Постанова
Іменем України
11 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 462/3062/16-к
провадження № 51-3532 км 20
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Щепоткіної В.В., Булейко О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
засудженого ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції),
захисника Бенцарука Р.А. ( в режимі відеоконференції),
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12,
ОСОБА_13, ОСОБА_4 (в режимі
відеоконференції),
представника потерпілих ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, а також його захисника Бенцарука Р.А. на вирок Залізничного районного суду міста Львова від 08 листопада 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140060000669, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), в силу статті 89 КК України такий, що немає судимості,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1 ч.2 ст.115, ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Залізничного районного суду міста Львова від 08 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч.2 ст.15 п.1 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- п.1 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 27 лютого 2016 року.
Вирішено цивільні позови, а також питання про речові докази, процесуальні витрати та заходи забезпечення кримінального провадження.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання період попереднього ув`язнення, з 27 лютого 2016 року по 17 червня 2020 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду встановлено, що 27 лютого 2016 року близько 02: 30 год. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 перебували у квартирі АДРЕСА_2, де святкували день народження. У цей час, задзвонив дзвінок дверей вказаної квартири.
Вийшовши на сходову клітку, ОСОБА_6 та ОСОБА_2 побачили там ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_9, які проживають у квартирі №24 , що на четвертому поверсі цього ж будинку.
ОСОБА_1 та ОСОБА_9 вимагали припинення порушення тиші, на що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 погодились, однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 словесний конфлікт не припинили. ОСОБА_1, керуючись малозначним приводом, через порушення тиші в нічний час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин,маючи умисел на вчинення умисного вбивства, наніс ОСОБА_6 два удариножем, який мав при собі, в ділянку грудної клітки спереду та у поперек, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.
Під час нанесення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_6, на сходову клітку із квартири вийшла ОСОБА_7, яка разом з ОСОБА_2 почала відтягувати потерпілого від ОСОБА_1 .
В подальшому, ОСОБА_1, продовжуючи розпочаті ним злочинні дії, маючи умисел на вчинення умисного вбивства, наніс п`ять ударів ножем у різні частини тіла ОСОБА_7, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпіла померла.
Крім того, ОСОБА_1 наніс два удари в спину ножем ОСОБА_2, чим заподіяв останній тяжкі тілесні ушкодження, однак свого умислу на вчинення вбивства до кінця не довів, з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілій було вчасно надано медичну допомогу.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст.118 КК України, оскільки він діяв у стані необхідної оборони, захищаючи себе та матір від посягань потерпілих, які були ініціаторами конфлікту. Не взято до уваги те, що йому та його матері потерпілі наносили удари сковорідкою і застосовували газовий балончик. Умислу на позбавлення життя потерпілих у нього не було.
Вказує, що під час судових розглядів порушено принцип змагальності, закріплений у ст.22 КПК України, оскільки судами необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань про допит додаткового свідка-очевидця ОСОБА_10 .
Крім того, безпідставно, без ухвалення процесуального рішення, відмовлено у задоволенні клопотання про витребування первинної медичної документації щодо кількості поранень у потерпілої ОСОБА_7 .
Зазначає, що суди при призначенні покарання необґрунтовано врахували попередню судимість.
Вважає призначене покарання надто суворим, оскільки судами не враховано пом`якшуючі обставини, зокрема те, що він повідомив про злочин, співпрацював зі слідством, має ряд позитивних характеристик, а також його стан здоровʼя, і те, що він повинен здійснювати догляд за матір`ю похилого віку.
В решті висловлює доводи, які стосуються неповноти судового розгляду та оскарження фактичних обставин справи, а також не погоджується із оцінкою доказів.
Захисник Бенцарук Р.А. у своїй скарзі просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Висловлює доводи аналогічні доводам засудженого.
Крім того, вказує, що під час розгляду справи місцевий суд порушив норми ст.346 КПК України, а саме головуючий не дав розпорядження про видалення свідків із залу судового засідання, в свою чергу, судовий розпорядник не вжив заходів, щоб допитані і недопитані свідки не спілкувалися між собою.
Звертає увагу, що при ухваленні вироку, всупереч ст.174 КПК України не скасовано арешт на майно.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції допущені порушення проігнорував.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційні скарги засудженого та захисника надійшли заперечення від представника потерпілих - адвоката Бочуляка Ю.І., у яких він, посилаючись на безпідставність доводів, викладених у скаргах, просить залишити їх без задоволення, а судові рішення - без зміни. Аналогічну позицію підтримали потерпілі та їх представник в судовому засіданні.
Засуджений та захисник вимоги скарг підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів, викладених у скаргах, заперечив проти їх задоволення.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.