ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/16633/16
адміністративне провадження № К/9901/16884/18, К/9901/16887/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційними скаргами Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс"
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 (колегія у складі суддів Ісаєнко Ю.А., Губської Л.В., Федотова І.В.)
у справі №826/16633/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніра"
до Міністерства юстиції України
треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроресурс", приватний нотаріус Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надія Сергіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
про визнання протиправним та скасування наказу, скасування записів.
І. РУХ СПРАВИ
1. 25.10.2016 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" від 27.09.2016 №2810/5;
- скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.2016 №30364578, прийняте приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С.;
- скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.07.2016 №30453637, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М.
2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2017 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НІРА" задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.02.2017 та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
4. Відповідач та третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроресурс" звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять вищевказане судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 06.10.2017 та 06.11.2017 були відкриті провадження у справі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2017 було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс" та зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017.
7. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано до Верховного Суду. Верховний Суд об`єднав касаційні провадження в одне.
8. Сторони заявляли клопотання про розгляд справи за їхньої участі. Однак ухвалою Верховного Суду у задоволенні такого клопотання було відмовлено.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 27.09.2016 №2810/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" відповідно до пункту 1 частини другої, підпункту "а" п. 2 ч. 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункту 12 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, наказано:
"1. Скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Євроресурс" від 29 серпня 2016 року №С/М/01, від 05 вересня 2016 року №С/М/07 з доповненням до них від 16 вересня 2016 року задовольнити повністю .
2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 липня 2016 року №30364578, прийняте приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С.
3. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 липня 2016 року №30453637, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М.
4. Виконання покласти на Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України".
10. В якості підстави для прийняття зазначеного наказу вказано висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 26.09.2016 за результатами розгляду скарг ТОВ "Євроресурс" від 29.09.2016 №С/М/01, від 05.09.2016 №С/М/07 з доповненням до них від 16.09.2016 (далі- висновок Комісії).
11. Згідно з висновком Комісії приватним нотаріусом Тимошенко Н.С. при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.2016 №30364578, яким здійснено реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна: група нежилих приміщень АДРЕСА_1 загальною площею 436,4 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, порушено норми та вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, оскільки не було встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями: не були належним чином здійснені пошуки відомостей Державного реєстру прав та в його архівній складовій - Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і, як наслідок, не було здійснено перенесення відомостей про зареєстровані обтяження об`єкта нерухомого майна до новоствореного розділу Державного реєстру прав, а також проведено державну реєстрацію права власності на підставі документа, достовірність відомостей в якому не підтверджується органом, який його видав, відповідно до тексту рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 28.05.2013 у справі №2-1108/12.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що оскаржуваний наказ видано за наслідками розгляду скарг від 29.08.2016 та 05.09.2016, який відбувся з порушенням процедури розгляду. Позивача не повідомляли про розгляд, не направляли копії скарг та доданих до них документів.
13. Позивач вважав протиправним оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України, виходячи з того, що для переходу права власності на нерухоме майно продавцями були надані всі необхідні правовстановлюючі документи; відповідач не звернув уваги протиправні дії приватного нотаріуса Ковальчука С.П. при прийнятті рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ "Євроресурс", оскільки вказані рішення прийняті з відкриттям розділу, однак на вказані об`єкти нерухомого майна вже було раніше заявлено право власності за ОСОБА_2 та у подальшому за ТОВ "НІРА"; позивач також звертає увагу, що він є добросовісним набувачем приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та на порушення процедури під час розгляду скарг в частині не повідомлення ТОВ "НІРА" про час та місце розгляду скарг ТОВ "Євроресурс" та не отримання копій скарги із доданими до них документами.
14. Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначав, що діяв в межах передбаченої законодавством процедури.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на нежиле приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 438,8 кв.м зареєстровано з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому дійшов висновку про правомірне скасування відповідачем рішення приватного нотаріуса Тимошенко Н.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.2016 індексний №30364578, та рішення приватного нотаріуса Анохіної В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.07.2016 індексний №30453637.
16. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками та вказав на протиправність спірного наказу Міністерства юстиції України та необхідності його скасування, та, як наслідок скасування запису про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.2016 №30364578, прийняте приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Надією Сергіївною; скасування запису про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.07.2016 №30453637, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною Вікторією Михайлівною.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. У касаційній скарзі відповідач не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з таких підстав:
А) зацікавлені особи були належним чином повідомлені про розгляд скарги;
Б) державний реєстратор при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень діяв із порушеннями норм чинного законодавства;
18. У касаційній скарзі третя особа не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з аналогічних підстав, що й Відповідач.
19. Позивач у відзиві від 23.10.2017 покликається на правомірність рішення суду апеляційної інстанції з огляду на те, що недотримання відповідачем вимог законодавства призвели до грубого порушення права на захист позивача та його права на участь у прийнятті рішення, що безпосередньо впливає на його права і охоронювані законом інтереси.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Суд перевірив доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень із закриттям провадження у справі з таких підстав.
21. Велика Палата Верховного Суду розглядала справу №826/9341/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається. У постанові від 29.05.2019 Велика Палата Верховного Суду дійшла такого висновку:
"Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою ОСОБА_1. з наказом Мін`юсту від 15 березня 2017 року № 1543/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень". Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.
Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на нерухоме майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це нерухоме майно.
Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на об`єкт нерухомого майна, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, а саме про визнання прав, свобод та інтересів, що виникають із житлових відносин.
….
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.