ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 712/6015/17
адміністративне провадження № К/9901/22915/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України
на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.06.2017 (головуючий суддя Мельник І.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Файдюка В.В., суддів Мезєнцева Є.І., Чаку Є.В.)
у справі №712/6015/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони в Черкаській області
про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління поліції охорони в Черкаській області про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, позов задоволено частково:
визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення до Департаменту поліції охорони Національної поліції України документів, необхідних для призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, ОСОБА_1 ;
зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення (висновок) за заявою ОСОБА_1 від 09 березня 2017 року щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 21 жовтня 2015 року № 850.
3. У поданій касаційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 18 жовтня 1995 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ, що підтверджується копією трудової книжки, серії НОМЕР_1 .
5. Відповідно до акту №1 про нещасний випадок старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, 17 грудня 2012 року останній прибув до розташування підрозділу СПМО "Титан" у встановленому форменому одязі по сезону та під час виконання службового завдання перебував тривалий час під дією екстремальних температур. Ввечері 19 грудня 2012 року відчув біль в нижніх кінцівках, наступного дня звернувшись до лікарської установи позивачеві було встановлено діагноз "відмороження пальців ступнів І-ІІ ст.".
6. Відповідно до виписки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 20 грудня 2012 року по 03 січня 2013 року перебував на лікуванні в лікарні УМВС України в Черкаській області.
7. Згідно з свідоцтвом про хворобу № 70 Військово - лікарської комісії УМВС України в Черкаській області від 19 лютого 2015 року підтверджено захворювання (травми) ОСОБА_1, що пов`язано з виконанням службових обов`язків.
8. 02 березня 2015 року ОСОБА_1 звільнився з органів внутрішніх справ, що підтверджується копією трудової книжки, серії НОМЕР_1 .
9. Відповідно до Акту МСЕК серії 12 ААА № 195474 від 19 листопада 2015 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності.
10. Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА № 012719, ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 складає 80 %.
11. 27 листопада 2015 року позивач звернувся до відповідача з рапортом з доданими документами про призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності, проте листом від 05 травня 2016 року № 17/3-87л йому було повернуто документи та відмовлено в проведені дій з призначення одноразової грошової допомоги.
12. Позивач 12 липня 2016 року звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при МВС України в Черкаській області про визнання протиправними дій, скасування актів та зобов`язання вчинити певні дії.
13. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 823/907/16 даний позов задоволено, зокрема, зобов`язано ліквідаційну комісію управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повторно розглянути рапорт (з доданими документами) ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги в зв`язку з отриманням захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов`язано ліквідаційну комісію управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо проведення виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням захворювання, пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
14. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року залишено без змін постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі №823/907/16. Рішення суду набрало законної сили.
15. Надалі позивачем 09 березня 2017 року подано заяву (рапорт) до Ліквідаційної комісії Управління Державної служби охорони при МВС України в Черкаській області з доданими необхідними документами про призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності. 17 березня 2017 року було затверджено Висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 275 600 грн.
16. Листом Міністерства внутрішніх справ від 31 березня 2017 року №15/2-1069 департаменту поліції охорони роз`яснено, що видатки на забезпечення діяльності ДСО у Державному бюджеті України для МВС не були передбачені ні в минулі роки, ні в 2017 році. Урахування в бюджеті МВС витрат на виплату зазначеної допомоги колишнім працівникам міліції охорони призведе до порушення бюджетного законодавства.
17. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
18. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач фактично не заперечує право позивача на отримання грошової допомоги, однак, відмовляє в призначенні та виплаті такої з посиланням на те, що вона повинна виплачуватися поліцією охорони за рахунок власних надходжень відповідно до п. 27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №615 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2001 року №1053).
19. При цьому, пунктом 27 вказаного Положення передбачено, що "Державна служба охорони за рахунок коштів, що надходять від виконання договорів, здійснює особисте обов`язкове страхування своїх працівників, які безпосередньо виконують функції з організації та здійснення заходів охорони та безпеки, страхування належного їй майна, цивільної відповідальності, пов`язаної з експлуатацією службових транспортних засобів, з віднесенням сум на валові витрати, а також може здійснювати особисте страхування спеціалістів, управлінського та обслуговуючого персоналу від нещасних випадків, пов`язаних з виконанням службових обов`язків, та своєї цивільної відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за укладеними цивільно-правовими договорами". Тобто, у вказаному нормативно - правовому акті відсутній обов`язок Державної служби охорони здійснювати виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або настання інвалідності працівника міліції охорони.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Відповідач у своїй касаційній скарзі наголошує, що позивач проходив службу в управлінні Державної служби охорони при управлінні МВС України, а не в МВС України. Відповідно до пункту 27 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №615 Державна служба охорони за рахунок коштів, що надходять від виконання договорів, зокрема, здійснює в установленому порядку законодавством порядку виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або настання інвалідності працівника міліції охорони. Тому саме управлінні Державної служби охорони при управлінні МВС України в Черкаській області зобов`язано здійснювати виплату позивачу.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
22. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Згідно з частиною шостою статті 23 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII "Про міліцію" (далі - Закон №565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.