ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15809/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" та Швеця Олександра Павловича
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Ващенко Т.М.)
від 16.06.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Куксов В.В.; судді: Іоннікова І.А., Яковлєв М.Л.)
від 01.12.2020
у справі № 910/15809/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Швець Олександр Павлович
про визнання недійсними договорів позики, іпотеки, скасування записів,
за участю представників учасників справи:
позивача - Гаврилова І.А., Кохановський В.В.
відповідача - Некрасов О.С.
третя особа - Мостовий О.В.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Берізка" (далі - ТОВ "Берізка") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" (далі - ТОВ "Флет Мейкер") про:
- визнання недійсним з моменту укладення договору позики від 22.04.2019, підписаного між позивачем та відповідачем;
- визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки, підписаного 26.04.2019 між позивачем та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрований в реєстрі за № 2006;
- скасування запису про іпотеку №31378800, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682745 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, будинок 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000;
- скасування запису про іпотеку №31378852, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682826 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень № 11, 12 (літера "А" загальною площею 443,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, будинок 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000;
- скасування запису про обтяження №31378889, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682869 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, будинок 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000;
- скасування запису про обтяження №31378910, вчиненого на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682908 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень № 11, 12 (літера "А" загальною площею 443,7 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, будинок 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи частини другої статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/15809/19 позов задоволено повністю. Суд визнав недійсним договір позики, укладений 22.04.2019 між ТОВ "Берізка" та ТОВ "Флет Мейкер", визнав недійсним договір іпотеки, укладений 26.04.2019 між ТОВ "Берізка" та ТОВ "Флет Мейкер", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О., зареєстрований в реєстрі за №2006; скасував запис про іпотеку №31378800, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682745 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000); скасував запис про іпотеку №31378852, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682826 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень № 11, 12 (літера "А", загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд.7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000); скасував запис про обтяження №31378889, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682869 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000); скасував запис про обтяження №31378910, вчинений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 46682908 від 26.04.2019 стосовно об`єкта нерухомого майна: група нежитлових приміщень № 11, 12 (літера "А", загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000).
2.2. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, встановивши, що ціна договору позики, укладеного між сторонами 22.04.2019 перевищує 50 відсотків вартості чистих активів ТОВ "Берізка" станом на кінець попереднього кварталу, виходив з того, що в силу частини другої статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" договір позики, предметом якого є надання ТОВ "Берізка" позики в розмірі 12 000 000,00 грн мало бути укладено виключно за наявності рішення загальних зборів про надання згоди на його вчинення. Проте, вказаного рішення загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" не приймалось.
При цьому суд першої інстанції прийнято до уваги, що станом на момент укладання оспорюваного правочину позики чинною була редакція статуту ТОВ "Берізка", що затверджена протоколом №38 від 23.12.2013 загальних зборів учасників, пунктом 10.12 якого передбачено, що директор товариства без довіреності діє від імені товариства, укладає будь-які угоди та інші юридичні акти, видає довіреності, представляє інтереси товариства у відносинах з вітчизняними та іноземними юридичними та фізичними особами. З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов висновку, що фактично норма статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" не нівелює повноважень директора, що визначені статутом товариства, а вказує на визначення Законом додаткових вимог до порядку вчинення правочину якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 у справі №910/15809/19 залишено без змін.
2.4. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №910/15809/19, ТОВ "Флет Мейкер" подало касаційну скаргу, якою просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
3.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження визначено, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №906/469/17, від 03.10.2019 у справі №922/109/19, від 24.12.2019 у справі №910/12786/18, від 16.07.2020 у справі №923/831/18, від 12.12.2019 у справі №916/40/19, від 01.04.2020 у справі №669/794/17, від 27.03.2020 у справі №669/781/17 (щодо застосування частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України); у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №922/3010/18, від 18.06.2020 у справі №922/298/19, від 15.01.2020 у справі №910/3648/19, від 10.06.2020 у справі №922/2200/19 (щодо застосування частини другої статті 44 та пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"); у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №916/40/19 (щодо застосування статей 76, 77, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України).
3.5. Крім того, зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки тому, що ТОВ "Флет Мейкер" як стороною договору позики від 22.04.2019 повністю та належним чином виконано його умови, а саме переказано на рахунок позивача всю суму позики.
3.6. Також посилається на те, що судами попередніх інстанцій в порушення статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України не враховано та не надано належної оцінки поданому третьою особою висновку експертів від 25.05.2020 №1-25/05.
3.7. Також не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 у справі №910/15809/19, касаційну скаргу подав Швець Олександр Павлович, якою просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
3.8. Підставою касаційного оскарження Швець Олександр Павлович визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.9. Швець Олександр Павлович посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, від 14.11.2018 у справі №906/469/17, від 03.10.2019 у справі №922/109/19, від 24.12.2019 у справі №910/12786/18, від 16.07.2020 у справі №923/831/18, від 13.03.2017 у справі №760/8121/16-ц, від 23.09.2020 у справі №520/4370/15-ц, від 01.04.2020 у справі №669/794/17, від 27.03.2020 у справі №669/781/17 (щодо застосування частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України); у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №916/40/19 (щодо застосування статей 76, 77, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України).
3.10. Пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено в якості підстави касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.11. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
При цьому посилається на постанови Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14, від 03.09.2019 у справі № 920/65/18, від 20.08.2019 у справі №924/147/16, від 27.11.2018 у справі № 920/65/18, що стосуються питання виходу учасника з товариства та виплати такому учаснику вартості належної йому частки
3.12. Крім того, зазначає, що судами попередніх інстанцій в порушення статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України, не враховано та не надано належної оцінки поданому Швецем О.П. висновку судових експертів від 25.05.2020 №1-25/05, складеному за результатами проведення комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи судовими експертами ТОВ "Український центр судових експертиз", відповідно до висновків якого вартість чистих активів ТОВ "Берізка" станом на 31.03.2019 складає 41 422 900,00 грн, що більш ніж утричі перевищує предмет оспорюваного договору позики від 22.04.2019 (12 000 000,00 грн) та є безумовним свідченням того, що договір позики не підпадає під умови частини другої статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", станом на момент виникнення спірних правовідносин.
3.13. Посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання Швеця О.П. про витребування оригіналу письмового доказу, а саме: спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ "Берізка" (баланс) станом на 31.03.2019.
3.14. Також вважає, що суди не перевірили та не надали належної оцінки тому факту, що ТОВ "Флет Мейкер" як добросовісний контрагент (позикодавець) не знало та, проявивши розумну обачність не могло дізнатися, що директор ТОВ "Берізка" начебто не мав повноважень на одноосібне укладення від імені ТОВ "Берізка" оспорюваного договору позики.
3.15. У доповненнях до касаційної скарги, поданих у відповідності з положеннями частин першої та другої статті 298 Господарського процесуального кодексу України з клопотанням про визнання поважними причини пропуску строку на подання доповнень до касаційної скарги, ТОВ "Флет Мейкер" посилається на постанову Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №905/173/20 як на підставу неправильного застосування судами попередніх інстанцій у даній справі норм пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
3.16. У відзивах на касаційні скарги ТОВ "Берізка" проти вимог касаційних скарг ТОВ "Флет Мейкер" та Швеця Олександра Павловича заперечує та просить судові рішення залишити без змін.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Між ТОВ "Флет Мейкер" (позикодавець) та ТОВ "Берізка" (позичальник) 22.04.2019 було укладено договір позики, згідно з пунктом 1 якого позичальник позичає у позикодавця 12 000 000,00 грн.
Згідно із пунктом 2 договору позики від 22.04.2019 договір не передбачає нарахування процентів або надання будь-яких компенсацій як сплати за використання позики.
Пунктом 3 договору позики від 22.04.2019 передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути всю суму позики в строк до 22.10.2019 включно.
Договір вважається укладеним з моменту переказу позикодавцем грошей та діє до повного виконання зобов`язань за цим договором (пункт 4 договору позики).
Договір зі сторони позичальника підписано директором Швець Олександром Павловичем, а зі сторони позикодавця - керівником товариства Алієвим Ялчин Магомед Огли.
В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань за договором позики від 22.04.2019, між ТОВ "Флет Мейкер" (іпотекодержатель) та ТОВ "Берізка" (іпотекодавець) 26.04.2019 укладено договір іпотеки, за умовами пункту 1.1. якого іпотекодавець, з метою забезпечення повного виконання зобов`язання, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених в цьому договорі, нерухоме майно, зазначене в пункті 2 цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору від 26.04.2019 іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Берізка" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер", що виникає з договору позики від 22.04.2019 з відповідними змінами та доповнення до нього, а саме зобов`язання іпотекодавця повернути іпотекодержателю позику в сумі 12 000 000,00 грн (основне зобов`язання) до 03.06.2019 включно або в інший строк, визначений сторонами.
За умовами договору іпотеки від 26.04.2019 предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: група нежитлових приміщень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 (літера "А" загальною площею 360,3 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820659080000); група нежитлових приміщень №№ 11, 12 (літера "А", загальною площею 443,7 кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 7, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1820678280000).
Пунктом 2.4 договору іпотеки унормовано, що за погодженням сторін на момент укладання цього договору вартість предмету іпотеки складає 3 300 000 грн.
Згідно із пунктом 3.1 договору іпотеки предмет іпотеки залишається у володінні і користуванні іпотекодавця протягом всього строку дії цього договору. Право іпотекодавця володіти та користуватись предметом іпотеки протягом всього строку дії цього договору охоплює всі дії, спрямовані на використання предмету іпотеки відповідно до його цільового призначення, з урахуванням обмежень та заборон, встановлених цим договором та/або чинним законодавством України.
Пунктом 6 договору контрагентами було погоджено порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки.
Цей договір, за умовами його підписання сторонами, набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання основного зобов`язання. Сторони дійшли згоди про те, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору на предмет іпотеки, на підставі відповідного повідомлення іпотекодержателя відповідному нотаріусу, накладається заборона на відчуження, а іпотека (обтяження іпотекою) предмету іпотеки підлягає державній реєстрації, в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 7.6 договору іпотеки від 26.04.2019).
Договір іпотеки від 26.04.2019 зі сторони іпотекодавця підписано директором - Швець Олександром Павловичем, а збоку іпотекодержателя також керівником товариства - Алієвим Ялчин Магомед Огли . Одночасно, означений правочин посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрований в реєстрі за №2006.
Відповідно до інформаційної довідки від 17874196 від 27.08.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі договору іпотеки від 26.04.2019 було внесено записи про іпотеку та про обтяження.
Згідно платіжних доручень № 1 від 22.04.2019, № 2 від 25.04.2019, № 3 від 26.04.2019, № 4 від 02.05.2019 позикодавцем було перераховано на рахунок позичальника суму позики.
Обґрунтовуючи позовні вимоги та наявність підстав для визнання недійсним договору позики позивач посилається на те, що у директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Берізка" були відсутні достатні повноваження на укладання вказаного правочину, оскільки згідно з частиною другою статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників, тоді як у даному випадку відповідного рішення вищим органом управління позичальника не приймалось та відповідно повноважень на укладання такого правочину виконавчому органу товариства надано не було. Одночасно, недійсність договору іпотеки зумовлюється наявністю підстав для визнання недійсним основного зобов`язання.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Підставою касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Флет Мейкер" зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №906/469/17, від 03.10.2019 у справі №922/109/19, від 24.12.2019 у справі №910/12786/18, від 16.07.2020 у справі №923/831/18, від 12.12.2019 у справі №916/40/19, від 01.04.2020 у справі №669/794/17, від 27.03.2020 у справі №669/781/17 (щодо застосування частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України); у постановах Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №922/3010/18, від 18.06.2020 у справі №922/298/19, від 15.01.2020 у справі №910/3648/19, від 10.06.2020 у справі №922/2200/19, від 18.06.2020 у справі №922/298/19 (щодо застосування частини другої статті 44 та пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"); у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №916/40/19 (щодо застосування статей 76, 77, 78, 86 Господарського процесуального кодексу України).
У контексті статті 287 господарського процесуального кодексу України для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб`єкт, об`єкт та зміст (взаємні права та обов`язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).
5.3. Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.
5.4. У справі, що переглядається, предметом спору є матеріально-правова вимога про визнання недійсним договору позики та укладеного на його забезпечення договору іпотеки, а також похідні від зазначених вимог вимоги про скасування записів про іпотеку та про обтяження стосовно об`єктів нерухомого майна. Матеріально-правовою підставою позову визначено частину другу статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у директора ТОВ "Берізка" були відсутні достатні повноваження на укладення вказаного правочину, оскільки відповідно до частини другої статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників, тоді як в даному випадку відповідного рішення вищим органом управління не приймалося та, відповідно, повноважень на укладання такого правочину виконавчому органу товариства надано не було. Недійсність договору іпотеки зумовлюється наявністю підстав для визнання недійсним основного зобов`язання.
5.5. ТОВ "Флет Мейкер" вважає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не було враховано висновки щодо застосування частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №906/469/17, від 03.10.2019 у справі №922/109/19, від 24.12.2019 у справі №910/12786/18, від 16.07.2020 у справі №923/831/18, від 12.12.2019 у справі №916/40/19, від 01.04.2020 у справі №669/794/17, від 27.03.2020 у справі №669/781/17.
У справі №906/469/17 позивач "Мереф`янський міський ринок" Підприємства Харківської облспоживспілки звернувся з позовом до ТОВ "Мереф`янський технікс плюс" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та земельної ділянки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що волевиявлення позивача як учасника оспорюваних правочинів не було вільним, оскільки засновники (учасники) позивача не надавали своєї згоди на продаж нерухомого майна та земельної ділянки на користь ТОВ "Мереф`янський технікс плюс". Зазначене підтверджується тим, що рішення загальних зборів учасників Підприємства від 25.04.2012, яке оформлене протоколом та на підставі якого директор позивача ОСОБА_3 укладав оспорювані договори від імені позивача, визнано недійсним у судовому порядку. Таким чином, виконавчий орган позивача при укладенні оспорюваних правочинів не мав необхідного обсягу цивільної правоздатності, що є підставою для визнання таких договорів недійсними. Водночас Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що: суди не досліджували питання та не встановлювали обставин наявності чи відсутності у позивача порушеного права чи інтересу в результаті укладення спірних правочинів; судами не досліджувалися та не встановлювалися обставини щодо того, чи знав відповідач або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не міг не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу позивача; не досліджувалося питання щодо наявності чи відсутності подальшого схвалення правочинів позивачем.
У справі № 910/12786/18 за позовом Колективного підприємства Санаторій "Перемога" до Київської обласної ради про визнання договорів дарування недійсними, позовні вимоги обґрунтовані тим, що директор КП Санаторій "Перемога" при укладанні спірних договорів дарування від 13.01.2012, зареєстрованих в реєстрі за № 47, № 49, № 51, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності та діяв всупереч інтересам КП Санаторій "Перемога", перевищуючи свої повноваження. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019, у задоволенні позову відмовлено. При ухваленні рішень зі справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її виконавчого органу, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладеними цим органом від імені юридичної особи з третіми особами. Аргументуючи свої рішення суди зазначили, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці третьої особи несе юридична особа. При цьому суди також встановили наступне схвалення правочину. Верховний Суд погодився із зазначеними висновками.