1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України

11 лютого 2021 року

м. Київ

справа №2-98-09

провадження № 61-9565св20


Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,


учасники справи:

позивач - закрите акціонерне товариство "ОТП Банк",

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - ОСОБА_2,


розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року у складі судді Топузової Н. М. та постанову    Донецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року у складі колегії суддів Попової С. А., Кочегарової Л. М., Пономарьової О. М.,


ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2009 року закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі -                                  ЗАТ "ОТП Банк", банк), правонаступником якого є акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк", банк) звернулося до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив:

- звернути стягнення на предмет іпотеки - базу відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який складається:    літера "А-1" склад, КПП літ. "Б-1", площинка літ. "б-1", вбиральня літ. "В-1", літній будинок літ. "З-2", площинка літ. "з-1", площинка літ. "з1-1", літній будинок літ. "Ж-2", площинка літ. "ж-1", площинка літ. "ж1-1", літній будинок літ. "Д-2", площинка літ. "д-1", площинка літ. "д1-1", літній будинок літ. "Г-2", площинка літ. "г-1", площинка літ. "г1-1", літній будинок літ. "С-2", площинка літ. "с-1", площинка літ. "с1-1", літній будинок літ. "Р-2", площинка літ. "р-1", площинка літ. "р1-1", літній будинок                  літ. "П-2", площинка літ. "п-1", площинка літ. "п1-1", літній будинок літ. "О-2", площинка літ. "о-1", площинка літ. "о1-1", літній будинок літ. "Н-2", площинка літ. "н-1", площинка літ. "н1-1", літній будинок літ. "Ю-1", літній будинок                                    літ. "Є-1", літній будинок літ. "Ы-1", літній будинок літ. "Ш-1", літній будинок літ. "Ч-1", літній будинок літ. "Х-1", літній будинок літ. "У-1", літній будинок                      літ. "З-1", літній будинок літ "Ж-1", літній будинок літ. "Е"-1", літній будинок    літ. "Д"-1", літній будинок літ. "Г"-1", літній будинок літ. "В"-1", літній будинок літ. "Б"-1", літній будинок літ. "А"-1", літній будинок літ. "И"-1", літній будинок літ. "Я-1", кухня літ. "Щ-1", кухня літ. "Ф-1". Загальна площа Предмета іпотеки становить 2454,8 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві власності, для погашення загальної заборгованості перед ЗАТ "ОТП Банк" по кредитному договору від 04 березня 2008 року, а саме на день подання позову: заборгованість за наданим кредитом 595 474,51 доларів США; борг за відсотками 44 868,66 доларів США; борг за нарахованою пенею 246723,48 грн; судовий збір в розмірі 1700 грн; витрат на ІТЗ судового процесу 30 грн, а разом за кредитом, відсотками в розмірі 640 343,17 доларів США, та пеня    у розмірі 248 453,48 грн, судовий збір - 1700 грн, витрати на ІТЗ    судового процесу -                        30 грн.

Позов мотивовано тим, що 04 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала у кредит 600 000 доларів США.

У забезпечення виконання кредитних зобов`язань між банком і ОСОБА_1 04 березня 2008 року укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку банку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно - базу відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2454,8 кв. м.

Зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість: борг та відсотки - 640 343,17 доларів США (595 474,51 доларів США і 44868,66 доларів США відповідно); пеня -                        246 723,48 грн, нарахована за період з 05 серпня 2008 року по 29 грудня                          2008 року.

Враховуючи допущені порушення, банк на підставі пункту 6.4.2 договору іпотеки направив позичальнику іпотечне    повідомлення від 19 грудня                                                  2008 року, в якому повідомив про здійснення повного, дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих за користування кредитом відсотків та сплаті пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язань протягом 30 днів з дня отримання повідомлення, але відповідач не повернув належну суму за кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - вказану базу відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1".   

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій                                                                     

Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 травня 2009 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором перед ЗАТ "ОТП Банк" по кредитному договору від 04 березня 2008 року, а саме, на день подання позову: заборгованість за наданим кредитом 595 474,51 доларів США; борг за відсотками 44 868,66 доларів США; борг за нарахованою пенею                                246 723,48 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки - базу відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який складається: літера "А-1" склад, КПП літ. "Б-1", площинка літ. "б-1", вбиральня літ. "В-1", літній будинок                                    літ. "З-2", площинка літ. "з-1", площинка літ. "з1-1", літній будинок літ. "Ж-2", площинка літ. "ж-1", площинка літ. "ж1-1", літній будинок літ. "Д-2", площинка літ. "д-1", площинка літ. "д1-1", літній будинок літ. "Г-2", площинка літ. "г-1", площинка літ. "г1-1", літній будинок літ. "С-2", площинка літ. "с-1", площинка літ. "с1-1", літній будинок літ. "Р-2", площинка літ. "р-1", площинка літ. "р1-1", літній будинок літ. "П-2", площинка літ. "п-1", площинка літ. "п1-1", літній будинок літ. "О-2", площинка літ. "о-1", площинка літ. "о1-1", літній будинок літ. "Н-2", площинка літ. "н-1", площинка літ. "н1-1", літній будинок літ. "Ю-1", літній будинок літ. "Є-1", літній будинок літ. "Ы-1", літній будинок літ. "Ш-1", літній будинок літ. "Ч-1", літній будинок літ. "Х-1", літній будинок літ. "У-1", літній будинок літ. "З-1", літній будинок літ "Ж-1", літній будинок літ. "Е"-1", літній будинок літ. "Д"-1", літній будинок літ. "Г"-1", літній будинок літ. "В"-1", літній будинок літ. "Б"-1", літній будинок літ. "А"-1", літній будинок літ. "И"-1", літній будинок літ. "Я-1", кухня літ. "Щ-1", кухня літ. "Ф-1", загальна площа предмета іпотеки становить 2454,8 кв. м, що належить ОСОБА_1 на праві власності.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги банку щодо порушення кредитного зобов`язання та наявність заборгованості є доведеними, що є підставою, відповідно до статей 7, 12 Закону України "Про іпотеку" для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Донецького апеляційного суду від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що договір іпотеки                                                від 04 березня 2008 року не визнаний недійсним. При цьому, звернення стягнення на предмет іпотеки в розумінні статті 23 Закону України "Про іпотеку" не впливає негативним чином на спадкові права ОСОБА_4, оскільки вона, як спадкоємець набуває статус іпотекодавця (щодо належної матері частини іпотечного майна) і несе всі обов`язки, обумовлені іпотечним договором в тому ж обсязі і на тих самих умовах. А також, в даному випадку, доведеним є факт існування заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором 04 березня 2008 року, вона відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості успадкованої частини предмета іпотеки.

Під час розгляду справи не здобуто доказів, що ОСОБА_1, як іпотекодатель, забезпечуючи безпосередньо кредитні зобов`язання своєї доньки ОСОБА_2, діяв всупереч майновим інтересам своєї дружини ОСОБА_4 в розумінні ч. 5 ст. 319 ЦК України.

До травня 2019 року (подання зустрічного позову у справі № 0541/4463/2012) ні ОСОБА_2, ані її мати ОСОБА_4 за своє життя (до жовтня 2014 року) у передбачений законом процесуальний спосіб не заявляли про укладення договору іпотеки всупереч інтересам останньої.

За своє життя ОСОБА_4 не ініціювала питання в порядку частини четвертої статті 369 ЦК України про вчинення правочину (договору іпотеки) її чоловіком ОСОБА_1 без необхідних від неї повноважень, про визнання договору іпотеки недійсним. Таким чином, ОСОБА_4 не реалізовано за життя своє право на оспорювання договору іпотеки                                          від 04 березня 2008 року і процесуальне право на участь в розгляді даної справи, зокрема щодо оскарження судового рішення від 25 травня 2009 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 не погодилась з висновками судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.


Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до неповного встановлення судом обставин справи.

Заявник указує, що справу розглянуто без одного із співвласників майна, яке було передано в іпотеку - ОСОБА_4 , тобто вирішено права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі. Позивач ПАТ "ОТП Банк" навмисно не повідомив суд про існування співвласника предмета іпотеки - бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Суд першої інстанції, маючи у справі усі документи, які підтверджували, що ОСОБА_4 є співвласником предмету іпотеки - бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", не надав оцінки цьому факту в ухваленому рішенні та не залучив її до участі у справі, ні у якості відповідача, ні у якості 3-ї особи та вирішив її майнові права.

При вирішенні спору не було ураховано, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент (банк) за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Аргументом касаційної скарги вказано неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі №6-1912цс15 та від 30 березня    2016 року у справі № 6-533цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, від 06 лютого 2018 року у справі

235/9895/15, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц від 25 травня 2020 року у справі №642/6248/17, від 18 березня 2019 року у справі

727/9264/18 та від 22 січня 2020 року у справі №686/18443/16 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17, від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи                             

У серпні 2020 року до Верховного Суду електронною поштою надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 .

Вказаний відзив колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, зокрема, не містить доказів надсилання його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

04 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала у кредит                                                            600 000 доларів США.

Згідно з підпунктом 4.1.1 розділу    4 кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов`язань за цим договором, позичальник зобов`язався сплатити банку пеню у розмірі 1% відсотка від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань, за кожен день прострочення. Пеня сплачується додатково до прострочених сум.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 04 березня 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - база відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві приватної власності, набутої за договором купівлі-продажу від 04 березня 2008 року. Обтяження за договором іпотеки у Державному реєстрі іпотек накладено 05 вересня 2008 року.

Позичальник належним чином не виконував кредитні зобов`язання та згідно з розрахунком загальна сума заборгованості станом на 06 лютого 2009 року складає 640 343,17 доларів США та 246 723,48 грн, з яких: залишок заборгованості за кредитом (загальний борг та прострочене тіло) -                                                595 474,51 доларів США; несплачені відсотки за користування кредитом із розрахунку плаваючого відсотка 5,00% + FIDR за період з 06 липня 2008 року по 06 лютого 2009 року - 44 868,66 доларів США; сума пені за прострочення виконання зобов`язань - 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за період з 05 серпня 2008 року по 29 грудня 2008 року -                              246 723,48 грн.

Досудова вимога про погашення заборгованості від 21 серпня 2008 року вручена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05 вересня 2008 року.

Іпотечне повідомлення від 19 грудня 2008 року вручено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29 грудня 2008 року.   

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

                       

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 1054 ЦК Українивизначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 546 ЦК Українипередбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 ЦК Українив силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 ЦК Україниіпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки від 04 березня 2008 року) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовʼязання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (стаття 11 Закону України "Про іпотеку").

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши наявність заборгованості за кредитним договором та факт порушення взятих на себе зобов`язань позичальником, його майновим поручителем - іпотекодавцем, який є відмінною від позичальника особою, та які не виконали вимог банку про усунення порушень зобов`язання, дійшов обґрунтованого висновку про набуття банком права на звернення стягнення на предмет іпотеки.


................
Перейти до повного тексту