ХВАЛА
17 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 800/400/16
Провадження № 11-46заі21
Суддя Великої Палати Верховного Суду Гриців М. І. перевірив апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє через адвоката Слєпуху Олену Сергіївну, про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2021 року в адміністративній справі за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Громадської організації "Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів", ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 до Верховної Ради України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Український інститут національної пам`яті, Кіровоградська міська рада, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, про визнання незаконною та нечинною Постанови Верховної Ради України від 14 липня 2016 року № 1468-VIII "Про приведення назви міста Кіровоград Кіровоградської області у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", і
ВСТАНОВИВ:
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Верховної Ради України, у якому просила визнати незаконною та нечинною постанову Верховної Ради України "Про приведення назви міста Кіровоград Кіровоградської області у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" від 14 липня 2016 року № 1468-VIII.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 липня 2016 року відкрив провадження у справі.
Цей же суд ухвалою від 10 листопада 2016 року об`єднав адміністративну справу № П/800/400/16 за позовною заявою ОСОБА_2 з адміністративними справами: № П/800/404/16 за позовною заявою ОСОБА_9 ; № П/800/420/16 за позовною заявою ОСОБА_6 ; № П/800/427/16 за позовною заявою громадської організації "Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів"; № П/800/433/16 за позовною заявою ОСОБА_11 ; № П/800/434/16 за позовною заявою ОСОБА_10 ; № П/800/435/16 (№ П/800/453/16) за позовними заявами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; № П/800/436/16 за позовною заявою ОСОБА_4 ; № П/800/452/16 за позовною заявою ОСОБА_14 ; № П/800/455/16 за позовною заявою ОСОБА_13 ; № П/800/463/16 за позовною заявою ОСОБА_12 ; № П/800/469/16 за позовною заявою ОСОБА_5 ; № П/800/473/16 за позовною заявою ОСОБА_3 ; № П/800/487/16 за позовною заявою ОСОБА_1 до Верховної Ради України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Український інститут національної пам`яті, Кіровоградська міська рада про визнання незаконною та нечинною Постанови Верховної Ради України від 14 липня 2016 року № 1468-VIII "Про приведення назви міста Кіровоград Кіровоградської області у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та присвоїв їй спільний номер № 800/400/16.
Позивачі з урахуванням уточнених позовних вимог зазначили, що оскаржену постанову Верховна Рада України прийняла з порушенням принципів, закріплених у статті 7 Конституції України та статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, а також з порушенням статей 20, 25, 31, 91, 96, 99, 102, 114, 125, 138 Закону України від 10 лютого 2010 року № 1861-VІ "Про Регламент Верховної Ради України", статей 5, 7, 8 Закону України від 31 травня 2005 року № 2604-IV "Про географічні назви", статей 25, 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", всупереч пунктам 7 і 8 статті 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09 квітня 2015 року № 317-VІІІ "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", тому її слід визнати незаконною та нечинною.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що до основних конституційних повноважень Верховної Ради України належить: внесення змін до Конституції України; призначення всеукраїнського референдуму; прийняття законів, постанов та інших актів; визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, а також здійснення інших повноважень, визначених Конституцією України (статті 85, 87, 89, 92, 96 Основного Закону). Пунктом 29 частини першої статті 85 Конституції України до виключних повноважень Верховної Ради України віднесено вирішення питань, що стосуються найменування і перейменування населених пунктів і районів.
Звертає увагу на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови дотримався всіх законодавчих вимог та порядку її прийняття, встановлених Конституцією України, Законом України від 09 квітня 2015 року № 317-VІІІ "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", Законом України від 10 лютого 2010 року № 1861-VІ "Про Регламент Верховної Ради України", Законом України від 31 травня 2005 року № 2604-IV "Про географічні назви", Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".
З 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.