ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 910/17660/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",
представник позивача - Качкурова С.В., адвокат (довіреність від 05.10.2020 № 05/10/20-04),
відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс",
представник відповідача - Бойков О.С., адвокат (довіреність від 08.01.2020 б/н),
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",
на рішення господарського суду міста Києва від 02.06.2020 (головуючий суддя Котков О.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 (головуючий Пашкіна С.А., судді: Мартюк А.І. і Зубець Л.П.)
у справі № 910/17660/19
за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - Підприємство)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" (далі - Товариство)
про стягнення коштів.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Підприємство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії від 13.04.2012 № 8363081 (далі - Договір) у розмірі 2 221 555,44 грн, з яких: основний борг - 1 575 859,99 грн, інфляційні втрати - 496 212,95 грн та 3% річних - 149 482, 49 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство належним чином не виконало зобов`язання за Договором в частині оплати отриманої теплової енергії.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.06.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні та Підприємством не надані належні докази, які підтверджують облік спожитої Товариством теплової енергії, а також її вартість.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків), посилаючись на порушення судами норм процесуального права та на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах і те, що судами оскаржувані рішення прийняті без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, неправильно застосував норми матеріального права у подібних правовідносинах, у яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 19 Закону України "Про теплопостачання", пункту 40 Правил користування тепловою енергією, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 542-514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах;
- в оскаржуваних рішеннях суди не врахували висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20 щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у подібних правовідносинах;
- суди не надали належної правової оцінки наданим Підприємством доказам.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 13.04.2012 публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Товариством (споживач) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов`язався протягом строку дії Договору забезпечити безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв) постачання теплової енергії належної якості на межу продажу (для потреб опалення та гарячого водопостачання) згідно з параметрами, визначеними у додатку № 1 до Договору, а споживач зобов`язався отримувати та оплачувати її вартість відповідно до умов Договору.
11.10.2018 публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - кредитор) та Підприємством (далі - новий кредитор) укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії; далі - Договір цесії), відповідно до умов якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії [основний борг, у тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)] як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення Договору цесії та коригувань платежів.
Згідно з пунктом 1.2 Договору цесії перелік договорів (основних рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за Договором цесії, зазначається в додатку № 1 до договору цесії. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до Договору цесії.
Пунктом 1.3 Договору цесії передбачено, що з укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору цесії та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення договору цесії, у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені в додатку № 1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором.
Відповідно до пункту 2.1 Договору цесії в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497 554 936,91 грн, новий кредитор прийняв 497 554 936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 зі справи № 910/7807/18.
Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 Договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).
Пунктом 5.1 Договору цесії передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін та діє до повного виконання кредитором та новим кредитором своїх зобов`язань за цим договором цесії.
Відповідно до додатку № 1 до Договору цесії Підприємство прийняло право вимоги до Товариства в частині заборгованості у розмірі 1 575 859,99 грн.
Листом від 08.04.2019 № 1/5-8363081 Підприємство повідомило Товариство про відступлення права вимоги та просило сплатити борг у сумі 1 575 859,99 грн.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що згідно з частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частинами першою і другою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною першою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Судами встановлено, що на підставі Договору цесії Підприємство отримало від публічного акціонерного товариства "Київенерго" право вимоги до Товариства в частині заборгованості у розмірі 1 575 859,99 грн.
На підтвердження постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної Товариству теплової енергії ПАТ "Київенерго" у матеріалах справи міститься надані Підприємством такі докази: Договір; корінці нарядів на включення та відключення об`єктів теплоспоживання за спірний період, складені ПАТ "Київенерго"; відомості обліку споживання теплової енергії; облікові картки помісячно, які є паперовим відображенням програмного комплексу - інформаційна система "УНІВАН-ТЕРМІНАЛ- Київ Debet", яка була передана ПАТ "Київенерго" до Підприємства на виконання умов Договору цесії відповідно до акта приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білігінгових систем ПК "БІТЕК" та "УНІВАН-ТЕРМІНАЛ" (інформація щодо постачання теплової енергії за Договором вносилась ПАТ "Київенерго" до вказаної інформаційної системи на підставі даних приладів обліку теплової енергії та теплового навантаження відповідно до пункту 4.1 Договору).
При цьому суди дійшли висновку, що у матеріалах справи відсутні та Підприємством не надані належні докази, які підтверджують облік спожитої Товариством теплової енергії, а також її вартість.
Отже у зв`язку з відсутністю первинних документів, складених ПАТ "Київенерго", суди зазначив про те, що встановити кількість спожитої Товариством теплової енергії та її вартість, і, відповідно, наявність у Товариства боргу в сумі заявленій Підприємством є неможливим, тому відмовили у задоволенні позовних вимог, з підстав недоведеності та необґрунтованості порушення Товариством прав Підприємства.
Однак Касаційний господарський суд не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки укладений правочин щодо купівлі-продажу теплової енергії за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Пунктом 2 частини першої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.