посталений природний газ було здійснено частково, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З тексту касаційної скарги вбачається, що позивач оскаржує судові рішення в частині відмови у стягненні з відповідача 2 369 527,68 грн, з яких: 2 293 251,45 грн - пені, 21 861,99 грн - 3% річних, 54 414,24 грн інфляційних втрат.
Верховний Суд переглядає судові рішення у даній справі в частині відмови у стягненні з відповідача суми 2 369 527,68 грн.
З касаційної скарги вбачається, що вона подана на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач вказує на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3095/18, в постановах Верховного Суду у справах № 910/3657/18, №916/2286/18, №925/74/19, №902/517/18 (щодо застосування порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету), № 908/1453/14 (щодо підстав для зменшення пені).
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України ( далі- ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем порушено умови договору постачання природного газу в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, суд визнав правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача: 54 058 485,61 грн - основного боргу, 2 839 594,10 грн - 3% річних та 5 527 622,18 грн - інфляційних втрат.
Суд першої інстанції, за клопотанням відповідача, зменшивши розмір пені до 50%, стягнув з відповідача 2 293 251,45 грн пені.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містяться переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд констатує, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.