Постанова
Іменем України
10 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 739/969/18
провадження № 61-7203св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г. П., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та повернення транспортного засобу до органів соціального захисту населення.
Позовна заява мотивована тим, що 13 листопада 2008 року ОСОБА_2,
1925 року народження, як особу з інвалідністю І групи внаслідок війни, було забезпечено автомобілем зі звичайним керуванням марки ЗАЗ 110307-42,
2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, синього кольору.
Відповідно до Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року
№ 999 (у редакції, яка діяла на час видачі автомобіля), особи з інвалідністю внаслідок війни по зору мали право на забезпечення автомобілем незалежно від медичних показань, визначених облМСЕК, з правом передачі керування члену сім`ї, що був зареєстрований та проживав з особою з інвалідністю за однією адресою.
За рішенням колегії Головного управління право керування автомобілем було передано онуку ОСОБА_2 - ОСОБА_1, який на момент отримання ОСОБА_2 вказаного автомобіля був зареєстрований разом з
ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської районної державної адміністрації листами від 11 вересня 2017 року № 04-08/3073 та
від 27 вересня 2017 року № 04-08/3212 повідомляло ОСОБА_1 про умови залишення автомобіля відповідно до законодавства. Проте, оскільки було з`ясовано, що ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Шептаківської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 23 жовтня 2017 року
№ 440/03-22, листом від 08 листопада 2017 року № 04-08/3724 ОСОБА_1 було повідомлено про термінове повернення автомобіля.
Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації у позові стверджує, що оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку автомобіль не повернув, то відсутні законні підстави використовувати державне майно, а саме, автомобіль марки ЗАЗ 110307-42, який був виданий у користування його діду, як особі з інвалідністю внаслідок війни, і вказаний автомобіль підлягає поверненню до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації для подальшої передачі особам з інвалідністю, що перебувають на обліку для його отримання.
Позивач просить вилучити у ОСОБА_1 та повернути Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації в повному комплекті автомобіль марки ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області
від 19 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Свій висновок суд першої інстанції мотивував необґрунтованістю заявлених позовних вимог, оскільки будь-яких доказів того, що відповідач на даний час володіє спірним транспортним засобом або повинен був ним володіти, позивач не надав. В справі лише наявні документи, що відповідач зобов`язався про те, що виданий інваліду автомобіль строком на 10 років буде зберігатися як державна власність для особистого користування без права продажу і передачі іншим особам. В судовому засіданні ОСОБА_1 звернув увагу суду, що підпис під зобов`язанням стоїть зовсім інший, відмінний від його, він взагалі не проживав з дідом ОСОБА_2, проживав в іншій місцевості, а догляд за дідом здійснювала його донька та онуки. Будь яких відносин з ОСОБА_2 відповідач не підтримував. Доля спірного транспортного засобу не відома.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації задоволено.
Рішення Новгород-Сіверчького району Чернігівської області від 19 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Вилучено у ОСОБА_1 в повному комплекті автомобіль марки ЗАЗ 110307-42, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 та передано його Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації 4 405,00 грн в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що спірний автомобіль перебував у користуванні відповідача, на час смерті ОСОБА_2, відповідач не проживав разом із ним. Відповідач не виконав свого зобов`язання перед позивачем щодо повернення спірного автомобіля останньому, у зв`язку із чим апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позову у даній справі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
04 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року та залишити в силі рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області
від 19 вересня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний автомобіль відсутній у відповідача. Відсутність спірного майна у відповідача, виключає можливість застосування правил статті 1212 ЦК України. Після смерті діда відповідач не користувався спірним автомобілем. Порядком забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України
від 19 липня 2006 року № 999 (далі - Порядок), не передбачено, що після закінчення строку дії доручення на право управління транспортним засобом, член сім?ї, якому видавалося відповідне доручення, мав будь-які зобов?язання перед управлінням соціального захисту щодо виданого інваліду транспортного засобу, в тому числі і щодо повернення транспортного засобу, так як даний транспортний засіб видавався саме інваліду. Тобто відносини щодо користування та володінням спірним автомобілем існували виключно між інвалідом та управлінням.
Доводи інших учасників справи
16 травня 2019 року Департамент соціального захисту населення обласної державної адміністрації через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 березня
2019 року залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області.
Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2019 року зупинено дію постанови Чернігівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
20 травня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_2 , згідно висновку МСЕК від 17 травня 2000 року № 325181 був визнаний особою з інвалідністю внаслідок війни І групи по зору.
Відповідно до Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року
№ 999 (у редакції, що діяла на час видачі автомобіля), особи з інвалідністю внаслідок війни по зору забезпечувались автомобілями за умови передачі права керування автомобілем члену сім`ї, який був зареєстрований з особою з інвалідністю за однією адресою.
Згідно довідки про склад сім`ї ОСОБА_2 від 19 серпня 2008 року, відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований за одним місцем проживання зі своїм дідусем ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_3 . В особовій транспортній справі ОСОБА_2, яка була оглянута апеляційним судом в ході апеляційного розгляду даної справи, містяться копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 .
При видачі автомобіля спеціалістом Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, який готує документи на видачу автомобіля, здійснюється звірка всіх документів, копії яких містяться в особовій транспортній справі, з їх оригіналами. Крім того, паспорти та ідентифікаційні номера особи з інвалідністю та особи, якій передається право керування автомобілем, перевіряються представником автосалону, оскільки видача автомобілів здійснюється при їх особистій присутності.
Оскільки Порядком забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями передбачено, що особа з інвалідністю отримує автомобіль особисто, то 13 листопада
2008 року акт приймання-передачі транспортного засобу серії НДЦ № 811625 було підписано ОСОБА_2 . Разом з тим, оскільки ОСОБА_2 був визнаний особою з інвалідністю внаслідок війни І групи по зору, і при цьому отримував автомобіль з передачею права керування ним члену своєї сім`ї, зобов`язання про зберігання автомобіля, як державної власності для особистого користування без права продажу і передачі іншим особам, 13 листопада
2008 року підписав онук ОСОБА_2 - ОСОБА_1, вказавши при цьому, що автомобіль одержано 13 листопада 2008 року.
ОСОБА_1 за рішенням колегії головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації було передано право керування автомобілем без визначеного терміну, тобто на весь час користування автомобілем.
13 листопада 2008 року ОСОБА_1 в філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Чернігівського регіонального управління було сплачено часткову вартість отриманого автомобіля, оскільки ОСОБА_2 перебував на обліку для отримання автомобіля за умови сплати
7 % вартості автомобіля.
Згідно акту від 19 лютого 2019 року комісії Шептаківської сільської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області, наданого апеляційному суду представником відповідача, автомобіль Славута знаходиться за адресою
АДРЕСА_2 , де мешкав ОСОБА_2 (а. с. 84).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.