ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № П/811/397/18
адміністративне провадження № К/9901/58079/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 у складі судді Брегея Р.І. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 у складі колегії суддів: Чепурнова Д.В. (суддя-доповідач), Сафронова С.В., Мельник В.В. у справі №П/811/397/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області), в якому, просила:
1.1. визнати протиправною відмову відповідача у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель фермерського господарства "Гнєдича Петра Пилиповича" (надалі - ФГ "Гнєдича Петра Пилиповича") у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену у листі від 26.01.2018 №32-11-0.332-989/2-18;
1.2. зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області (орієнтовний розмір - 5,91 умовних кадастрових гектарів).
2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2018, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, позовні вимоги задоволено повністю.
2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.01.2018, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі заяви від 24.02.2017.
2.2. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі 5,91 умовних кадастрових гектарів на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:
3.1. ОСОБА_1 є членом ФГ "Гнєдича Петра Пилиповича", головою якого є ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ).
3.2. У 2012 році ОСОБА_2 уклав з Добровеличківською районною державною адміністрацією договір оренди земельної ділянки площею 35,70 га сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, строк дії якого становить 20 років.
3.3. 16.02.2017 відбулись загальні збори членів ФГ "Гнєдича Петра Пилиповича", де вирішено питання про розпаювання земельної ділянки та складено схему поділу і визначено розмір земельних ділянок (5,95 га).
3.4. 24.02.2017 ОСОБА_1 подала до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, до якої додала 11 документів, серед яких, інформація щодо земельної ділянки, видана державним кадастровим реєстратором.
3.5. 20.03.2017 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав відсутності інформації щодо позиції органу місцевого самоврядування у питанні розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.
3.6. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.08.2017, яка набрала законної сили 06.12.2017, визнано протиправним та скасовано вказане рішення ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області та зобов`язано останнє повторно розглянути заяву позивача від 24.02.2017 та прийняти передбачене законодавством рішення.
3.7. 26.01.2018 ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області листом №32-11-0.332-989/2-18 повторно відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "Гнєдича Петра Пилиповича" у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Дружелюбівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області з тих підстав, що подана нею заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), оскільки зазначений у ній вид цільового призначення земельної ділянки не відповідає видам цільового призначення земельних ділянок, вказаним у частині 6 статті 118 ЗК України.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що земельна ділянка, за наданням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої у власність звернулась позивач, відноситься до земель сільськогосподарського призначення і вказавши мету використання земельної ділянки (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), позивач повідомила, що її цільовим призначенням є ведення особистого селянського господарства. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у відповідача не було підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України). Крім того, судами попередніх інстанцій відхилені посилання відповідача на наявність у нього виключних дискреційних повноважень щодо вирішення питання про надання зазначеного дозволу і неможливість вирішення даного питання у судовому порядку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, подав касаційну скаргу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає, що відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність була правомірно вмотивована невідповідністю цільового призначення запитуваної земельної ділянки, оскільки позивач у поданій нею заяві вказала її цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в той час як у статті 121 ЗК України не передбачено цей варіант цільового призначення земельної ділянки. Скаржник вважає, що задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є втручанням у його дискреційні повноваження.
6. Позивач до закінчення встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу не подала.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України гарантується, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України, громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
10. Частинами 1-2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування.
11. Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.
12. Частиною 6 статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
13. В силу приписів частини 7 цієї статті ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.