Постанова
іменем України
08 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 390/235/19
провадження № 51-2177кмо20
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Огурецького В.П., суддів Анісімова Г.М., Короля В.В., Кравченка С.І., Луганського Ю.М., Наставного В.В., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Батка Є.І.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12019120170000085, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Баштино Петрівського району, Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - 17 січня 2019 року Кіровоградським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 04 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК (за вчинення злочину 28 грудня 2018 року до постановлення попереднього вироку
від 17 січня 2019 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
За вчинення злочину 28 січня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.
Вироком установлено, що 28 грудня 2018 року близько 12:00 ОСОБА_1, перебуваючи в автомобілі ОСОБА_2 (ВАЗ - 2121, д/н НОМЕР_1 ) на
вул. Центральній у с. Оситняжки Кіровоградського району, з барсетки таємно викрав 500 грн потерпілого.
Крім того, 28 січня 2019 року близько 19:00 ОСОБА_1, перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_2, що на АДРЕСА_2, із сараю таємно викрав належну потерпілому електродриль марки "Протон" моделі ДЗУ 910 вартістю 433,33 грн.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 в порядку ч. 2 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) змінено. Постановлено обчислювати строк відбування покарання ОСОБА_1 з 04 лютого 2020 року, зарахувавши йому на підставі ст. 72 КК у строк покарання строк тримання під вартою з 25 листопада 2019 року по 23 січня 2020 року включно з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.
У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на помилковість висновків судових інстанцій щодо необхідності застосування положень ч. 4 ст. 70 та ст. 71 КК при призначенні покарання ОСОБА_1 . При цьому зазначає, що оскільки епізоди злочинної діяльності ОСОБА_1 (28 грудня 2018 року
та 28 січня 2019 року) підпадають під дію одного й того самого кримінального закону (ч. 2 ст. 185 КК), то за кожен з них не може бути призначено окреме покарання, адже зазначені епізоди не отримали самостійної кваліфікації і не мають самостійної санкції. Отже, на думку прокурора, ОСОБА_1 безпідставно призначено покарання окремо за кожний епізод злочинної діяльності за ч. 2 ст. 185 КК. Також стверджує, що оскільки кримінальне правопорушення вчинено ОСОБА_1 до набрання вироком від 17 січня 2019 року законної сили (17 лютого 2019 року), то правила складання покарань, передбачені ст. 71 КК, не можуть бути застосовані. Таким чином, ОСОБА_1 безпідставно призначено остаточне покарання на підставі цієї норми закону. Крім того, прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. 419 КПК, оскільки належним чином не спростував викладених ним в апеляційній скарзі доводів щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2020 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду - постановах колегій суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 15 січня 2020 року (справа № 585/1603/17, провадження
№ 51-3290км19), від 29 липня 2020 року (справа № 541/715/17, провадження
№ 51-7898км18) та Другої судової палати Касаційного кримінального суду
від 10 липня 2019 року (справа № 723/1538/16-к, провадження
№ 51-8625км18).
Зокрема, в ухвалі колегія суддів зазначила, що кримінальним законом не передбачено можливості призначення покарання за окремими епізодами злочинної діяльності, відповідальність за які передбачена однією частиною статті Особливої частини Кримінального кодексу, проте теорія призначення покарань може передбачати виключення з цього загального правила, зокрема, у випадках необхідності кваліфікації кримінальних правопорушень, вчинених як до, так і після ухвалення вироку. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що, кваліфікуючи за ч. 2 ст. 185 КК дії
ОСОБА_1 , який вчинив 2 крадіжки, необхідно застосувати ч. 4 ст. 70 та ст. 71 КК при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1, на думку колегії суддів Верховного Суду, ґрунтується на вимогах закону. Злочини, а саме дві крадіжки, що ввійшли у сукупність, за вчинення яких засуджено ОСОБА_1 , були вчинені як до постановлення вироку, так і після його постановлення у цьому кримінальному провадженні, зберігаючи свої правові якості й ознаки караності на момент розгляду справи.
За таких обставин застосування у цьому кримінальному провадженні положень ч. 4 ст. 70 КК при призначенні ОСОБА_1 покарання, на думку колегії суддів Верховного Суду, ґрунтується на вимогах закону.
Водночас у постановах колегій суддів Третьої та Другої судових палат Касаційного кримінального суду висловлено іншу правову позицію щодо застосовності положень ч. 4 ст. 70 КК.
У цих постановах касаційний суд зробив висновок щодо неможливості кваліфікації та призначення покарання за окремими епізодами злочинної діяльності, відповідальність за які передбачена однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, а відтак відсутності сукупності кримінальних правопорушень і, відповідно, незастосовності правил призначення покарання за ч. 4 ст. 70 КК у разі вчинення таких кримінальних правопорушень як до, так і після ухвалення попереднього вироку протягом іспитового строку. За таких обставин призначення покарання за правилами ч. 4 ст. 70 КК є зайвим, а остаточне покарання має бути визначено за правилами ст. 71 КК.
Таким чином, предметом перегляду цієї справи є питання призначення покарання за кримінальні правопорушення, відповідальність за які передбачена однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК, у випадку їх вчинення особою як до, так і після ухвалення попереднього вироку.
З огляду на викладене, виходячи з необхідності забезпечення додержання принципу правової (юридичної) визначеності, є передбачені законом підстави для здійснення касаційного розгляду цього провадження об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу частково, просив судові рішення змінити, виключити з них рішення судових інстанцій про призначення покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК окремо за кожен з епізодів крадіжок та призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та викладені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів об`єднаної палати дійшла такого висновку.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновків судових інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна за викладених у вироку обставин, а також кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 185 КК у касаційній скарзі прокурор не оспорює.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо недоцільності дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорювалися, з`ясувавши правильність розуміння змісту цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції учасників судового провадження та роз`яснивши їм про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, розглянув справу за правилами ч. 3 ст. 349 КПК.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК є правильною.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то колегія суддів об`єднаної палати вважає за необхідне зазначити про таке.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 185 КК окремо за кожен з епізодів вчинення крадіжок та призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст.70 КК та сукупністю вироків на підставі
ч. 1 ст. 71 КК, об`єднана палата вважає за необхідне здійснити аналіз норм законодавства про кримінальну відповідальність за вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, кримінального процесуального законодавства та звернути увагу на практику застосування судами цих норм.
Відповідно до ст. 32 КК повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК. З цього правила є виключення, згідно з яким вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині КК (ч. 3 ст. 32 КК).
За правилами ст. 33 КК сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.
У випадках сукупності кримінальних правопорушень кожне з них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті Особливої частини КК (ч. 2 ст. 33 КК), а покарання призначається окремо за кожне, яке входить до її складу, із подальшим визначенням остаточного покарання за правилами, передбаченими ст. 70 КК, які урегульовують порядок призначення покарання при сукупності кримінальних правопорушень.