Постанова
Іменем України
9 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 754/2480/18
провадження № 51-4230км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого | Бущенка А.П., |
суддів | Антонюк Н.О., Шевченко Т.В., |
за участю: секретаря судового засідання | Червінської М.П., |
засудженого | ОСОБА_1 , |
захисника | Оплачка В.О., |
прокурора | Чабанюк Т.В., |
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, та захисника Оплачка В.О. на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 липня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Києва,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Деснянський районний суд м. Києва вироком від 3 лютого 2020 року засудив ОСОБА_1 за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
2. Суд визнав доведеним, що засуджений 14 грудня 2017 року приблизно о 21 годині поблизу будинку № 17 на проспекті Маяковського в м. Києві під час конфлікту умисно завдав ОСОБА_2 одного удару ножем у шию, заподіявши тому тяжких тілесних ушкоджень, після чого покинув місце події. Потерпілого було доставлено до медичного закладу, де йому було надано медичну допомогу, що врятувало його життя.
3. Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 21 липня 2020 року змінив вирок суду першої інстанції, перекваліфікував дії засудженого на частину 1 статті 121 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вимоги і доводи касаційних скарг
4. У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на частину 1 статті 438Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
5. Прокурор вважає, що, змінюючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд не виклав суті зміненого обвинувачення, що призвело до істотного порушення вимог КПК.
6. Він вказує, що апеляційний суд не провів належного аналізу обставин справи та дійшов неправильного висновку недоведеність прямого умислу у засудженого на вбивство потерпілого. На його думку, обставини події свідчать про те, що засуджений мав намір убити потерпілого, однак не довів умислу до кінця з причин, що не залежали від його волі, а тому його діяння неправильно кваліфіковано за частиною 1 статті 121 КК, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення.
7. Захисник у касаційній скарзі, посилаючись на пункти 2, 3 частини 1 статті 438 КПК, просить змінити ухвалу апеляційного суду в частині призначеного покарання, зменшити строк покарання до 5 років позбавлення волі та звільнити засудженого від його відбування з випробування на підставі статті 75 КК.
8. Він стверджує, що апеляційний суд призначив занадто суворе покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, не врахувавши належним чином пом`якшуючих обставин та позитивних даних про особу засудженого, який раніше не судимий, є учасником бойових дій, здобув вищу освіту за період досудового і судового слідства, а також не зваживши на незадовільний стан здоров`я засудженого.
9. До початку судового розгляду захисник також подав заперечення на касаційну скаргу сторони обвинувачення, в якому просив Суд відмовити в її задоволенні.
Позиції учасників касаційного розгляду
10. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про відкладення розгляду до суду касаційної інстанції не надходило.
11. У судовому засіданні прокурор підтримав доводи касаційної скарги сторони обвинувачення та просив її задовольнити, а в задоволенні скарги захисника - відмовити.
12. Засуджений та захисник просили Суд задовольнити касаційну скаргу адвоката Оплачка В.О. та відмовити в задоволенні касаційної скарги прокурора.
Оцінка Суду
13. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженого та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в задоволенні касаційних скарг належить відмовити.
Щодо касаційної скарги сторони обвинувачення
14. У касаційній скарзі прокурор не погоджується з кваліфікацією апеляційним судом діяння та вважає, що дії засудженого належить кваліфікувати за частиною 2 статті 15, частиною 1 статті 115 КК.
15. Відповідно до частини 1 статті 115 КК вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. За змістом статті 24 КК наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
16. Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (частина 2 статті 121 КК), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.