ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 826/370/16
адміністративне провадження № К/9901/13981/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірної компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2016 (суддя - Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 (судді - Твердохлію В.А., Ганечко О.М., Костюк Л.О.) у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики України, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Міністерство юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови №2494,
встановив:
У січні 2016 року ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправною (нечинною) та скасувати з дати прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 в частині абзацу 1 та 2 пункту 2 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем та додатків 3-5 до Кодексу: Додаток 3 до Кодексу газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу III) Договір на експлуатацію складових газорозподільної системи; Додаток 4 до Кодексу газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу III) Договір на господарське відання складовими газорозподільної системи; Додаток 5 до Кодексу газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу III) Договір на користування складовими газорозподільної системи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання покладених повноважень, з урахуванням частини третьої статті 4 та статті 33 Закону України "Про ринок природного газу", пункту 119 Плану діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, з підготовки проектів регуляторних актів на 2015 рік, затвердженого постановою НКРЕКП від 11.12.2014 №762, Комісією було розроблено проект та затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, Кодекс газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС).
Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу III Кодексу ГРС власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).
Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).
Листом Антимонопольного комітету України від 30.09.2015 №128-06/01-9936 повідомлено про погодження проекту постанови НКРЕКП "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем".
06.11.2015 листом Державної регуляторної служби України №8471/0/20-15 відповідача повідомлено, що за результатами проведеної експертизи проект постанови НКРЕКП відповідає принципам державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 06.11.2015 №7193/24487-0-26-15/12.2.1 повідомлено Комісію, що постанова НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.
09.11.2015 листом Міністерства юстиції України №24466-0-26-15.-10.1 повідомлено, що згідно з наказом Міністерства юстиції України від 06.11.2015 №2237/5 повернуто після державної реєстрації постанову НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем", зареєстровану 06.11.2015 у Міністерстві юстиції за №1378/27824.
Не погоджуючись з вказаною постановою в частині абзацу 1 та 2 пункту 2 глави 1 розділу III Кодексу ГРМ та додатків 3-5 до Кодексу: Додаток 3 до Кодексу газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу III) Договір на експлуатацію складових газорозподільної системи; Додаток 4 до Кодексу газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу III) Договір на господарське відання складовими газорозподільної системи; Додаток 5 до Кодексу газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу III) Договір на користування складовими газорозподільної системи, позивач звернувся до суду з даним позовом.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що ДК "Газ України" є власником газорозподільних мереж, які є складовою газорозподільних систем, та не є Оператором ГРМ, відтак відповідно до оскаржуваних положень абзацу 2 пункту 2 глави 1 розділу III Кодексу газорозподільних систем ДК "Газ України" зобов`язана укласти один з договорів, передбачений додатками 3-5 до вказаного Кодексу.
Посилався на те, що НКРЕКП, всупереч статті 19 Конституції України, не враховуючи положення частин другої та четвертої статті 179 Господарського кодексу України, не в межах повноважень, передбачених законом (зокрема Законом "Про ринок природного газу"), затвердила договори на експлуатацію, господарське відання та користування, які не передбачені законом та у оскаржуваному пункті Кодексу ГРМ передбачила обов`язковість їх укладання для власників складових газорозподільної системи за формами, визначеними у додатках 3-5 цього Кодексу. На думку позивача, затверджені НКРЕКП договори (додаток 2-5 до Кодексу газорозподільних систем), від змісту яких сторони не можуть відступати, є типовими.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що постанова Комісії від 30.09.2015 №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем" прийнята в межах повноважень визначених Законами України "Про ринок природного газу", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Указу Президента України від 10.09.2014 №715 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" та у спосіб, визначений законодавством України.
Суди дійшли висновку, що зазначені в додатках 3-5 до Кодексу ГРС договори не визначені як типові або примірні договори, а також Кодексом ГРС не встановлено обов`язковості дотримання їх форми, а тому сторони при їх укладенні (крім газових мереж, що є державним майном) укладають будь-який із передбачених Кодексом договорів і мають право викласти зміст цього договору у довільній формі, що не суперечить чинному законодавству.
Крім того суди дійшли висновку, що оскільки ДК "Газ України" не є Оператором ГРМ, а тому не є суб`єктом, на якого поширюються норми оскаржуваної постанови щодо обов`язковості укладання договорів, передбачених додатками 3-5 Кодексу ГРС, а отже права, свободи та інтереси позивача в частині втручання в його права власності на газорозподільні системи жодним чином не порушені.
Суди визнали безпідставними посилання позивача на те, що у нього на праві власності перебувають інші газопроводні системи, які знаходяться у Житомирській та Хмельницькій областях, аніж ті, які перебувають в державній власності, з огляду на що на нього поширюється дія спірних пунктів Кодексу ГРМ, оскільки такі обставини не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
З огляду на зазначене суди дійшли висновку, що оскаржувана постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сфері енергетики України від 30.09.2015 №2494 не порушує законних прав та інтересів позивача.