Постанова
Іменем України
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 204/5898/15-ц
провадження № 61-14916св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
представник відповідача - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що його прабабі ОСОБА_5 та прадіду ОСОБА_6 на підставі рішення Народного суду Красногвардійського району м. Дніпропетровська від 22 листопада 1965 року належало
по 1/2 частині домоволодіння на
АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину зазначеного нерухомого майна.
Після смерті ОСОБА_6 його онук ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину від 27 липня 1982 року реєстраційний № 1-3129.
Проте з часу прийняття спадщини у зазначеному домоволодінні не проживає та не цікавиться ним, тому він вважав, що зазначене домоволодіння по праву належить прабабі, дружині померлого -
ОСОБА_5 , оскільки вона самостійно доглядала будинок та утримувала його у належному стані.
Йому не відомо місцезнаходження ОСОБА_3 .
Частина домоволодіння, яка перейшла у спадок до ОСОБА_3, перебувала у занедбаному стані, тому він після повернення із армії у
2002 році за власний рахунок відремонтував його та привів у задовільний стан.
Фактично з того часу 1/2 частину домоволодіння, яка належить
ОСОБА_3 , він використовував для власних потреб, зберігав там дрова та свої особисті речі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його прабаба ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частину зазначеного домоволодіння.
Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його баба ОСОБА_7, яка 17 листопада 2012 року подарувала йому 1/2 частину домоволодіння.
Після цього він продовжував відкрито, безперервно та добросовісно користуватися частиною домоволодіння, яка належить ОСОБА_3, оскільки вона знаходиться у вкрай занедбаному стані, змушений витрачати свої кошти на її утримання та ремонт, оскільки існує загроза руйнації всього будинку.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є недобросовісним володільцем, а тому підстав для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю немає. Сам по собі факт користування майном не може бути підставою визнання безперервності володіння та застосування набувальної давності.
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня
2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння, що розташоване за адресою:
АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 1 065,00 кв. м, по фактичному користуванню, яке складається з: А-1 - житловий будинок,
шл. бетон, загальною площею 47,5 кв. м, Б - сарай, шл. бетон, Е - сарай, шл. бетон, Ж - гараж, шл. блок, Г - сарай, шл. бетон, З - вбиральня, дер., І, 1-11 - споруди.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_3 спірною частиною будинку не опікується тривалий час, у зв`язку з чим позивач вимушений був звертатись до органів міліції з метою розшуку відповідача, але, як вбачається з довідки Красногвардійського ВП ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2016 року, ОСОБА_3 був оголошений у розшук у 2007 році та місцезнаходження його не встановлено. Доводи позивача про те, що він з 2002 року, коли повернувся зі служби в армії та до часу звернення до суду з позовом, добросовісно, відкрито для всіх осіб, у тому числі для органів місцевого самоврядування, та безперервно володіє спірною частиною будинку, яка належала його бабі, матеріалами справи не спростовуються. За таких обставин, з метою збереження майна та захисту права власності позивача на частину домоволодіння вирішити спір в інший спосіб, ніж визнати за позивачем право власності на спірну частину за набувальною давністю за рішенням суду неможливо.
Короткий зміст заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами
У травні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року, в якій посилався на те, що в судовому рішенні апеляційного суду зазначено, що він спірною частиною будинку не опікується тривалий час, у зв`язку з чим позивач вимушений був звертатись до органів міліції з метою розшуку відповідача, але, як вбачається з довідки Красногвардійського ВП ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2016 року, ОСОБА_3 був оголошений у розшук у 2007 році та місцезнаходження якого не встановлено.
Проте, на запит ОСОБА_3 надано інформацію, що за даними Національної поліції України відомості щодо фактів звернення осіб в період з 01 січня 2015 року до 15 квітня 2019 року з приводу розшуку ОСОБА_3 відсутні. Доводи позивача про те, що він з 2002 року добросовісно та відкрито для всіх осіб безпосередньо володіє спірною частиною будинку є безпідставними та фактично вводять суд в оману.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року заяву ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року задоволено.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня
2016 року скасовано, рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2015 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 25 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності за набувальною давністю відмовлено. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 26 квітня 2016 року залишено в силі.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що довідка Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України від 16 квітня 2019 року, згідно з якою за даними автоматизованих обліків Національної поліції України відомості щодо фактів звернення осіб у період з 01 січня 2015 року до 15 квітня 2019 року з приводу розшуку ОСОБА_3, 1963 року народження, відсутні, є новим доказом у справі, видана вже після ухвалення судового рішення та стосується періоду з
01 січня 2015 року до 15 квітня 2019 року.
Отже, обставини, які вказані ОСОБА_3, не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заявник посилається на на встановлення судом обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що інформація, яка міститься в довідці Красногвардійського ВП ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 12 квітня 2016 року, спростовується довідкою Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України
від 16 квітня 2019 року, згідно з якою відомості щодо фактів звернення осіб у період з 01 січня 2015 року до 15 квітня 2019 року з приводу розшуку ОСОБА_3, 1963 року народження, відсутні. Станом на 15 квітня
2019 року ОСОБА_3 у державному розшуку не перебуває. Аналогічна інформація міститься у відповіді Чечелівського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області від 23 квітня 2020 року № 45.6/Б-14.
Таким чином, на переконання заявника, позивач фактично ввів суд в оману, надавши підроблену довідку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року було відкрито касаційне провадження у справі та витребувано із районного суду цивільну справу.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1, поданий представником ОСОБА_2, на касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником ОСОБА_4, у якому він просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з рішенням Народного суду Красногвардійського району
м. Дніпропетровська від 22 листопада 1965 року у справі № 2-2131 встановлено, що домоволодіння, яке розташоване за адресою:
АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_6 та ОСОБА_5, кожному по 1/2 частині.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 30 грудня 1981 року Кіровським відділом реєстрації актів громадянського стану
м. Дніпропетровська.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого 28 листопада
1989 року Кіровським відділом реєстрації актів громадянського стану
м. Дніпропетровська.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19 жовтня
1990 року серії ВРК № 365734, виданим старшим державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Саплахіді К. Г., спадкоємцем майна, що залишилося після смерті ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_7 .
Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається із 1/2 частини житлового будинку, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину зазначеного нерухомого майна зареєструвала у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим КП "ДМБТІ" 30 серпня 2011 року № 31124892.
Згідно з договором дарування від 17 листопада 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черняком С. М., 1/2 частина домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, була подарована ОСОБА_7 ОСОБА_1 .